Урал - горы в России

Урал — гори в Росії, довжиною понад 2000 км; висотою до 1895 м (Народна). У часи середньовічної Київської Русі Уральські гори називали просто Камінь.

Загальний опис

На західних схилах гір  Уралу розвинутий карст (численні печери); становить вододіл між басейнами рік Обі, Печори, Волги і Уралу; тайга, на півночі тундра, на півдні лісостеп; заповідники природи; залізні, мідні, хромові, нікелеві руди, азбест, декоративне і дорогоцінне каміння; великі промислові центри: Єкатеринбург, Челябінськ, Магнітогорськ.

Гори виникли в пізньому протерозої. За латинською назвою Уральських гір раніше виділявся геологічний період рифей, який за сучасною класифікацією розділений на ряд періодів, що передувалиедіакарію.

 

 

 

Південний Урал

• Ямантау (1640 м)
• Великий Іремель (1582 м)
• Малий Ямантау (1510 м)
• Нургуш (1406 м)
• Кругліца (1168 м)
• Отклікной гребінь (1155 м)

 

Геологічна будова

Геологічна будова Південного Уралу відрізняється значною  складністю, що визначається тривалою геологічною історією формування Уральської гірської країни.

Учені вважають, що в кінці протерозоя на території Уралу існував обширний океан. На дні океану активно розвивалися тектонічні і вулканічні процеси. Виникли острівні дуги, крайові моря і острови послужили місцем розвитку пишної рослинності. Нижчі рослини, пливуни, папороті, хвощі досягали величезного розвитку. Залишки їх, що накопичилися в лагунах, послужили в майбутньому матеріалом для утворення кам'яновугільних басейнів: Полтаво-Бредінського, Еманжелінського тощо.

По тріщинах в земній корі, які виникали уздовж осей цих островів, проявлявся вулканізм. Разом з лавою до земної поверхні піднімалися цінні металеві елементи: платина, золото, хром, магній, магнітні залізняки. З підводним вулканізмом пов'язано також утворення відомих уральських яшм, родовища яких починаються в районі Міаса і розповсюджуються далеко на південь.

Характерною особливістю Південного Уралу є витриманість напряму основних тектонічних структур і що розділяють їх крупних глибинних розломів, які на багато сотень кілометрів тягнуться в мерідіанальном напрямі. У гірській частині форми рельєфу збігаються з геологічними структурами, переважає пряме їх співвідношення, хребти приурочені до антиклінальних структур, а пониження між ними — до синклінальних. Складчасті споруди Південного Уралу відокремлені від Російської платформи системою глибоких, заповнених пермськими відкладеннями, низовин Передуральського краєвого прогибу. Серед пермських відкладень широко поширені вапняки, доломіт, мергелі, пісковики. У рел'єфі цим прогибам відповідають депресії і низовини.

Сучасні гірські споруди Південного Уралу представляють лише малу частину стародавньої складчастої гірської країни, яка охоплювала всю територію Челябінської області і тягнулися на схід за її межі.

 

Середній Урал,

Найбільш знижена частина Уралу, між 56 і 59° півн. ш. Висоти 250—500 м, на півночі до 994 м (гора Середній Басєг).

Складений головним чином гнейсами, амфіболітами, кварцитами, вапняками і пісковиками. Характерні сильно згладжені пагорби і ували, на західному схилі розвинений карст.

Річки належать сточищу Волги ( Чусовая, Уфа) і Обі (Тагіл, Пішма, Ісеть). Багато озер (особливо на сході) — Таватуй, Ісетське , Шарташ.

Переважають хвойні (ялина, ялиця, сосна) і березово-осикові ліси.

Багатий на корисні копалини.

 

 

 

Північний Урал 

Починається від гори Косьвінський Камінь (59° 30 півн.ш.) на півдні і протягується більш ніж на 500 км на північ до гори Тельпосиз (64° півн.ш.). Площа тільки гірськой області рівна близько 90000 км2.Північний Урал складається з ряду паралельних хребтів і кряжів меридіонального напрямку, розділених подовжними депресіями і поперечними долинами верховій річок Щугор, Ілич, Подчєр'є, Печора, Вішера і їх приток. Загальна ширина гірської смуги 50—60 км., а разом з предгірними грядами 80—100 км. Центральний вододільний хребет, відомий під назвою Поясовий Камінь, що нижче примикають до нього із заходу хребтів: середня висота його 700—750 м, і лише окремі вершини перевищують 1000 м (Ойка-чокур—1279 м, Отортен— 1182 м). У рельєфі північної частини гір найчіткіше виражений західний хребет — Тельпоський; окремі вершини його здіймаються більш ніж на 1300 м над рівнем моря (Тельпосиз—1617 м, Хораїз—1326 м). У районі хребта усюди видно сліди стародавнього заледеніння у вигляді величезних валунів, моренний, льодовикових озер. Круті схили хребта поцятковані карою і циркамі, на дні яких знаходяться снежникі, невеликі льодовики і мальовничі озера.

Ряд високих відособлених масивів є Зауральське предгірне пасмо; найбільшої висоти сягають гори: Чистоп (1292 м), Дєнєжкін Камінь (1493 м), Конжаківський Камінь (1569 м), Косьвінський Камінь (1519 м), складені інтрузіямі ультраосновных пород—габродунітамі і перідотітамі. Із заходу, на відстані 30—50 км., осьову гірську смугу Північного Уралу супроводжує ланцюг предгірних пасм, так званих парм (Овінпарма, Висока парма, Иджідпарма, Вуктилпарматощо), складених вапняками і кварцитами палеозою. Висоти парм не перевищують 500—700 м, пологі схили їх порослі тайговими лісами з ялини і ялиці з домішкою берези, а вершини вкриті густими високими травами і квітами.

Характерна особливість рельєфу Північного Уралу — відмінність у крутизні західного і східного схилів.

Західний схил, в основному пологий, поступово переходить через пояс предгірних височин в Східно-Європейську рівнину, східний же в більшій своїй частині уривається до Західно-Сибірськой низовини, що обумовлене розмивчою діяльністю третинного моря.

Хребти Північного Уралу мають плоскі або округлі вершини з добре розвиненими нагірними терасами, серед яких місцями підносяться химерні вежоподібні останци, так звані болвани, складені з серицито-кварцитних сланців.

 

Приполярний Урал

Частина Уралу між верхів'ями ріки Хулги (басейн Обі) і широтною ділянкою ріки Шугор (басейн Печори), що прорізає головний хребет у 64°півн. ш. Простягується з північного сходу на південний захід на 230 км., шириною до 150 км.

Знаходяться найвищі вершини Уралу: Народна (1894 м), Карпінського гора (1878 м), гора Манарага (1820 м).

Найбільш висока осьова частина складена кварцитами і кристалічними сланцями, на західному і східному схилах — метаморфічними і осадковими породами (пісковики, вапняки тощо); є сучасні невеликі льодовики (Гофмана, Варсоноф'євой тощо) і численні сніжники. Добре представлені сліди гірничодолинних заледенінь. Схили до висоти 500 м покриті тайговими лісами (ялина, модрина,береза); вище — гірська тундра, скелі, кам'яні розсипи.

 

Полярний Урал

 Частина гір Урал, від ріки Хулга (басейн ріки Об), що займає площу від її верхів'я, до гори Константінов Камінь.

• Довжина 380 км.
• Ширина від 40 до 100 км.
• Висота до 1499 м (гора Пайер).

Складена переважно кварцитами, кристалічними сланцями, виверженими і осадовими гірськими породами. Збереглися сліди гірничо-долинних зледенінь (цирки, троги, морени). Сучасне зледеніння (льодовики ІГАН, Долгушина тощо).

Багато озер (найглибше — озеро Велике Щуч'є). Схили південної частини (до висоти 300—400 м) покриті тайговим рідколіссям з модрини, ялини, з домішкою берези, вище і в північніших частинах — гірська, мохово-лишайникова тундра, скелі, кам'яні розсипи.

 

 

 

 

 Корисні копалини

Урал - це скарбниця різноманітних корисних копалин. З 55 видів найважливіших корисних копалин, які розроблялися в СРСР, на Уралі представлено 48. Для східних районів Уралу найбільш характерні родовища Медноколчеданная руд (айського, Сібайское, Дегтярское родовища, Кіровградська і Красноуральск групи родовищ), скарново-магнетитових (Гороблагодатськая, Високогористий, Магнітогорське родовища), титано-магнетитових (Качканарський, Первоуральськ), окисних нікелевих руд (група Орсько-Халіловську родовищ) і хромітових руд (родовища Кемпірсайского масиву), приурочених переважно до зеленокаменних поясу Уралу, поклади вугілля (Челябінський вугільний басейн), розсипи і корінні родовища золота (Кочкарское, Березівське) і платини ( Ісовскіе). Тут розташовані найбільші родовищабокситів (Північно-Уральський боксітоносний район) і азбесту (Баженовское). На західному схилі Уралу і в Приураллі є родовища кам'яного вугілля (Печорський вугільний басейн, Кизеловский вугільний басейн), нафти і газу (Волга-Уральська нафтогазоносна область, Оренбурзьке газо-конденсатні родовище), калійних солей (Верхньокамського басейн). Особливо Урал славиться своїми "самоцвітами" - дорогоцінними, напівкоштовними й каменями ( смарагд, аметист, аквамарин, яшма, родоніт, малахіт і ін.) У надрах гір міститься більше двохсот різних мінералів. З Уральського малахіту і яшми зроблені чашіпетербурзького Ермітажу, а також внутрішня обробка і вівтар храму Спаса на Крові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4

Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8

http://znaimo.com.ua/%D0%A3%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8

Уральський хребет / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : В 86 томах (82 т. і 4 доп.) - СПб. , 1890-1907.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      План

1. Урал.
2. Південний Урал.
3. Середній Урал.
4. Приполярний Урал.
5. Полярний Урал.
6. Корисні копалини.
7. Використана література.