Туристсько-рекреаційний потенціал Чернівецької області

er">      1.2.Короткий нарис історії 

       Найперша згадка в літописах  про поселення на території  сучасних Чернівців датована 1395 роком-отже, понад 6ст тому. Йшлося  про Цецин -один з городів - твердинь й адміністративних центрів середньовічної Шипинської землі,- як у ті часи називалась Буковина. Із тих же українсько-молдавських середньовічних грамот відомі імена місцевих достойників: пана Котька Цяцинського (1404р) та пана Штефула Цецюнського(1440р). Вони управляли адміністративною територією, що звалася Цецинською державою, септо  Цецинською волостю. Через 13 років після першої згадки про Цецин, а саме 8 жовтня 1408року, молдавський господар Олександр Добрий видав грамоту, яка впорядкувала митну справу в одному з важливих пунктів на міжнародному торговельному шляху-Гостинці. Ім’я цього торговельного осідку звучало як Черновьци. Існує декілька легенд про те, що назва міста Чернівці започатковано від фортеці, зведеної хоробрими ратниками в долині ріки Прут на південно-західній околиці Галицького князівства у другій половині 12століття. Назва «Чернівці» походить від старо - слов’янського слова «черн», «чорний город», оборонні стіни якого з землі та дуба були чорного кольору.  

     За  іншою версією боярський рід Чорних, представники якого Дума Чорний, Кристя Чорний, Фетя Чорний за вірну службу Галицько-Волинському князівству отримав «букату землі» над Прутом-територія сучасних Чернівців.

       Буковина –унікальний край, в  якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії. Вона розташована на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи. Тривалий час Буковина перебувала у складі інших держав. Після розпаду Галицько-Волинської держави землі сучасної Чернівецької області потрапили під владу Угорської корони.

     Згодом, сер. 14 ст. тут виникло Молдавське князівство, яке пізніше потрапило  у васальну залежність від Туреччини. У 1774році Чернівці ввійшли до складу Австрійської монархії. У «Габсбурзькому » періоді своєї історій(до листопада 1918року) Чернівці власне отримали свій образ центральноєвропейського міста з розповсюдженим по всіх містах Австро-Угорщини типом архітектури та міської інфраструктури.

       У цьому найвіддаленішому на  схід місті імперії сформувався космополітичний, полі етнічний склад населення. Клімат «габсбурзьких Чернівців» творили різноманітні релігійні та культурні традиції українців, румунів, поляків, євреїв, німців. До 1849року Чернівці були частиною Галичини. 1861року-місто з’єдналося з Європою(через Львів) залізницею. 1874р було засновано університет. З листопада 1918р по червень 1940рр Чернівці входили до складу Румунії, а після Другої Світової Війни з 1945року стала обласним центром СРСР.

     На  цій землі живуть представники 90 національностей. Віками в Чернівцях поруч проживали різні народи. Протягом століть формувався дух Чернівців, який можна відчувати тільки в цьому місті - дух багато культурності, дух співжиття і взаємоповаги представників різних національностей. Тут, у багатомовному місті, було доведено, що народи можуть досягнути визначних набутків у дусі спільної культури, що різні національні, релігійні спільноти можуть мирно дійти до великої загальної ідеї.

 

     

     1.3 Діючі об’єкти Чернівецької області

      

       Чернівецька область-найменша область України, до її складу входять 11 районів.

     Вижницький  район розташований на заході  Чернівецької області, в передгір’ї Карпат. Площа району - 903,4 кв.км, що становить 11,2% площі території Чернівецької області. Тут живуть представники багатьох національностей. У районі є чудові передумови для літнього та зимового відпочинку. Основним туристично - рекреаційним потенціалом району є:

• Національний природний парк «Вижницький»;
• Пам’ятки природи, що розташовані в зоні одноденної прогулянки: печера Довбуша, скелі Протяте каміння та Соколине око, численні водоспади на р. Виженка, джерела природних мінеральних вод.

       Вижниччина знана художніми народними  промислами (вишивання, виготовлення  килимів, обробка деревини, писанкарство). До подальшого розвитку цих  промислів спонукає й існуючий в районі Вижницький коледж прикладного мистецтва-Буковинський осередок спілки майстрів народної творчості. На території району можна знайти також кілька цінних археологічних, архітектурних та культурних об’єктів.

       Найбільшим місцевим центром зосередженя пам’яток історії та культури вважається місто Вижниця. Розташована біля підніжжя Карпат, Вижниця здавна розвивалася як торгове поселення, тісно пов’язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями.

       З Вижницею пов’язані імена  видатних діячів української  культури: Юрія Федьковича, Корнелія  Устиновича, Лесі Українки, Івана  Франка, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Гната Хоткевича.

     Пансіонати:

     Пансіонат з лікуванням «Черемош»

     Пансіонат з лікуванням матері і дитини «Зелені  пагорби»

     Готелі:

     Готельний комплекс «ВасАна»

     Комплекси:

     Гірськолижний комплекс «Мигово»

     Будинок відпочинку «СВ-тур»

     Сільський зелений туризм:

     Садиба  «Лекече»

     Оздоровчо-туристичний  комплекс «Гуцульська гражда»

     Герцаївський  район розташований у південно-західній частині Чернівецької області на кордоні з Румунією та перехресті давніх торговельних шляхів, які вели з північних руських князівств через Карпатські перевали у країни Центральної Європи. Районний  центр- місто Герца, знаходиться на відстані 35 км від міста Чернівці. Герца-місто з багатим історичним минулим. У місті Герца можна відвідати будинок-музей відомого художника Артура  Верони, пам’ятник видатного румунського письменника та драматурга Георгія Асарі. В районному центрі встановлено погруддя М.Емінеску-видатного румунського поета, який народився в Румунії, а жив і творив у Чернівцях.

       Для туристів особливо цікавим  е Банченський Свято-Вознесенський  чоловічий монастир – найбільш  важлива релігійна споруда, яка розташована у селі Банчени. Будівництво було розпочато у 1993 році і проводилось за кошти православних віруючих Буковини та інших областей України. На території монастиря розташований дитячий будинок, в якому виховується майже 68 дітей-сиріт та інвалідів.

       В мальовничих околицях сіл  району знаходяться озера, де  водяться короп, карась, окунь.  Біля озер сіл Буківка, Карнавка, Кулішівка та Годинівка розташовані  літні будинки для рибалок.

     Пам’ ятки архітектури:

     Воздвиженська церква-1561р, с.Підвальне

     Михайлівська церква-1663р, сПетрашківці

     Дмитрівська церква-1811р, с. Тернавка

     Музеї:

     Будинок-музей  відомого румунського художника  Артура Верони(м. Герца)

     Герцаївський  літературний музей ім.. Г.Асакі(м.Герца)

     Глибоцький  район розташований у південній частині Чернівецької області. Площа району-686 кв.км. на півдні район межує з Румунією, на заході –зі Сторожинецьким, а на сході-з Герцаївським районами Чернівецької області. Адміністративний центр-селище міського типу Глибока.

       За особливостями рельєфу Глибоцький район належить до передгірної зони Чернівецької області і розміщується в Прут-Сіретському межиріччі.

       До найперспективніших туристичних  об’єктів належать:

       Білокриницький собор Успіня  Пресвятої Богородиці-кам’яний старообрядницький собор, який було зведено протягом 1900-1908 років за сприяння одного з найбагатших московських купців на прізвище Овсянников. Собор, нині діючий, є відомим архітектурним витвором, створеним в традиціях московського зодчества.

       Дерев’на церква в селі Луківці – архітектурна пам’ятка 18ст., яка була побудована у 1757 році. Ця незвичайна архітектурна споруда збудована без єдиного цвяха. Неподалік  церкви зведено дзвіницю.

       Віковий дуб «Штефана Великого»  в селі Валя Кузьміна. Скельний  дуб, вік якого понад 500 років,  знаходиться на території Кузьмінського лісництва.  За переказами, дуб було посаджено Штефаном Великим після перемоги над військом польського короля Альбрехта.

       Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва( Глибоцький, Петричанський, Просіцький, Карапчівський), засновані у 19ст. На їх території близько 40 видів цінних дерев та чагарників.

         Урочище «Лісове озеро», мальовнича  водойма штучного  походження. Розташоване  на краю лісового масиву, що  прилягає до селища Глибока  з боку села Червона Діброва,  озеро є гарним місцем для  відпочинку та рибальства.

       Глибоцький район багатий пам’ятками дерев’яної архітектури. Тут зосереджені найбільш давні храми хатнього типу. Цей тип культових споруд характерний для Буковини і півночі Молдови.

     Поряд з дерев’яними збереглися цінні пам’ятники кам’яного зодчества, адже в першій половині чверті 19 ст у великих населених пунктах споруджувалися купольні храми, а в невеликих селах-більш прості, без купольні.

     Пам’ятки  архітектури:

     Успіня  Пресвятої Богородиці - кам’яний старообрядницький храм

     Дерев’яна церква, без єдиного цвяха 1757р, с. Луківці

     Святодухівська  церква 1777р, с.Багринівка

     Музеї:

     Музей-садиба Ольги Кобилянської(с. Димка)

     Музей історії(с.Старий Вовчинець)

     Туристичні  комплекси:

     «Зелена Діброва»-с. Валя Кузьмін

     Заставнівський  район розташований на Прут - Дністровському межиріччі на північ від обласного центру. На сході район межує з Хотинським та Новоселицьким, на заході – з Кіцманським районами Чернівецької області, на північному заході- з Івано-Франківською, а на півночі- з Тернопільською областями. Природною межею виступає русло річки Дністер.

       Районний центр-місто Заставна. Його  назву пов’язують з історією Галицько-Волинської держави. «Заставна»-місце, де «за ставами» у верхів’ї річки Совиця, на торговому шляху від древнього міста Василів до Чернівців. Основою господарства району є агропромисловий комплекс.

       Біля села Баламутівка, яке  розташоване на правому березі  річки Дністер, знаходиться печера  «Баламутівська»- найвизначніша  геологічна пам;’ятка природи державного значення.

       Карстова печера «Дуча»-це типова порожнина берегової смуги Дністровської лінії. Довжина пройденої частини печери-114м. На її стінах виявлено цікаві утвори з гіпсу. Теперішнє село Василів колись було одним з великих населених пунктів Галицької Русі, літописним градом на березі Дністра. За даними археологічних досліджень, на території Василева вже в    2 ст існувало селище, через яке проходив торговий шлях по Дністру. В історичних джерелах зафіксовано пагорб, на якому в 1230 році височів Василевський кафедральний собор(висота його сягала 35м), що простояв 5 століть і припинив своє існування в другій половині 17століття. Рештки собору мають велику історичну цінність, тому що це був один з найвизначніших храмів, відомих в Україні. Широкі дослідження пам’яток археології стародавнього Василева знайшли своє відображення в експозиції Чернівецького краєзнавчого музею.

       Батьківщиною першого митрополита  Буковини Євгена Гакмана(1793-1873) є  село Васловівці. Завдяки митрополиту  Гакману, впродовж семи десятиріч  існувала самостійна Буковинська канонічна православна кефалія. За його сприяння збудована кафедральну церкву та митрополичу резиденцію в Чернівцях. Село ще відоме горою Бердою, яка є найвищою точкою не тільки Хотинської височини, але й усієї Східноєвропейської рівнини. Назва гори походить від назви деталі старого ткацького верстата-бердо, на який гора схожа за формою.