Монж Гаспар
(1746-1818)-франц.геометр. Початкову освіту
отримав в міському училищі м. Бона.
Викладання
в цьому училищі зосереджувалося
майже виключно на древніх мовах;фізико-математичними
науками, до яких Монж Гаспар мав особливе
захоплення, йому прийшлось займатися
без сторонньої допомоги. Проблиски таланту
майбутнього великого французького математика
і інженера, виявились дуже рано. Уже в
14 років хлопчик винайшов пожежний насос
і склав план рідного міста Бона. Пожежний
насос юного Гаспара обладав оригінальною
конструкцією і продуманістю всіх деталей.
Дорослі дивувались конструктивним здібностям
юного «інженера». Сведущие в технічному
відношенні люди запитували хлопчика;
- Яким
чином ти міг зробити таку
схемну машину без моделі і
керівника?
На це
Гаспар відповідав;
- В цьому
нема нічого дивного, так як в моєму розпорядженні
завжди є два вірних помічники, які ніколи
не підведуть мене. Один з них – моє терпіння,
другий – мої руки, які підкоряються моїй
голові, в якій виникають, ростуть і визрівають
різні конструктивні ідеї.
Терпіння
і меткі руки, управляємиє сметкой
і сообразительностю, дозволили юному
Гаспару скласти докладний план свого
міста. Для складання цього плану юний
геометр-самоучка використав вимірювальні
і креслярські прилади власного виготовлення
і винахідництва. План був настільки вдалим,
що один абат використав його для свого
невеликого історичного твору. Тепер цей
план, як дорога реліквія, зберігається
в одній із міських бібліотек Бона. В віці
16 років Монж Гаспар склав чудовий по точності
план м. Бона. Необхідні при його складанні
способи і прилади для вимірювання кутів
і креслення ліній були винайдені самим
складачем. Вступив на додаткове відділення
для підготовки інженерних конструкторів
Мез*єрської школи військових інженерів,
Монж Гаспар швидко вирізнився із осередку
товаришів. Дане ним пряме і легке рішення
задачі дефілювання укріплення дало привід
начальству школи призначити його репетитором
математики. З цього часу починається
вчена діяльність Монж Гаспара,першим
результатом якої було створення «нарисної
геометрії»-цього найважливішого із його
вчених праць. Небажання дати іноземцям
можливість користування плодами винаходів
франц. генія примусило начальника Мез*єрської
школи заборонити Монж Гаспар обнародування
його відкриттів. Іншою великою працею
Монж Гаспар було дослідження по теорії
поверхності викладені у ряді мемуарів
представлених ним академії в Парижську
і Туринську. В 1768 році Монж Гаспар був
призначений професором математики;крім
того,1771 році (після смерті аббата Нолле)
кафедра фізики також була передана
Монж Гаспар. Слід відмітити проведене
ним в 1783 році розклад води, хоча праця
була виконана і після однорідної праці
Кавендіша, але до отримання відомостей
про цю останню й потім складає Невід*ємну
власність Монж Гаспар в 1780 році Монж Гаспар
призначений учителем гідравліки в школі,
заснованій в Луврі, з обов*язком жити
в Мез*єрі І в Парижі по півроку.В цьому
ж році Монж Гаспар вибраний в члени Академії.
Зовсім залишити Мез*єр Монж Гаспар довелося
в 1783 році. Вибраний в академіки, Монж Гаспар,
крім дослідів по вищому аналізу, викладених
в ряді чудових мемуарів у видавництвах
Академії, займався разом з Бертолле і
Вандермонтом вивчаючи різні стани желіза
проводив досліди на капілярність, робив
спостереження на оптичні явища, працював,
хоч і не вдало, над побудовою теорії головних
метеорологічних явищ, нарешті
в значній
мірі удосконалив практичну механіку.
У цій останній, він показав, що, всі складні
машини, які б складні вони не були, проводяться
в дуже невеликому числі складних елементів;
дав таблиці,
пояснюючі зміну одних рухів іншими, викликаючи
зв’язок між частинами машини;
показав
більш вигідні способи використання
при роботах сил води, повітря
і пари. До цього ж часу відноситься склад
його відомого “Trait e de statique ”(П., 1788).Велика
Французька революція знайшла в Монж
Гаспар гарячого прибічника. В цю епоху
він був призначений спочатку членом комісії
встановлення нової системи мір і ваги,
а в 1792 році отримав посаду морського міністра
, залишившийся за ним до 10 квітня 1793 року.
Не дивлячись на скупість державної казни,
енергії Монж Гаспар вдалося частково
частково поповнити спустошені арсенали
і почне будівництво на берегах необхідних
побудов. Ще важливішим було те, що
Монж Гаспар вказав і популярно виклав
способи добування із землі в хлівах, погребах
і кладовищах необхідної для вироблення
пороху селітри і те що він побудував багато
ливарних гарматних заводів, фабрик холодної
зброї. З його рекомендацій для трудівників
в результаті склалася його відома в артилерійській
техніці праця “L*Art de fabriquer les canons” (1794).Не
отримавши за всю свою роботу ніякої винагороди
від збанкрутілої держави, він дійшов
до такої бідності, що повинен був їсти
один хліб, а засноване на доносі привратника
обвинувачення змусило його рятуватися
втікаючи. Швидка зміна напрямів дуже
швидко, все рівно, дозволила йому повернутися
в Париж. З цього часу він вже не приймав
безпосередньо участі в справах державного
управління і в цілому віддався вченій
і педагогічній діяльності. В заснованій
після 9 термідору нормальній школі йому
вперше було дозволено прочитати публічний
курс нарисної геометрії, записки якої,
складено слухачами, швидке розповсюдження.
Перлом педагогічної діяльності Монж
Гаспар були праці з влаштування викладання
і здійсненню його на ділі в заснованій
в кінці 1794 року відомій Політехнічній
школі. З закриттям в 1793 році академії
і заклад через рік замінив їх Національний
Інститут, в виробці статуту якого Монж
Гаспар приймав участь, він був в числі
перших 48 членів нового вченого закладу,
які були призначені урядом. Посланий
в 1796 році в Італію для прийому зарахованих
в склад воєнної контрибуції картин і
статуй, він познайомився і подружився
з Наполеоном Бонапартом. В 1798 році уряд
поклав на нього з двома іншими особами
тяжку задачу встановлення на основах
французької конституції Римської республіки
потрібної для зміни знищеної французькими
військами світську владу пап. Все рівно
Монж Гаспар і його товариші не могли перемогти
над труднощами покладених на них задач.
Наполеон, зібрався на похід в Єгипет,
запропонував йому і Бертолле скласти
вчену експедицію, яка повинна була супроводжувати
відправляючись в похід армію і мала на
меті вивчення завойованих держав і розповсюдження
в них просвітництва. Значну частину цієї
експедиції склали особи, що належали
до Політехнічної школи.29 серпня 1798 року
в Каїрі із членів цієї експедиції і деяких
військових, до числа яких належав і сам
Наполеон, був заснований Єгипетський
інститут, складений за зразком Французького
і обравши своїм президентом Монж Гаспар
праці членів нового інституту розміщювались
в видаваємій їм “D e cade Egyptienne”, що виходила
з інтервалом в 10 днів. В ньому в перший
раз з’явився у світ мемуар Монж Гаспар
про міраж. В часи Імперії він був призначений
сенатором і отримав титул графа Пелузського
і вищу ступінь Ордена почесного легіону.
По його проханню не раз віддавались із
особистих коштів імператора більш менш
значні суми різним особам в вигляді допомоги,
а одного разу імператор прислав і йому
самому суму 100000 франків. З часом у Монжа
змінювались його переконання, змінившись
з республіканських на імперіалістичні.
Після падіння Імперії і поновлення Бурбонів
Монж втратив все отримане при Імперії
і навіть займане ним крісло академіка.
Розпорядженням уряду в 1816 р.він і Карно
були виключені із перетвореного на новий
лад інституту і замінені Коши і Брегетом
від усіх цих бід, довершених засланням
його зятя Ешассеріо, як колишнього члена
конвента, Монж Гаспар психічно захворів
і помер. Створення «Нарисної геометрії»
тлумачення якої в світі з’явилося в 1799
році під заголовком “G eome trie descriptive”,
стало початком і основою робіт, дозволивши
новій Європі оволодіти геометричним
направленням Древньої Греції; роботи
по теорії поверхонь, крім свого безпосереднього
значення, повели до пояснення важливого
принципу безперервності і до розкриття
смислу тієї широкої невідомості, яка
продовжується при інтегруванні рівнянь
з частинами диференціалами довільними
постійними і ще більшим появленням довільних
функцій. Принцип безперервності в тому
виді, в якому він з’являється у Монж Гаспара,
може бути викладений наступним способом.
Будь-яка властивість фігури, виражаюча
відношення положення і виправдування
в безкінечній множині безперервно пов’заних
між собою випадків, може бути розповсюджено
на всі фігури одного й того роду, хоча
б воно допускало доказ тільки з припущенням,
побудови здійснені не інакше в відомих
межах можуть бути виконані насправді.
Така властивість існує навіть і тих випадках,
коли в наслідок повного зникнення деяких
необхідних для доведення проміжних величин
предбачені побудови не можуть бути виконані
на ділі. Із числа менш великих вкладів
в науку слід вказати на дану теорію полярних
площин до поверхонь 2-го порядку; на відкриття
кругових перетинів гіперболоїдів і гіперболічного
параболоїда; на відкриття двоякого способу
утворення поверхонь цих же тіл за допомогою
прямої лінії; на створення першої ідеї
про лінії кривизни поверхонь; на встановлення
основ теорій взаємних поляр розробленої
потім Понселе, і на кінець, на доказ теореми
про те, що геометричне місце вершини трьохгранного
кута з прямими плоскими кутами описаного
навколо поверхні 2-го порядку, є куля