Загальна характеристика демографічної ситуації в Україні

ВСТУП

Під демографічними перетвореннями розуміються перетворення кількості населення, його структури за статтю і віком, зайнятістю, рівнем освіти, доходів, за професійним складом. Такі зміни, як правило, однозначні і мають легко передбачувані наслідки.

Природною основою демографічного стану в Україні є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства..

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура  є найважливішими показниками демографічної  характеристики народонаселення.

Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності  населення України є його природний  рух.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господарства робочою силою.

Підвищення рівня життя  населення в територіальному  розрізі залежить від раціонального  використання трудових ресурсів, що відображено  і в затратах живої праці на виробництво відповідної продукції.

Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Розселення є міським і сільським. Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок  територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних  ресурсів та ін.).

Територіальні особливості  розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.

Щодо темпів зростання  населення України, то вони надто  повільні через зниження природного приросту, його механічну рухливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури працездатних. У перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу максимальної орієнтації на впровадження трудозберігаючих технологій.

1. Загальна характеристика демографічної ситуації в Україні.

Українському суспільству  ніколи не бути процвітаючим чи навіть стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і  не відчуватиме повної безпеки для  реалізації нормальної демовідтворювальної поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної сім'ї та особи.

До останнього часу проблеми безпеки  досліджувалися переважно у військовій та політичній сферах й обмежувалися потенційними конфліктами між країнами та міжнародними загрозами. Однак результати модельних досліджень, проведених у ряді країн, свідчать, що внутрішня негативна соціально-демографічна ситуація, зокрема, той чи інший режим відтворення населення, кількісний та якісний його склад може стимулювати чи гальмувати виникнення й розвиток внутрішніх і зовнішніх конфліктів, бути каталізатором сепаратистських прагнень частини населення, тобто здійснювати деструктивний вплив на стан безпеки держави навіть за стабільної міжнародної ситуації. Як свідчить досвід, проведення тієї чи іншої соціально-демографічної політики, зокрема щодо національних меншин, емігрантів та біженців, дозвіл чи заборона використання тих чи інших засобів планування сім'ї тощо можуть бути причиною приходу до влади або відставки урядів, слугувати показником розвитку демократії.

Отже, демографічний чинник є одним  з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування.

На жаль, нинішня соціально-економічна криза ускладнила демографічні процеси, призвела до помилок і проблем, які  болюче позначаються на головному суб'єкті нинішніх перетворень - населенні.

Загальна характеристика демографічної ситуації. Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, більш інертної та практично некерованої, негативні наслідки якої для подальшого розвитку країни важко передбачити.

 Демографічні показники  вельми нестабільні, характеристики населення в наш час змінюються швидко і несподівано. За останні роки в розвинених  країнах сталися суттєві соціально-демографічні зміни, зокрема, такі:

 • старіння населення; 

 • зниження рівня народжуваності;

 • збільшення тривалості  життя; 

 • зростання кількості працюючих  жінок; 

 • збільшення кількості розлучень  і неповних сімей. 

 Ці та інші демографічні зміни безпосередньо впливають на стиль життя і форми споживання. Вони створюють нові сегменти ринку, що одночасно  стимулює і визначає інноваційну діяльність підприємств, змушуючи їх  працювати з метою створення нових товарів і послуг. Так, молодь частіше  купує недорогі речі, керуючись при цьому модою і ціною, а не міцністю і

якістю. Пенсіонери в  благополучних країнах складають  основний сегмент  ринку туризму. Міграція населення створює відповідні умови для підприємництва, розвитку регіонів.

Однією зі складових  суспільно-політичного життя в  Україні, як і будь-якої держави, є  її демографічний стан. Саме він  визначає кількісні та якісні параметри  населення, здатність до забезпечення функціонування суспільства, підтримання  на належному рівні його соціально-економічного становища, закладання основ подальшого розвитку. Між тим, на сучасному етапі, поряд із соціально-економічними та політичними проблемами в Україні спостерігається загострення демографічної кризи.

В 90-х роках ХХ століття практично в усіх регіонах країни відбувалися процеси депопуляції. Це негативно впливало на динаміку змін у складі населення за статтю, віком, співвідношення працездатного населення, нормальне функціонування сімейно-шлюбних інститутів, погіршувало становище у сільській поселенській мережі тощо.

Одним з визначальних чинників для  забезпечення стабільного, ефективного  та інноваційного розвитку держави  є демографічна ситуація в країні. Вирішення проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергове завдання держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Головною ознакою державності є наявність населення, а розвиток народного господарства будь-якої країни можливий лише за певної його кількості, яке здійснює виробництво продукції, необхідної для життя суспільства. Виробництво засобів існування становить суть господарювання людей, без нього існування суспільства неможливе. Роль демографічного стану як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються на споживача. Найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства. Нині Україна переживає демографічну кризу, тому дослідження різноманітних чинників, що впливають на демографічну ситуацію та процеси є актуальним. Підвищення народжуваності та зниження смертності населення в Україні можливе лише у випадку ґрунтовного дослідження наявної проблеми.

Однією з провідних установ, яка досліджує проблему демографічної  ситуації в Україні є Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. Вивченню впливу демографічної ситуації на економіку держави присвячено низку наукових праць вітчизняних вчених, таких як С. Біляцький, О. Богуцький, С. Вовканич, І. Голубєва, Е. Лібанова, А. Хахлюк, І. Прибиткова та інші. В цих дослідженнях демографічна ситуація розглядається, як прояв особливостей відтворення населення по основних його процесах в конкретному часі і місці; наголошується на тому, що в Україні демографічна ситуація відрізняється великою гостротою, напруженістю і визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності, кількістю шлюбів та розлучень; в основі всіх цих процесів лежить соціально-економічне положення в країні.

У переважній більшості областей України  реєструється скорочення населення. Так, загальний показник по всій Україні за січень-березень 2010 р. становив 57606 осіб (5,1 на 1000 жителів). Але зберігається позитивна тенденція щодо уповільнення темпів скорочення населення, яка і відображається у показниках 2010 р. порівняно з аналогічним періодом 2009 р., коли цей показник становив 5,6 на 1000 жителів. При цьому більш різкого скорочення традиційно зазнає сільське населення (7,5 осіб на 1000 жителів), на противагу показникам по міському населенню (4,0 осіб на 1000 жителів). Приріст зареєстровано лише у ряді західних областей: Закарпатській (345 осіб), Рівненській (124), Волинській (20), а також Києві (845) та Севастополі (2). Так, на 1 липня 2010 р. в Україні проживало 45859,8 тис. осіб. Упродовж січня-червня 2010 р. чисельність населення зменшилася на 103,1 тис. осіб, що у розрахунку на 1000 жителів становило 4,5 особи. Зменшення чисельності населення країни відбулося виключно за рахунок природного скорочення – 111,8 тис. осіб, водночас зафіксовано міграційний приріст населення – 8,7 тис. осіб. Порівняно з січнем-червнем 2009 р. обсяг природного скорочення зменшився на 10,0 тис. осіб, або з 5,3 до 4,9 особи в розрахунку на 1000 жителів. Природне скорочення населення спостерігалось у 23 регіонах країни, та тільки в Закарпатській, Рівненській, Волинській областях і м. Києві зареєстровано природний приріст (відповідно 1111, 611, 36 і 1306 осіб). Одним з основних факторів стабільного природного приросту населення цього регіону є сприятлива вікова структура населення.

За народжуваністю в Україні в 2010 році склалася наступна ситуація. Найвища вона в західних та центральних регіонах, а найнижча в східних. Якщо враховувати ці дані при розрахунку соціальної безпеки населення, то західні і центральні регіони будуть більш соціально захищені, а східні менш соціально захищеними. Проте слід враховувати і ряд інших показників серед яких і стан смертності на території України.

За коефіцієнтом смертності найвищі показники у  Чернігівській (19,6), Сумській (17,3), Полтавській (17,5) та Кіровоградській (17,4)  областях, а  найнижчі м. Києві (10,3), Львівській (12,8), Івано-Франківській (12,7) та Закарпатській (12,0) областях.

За даним показником західні регіони є більш соціально  захищеними, оскільки тут смертність нижча. Також сюди слід віднести і  АР Крим. Найбільша смертність у 2010 році спостерігалась у деяких північних  та центральних областях України (Чернігівська, Сумська, Полтавська та Кіровоградська області), які є потенційно соціально небезпечними. Інші центральні області та східні (за винятком Харківської області) мають досить високу смертність, що також негативно впливають на соціальну безпеку населення.

Важливими факторами, що впливають на відтворення населення, є соціальні та природні умови  його життєдіяльності. Особливо гостро їх дія проявилася в областях Донбасу  та Придніпров’я, де сформувалися значні гіперурбанізовані території з  високим рівнем забруднення повітря, води, ґрунтів та продуктів харчування. Усе це знижує показники здоров’я населення, зокрема дітей. Негативний вплив несприятливих природних умов проявляється і в інших високо урбанізованих регіонах України. До того ж, ще довго матиме значне радіоактивне забруднення територій. Нині понад 3 млн. чоловік проживає на території з різним ступенем радіоактивного забруднення. Вплив різних факторів, пов’язаних з цим явищем, погіршує стан демовідтворення. Це стосується насамперед таких областей України, як Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська та Чернігівська [2].

Іншими факторами, які  впливають на народжуваність – є  законодавча діяльність держави. Так, депутати Верховної Ради відмовились  зарахувати період знаходження у  відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами до страхового стажу. Крім цього, Україна має намір підвищувати пенсійний стаж і пенсійний вік для жінок. Про це йшлося у меморандумі української влади Міжнародному валютному фонду, в якому передбачено поступове збільшення пенсійного віку для жінок до рівня чоловіків – з 55 до 60 років, додаючи 6 місяців щорічно з 2010 р. Отже, демографічні процеси не можуть залишатися без уваги держави, оскільки вони торкаються найважливіших сфер життя людей і рівня економічного розвитку країни.

Встановлено, що з проголошенням в Україні  державної незалежності розпочався активний процес формування законодавчих засад вирішення питань, пов’язаних з кризовою демографічною ситуацією, яка була успадкована від часів  радянської держави і в подальшому загострювалася. Незважаючи на те, що нормативно-правова база щодо розв’язання та покращення демореальності є достатньо розробленою, її практичне втілення не відповідає реальним потребам, особливо в питаннях, пов’язаних з проблемами сім’ї, охорони материнства та дитинства, пенсійного забезпечення.