Первая женщина-профессор медицины в Украине

ПЕРШІ ЖІНКИ-ПРОФЕСОРИ  МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ

З давніх часів, жінки брали  активну участь і рівнозначну  роль у медичній практиці та медичних дослідженнях. З розвитком суспільства, відмежовувались критерії, які характеризували  положення людини серед наукової спільноти та її класифікацію. Так, почесне звання професора медицини, виникло в період основних медичних досліджень, які носили більш сучасніший характер, та обґрунтування даного чину як цілісного розуміння сформувалось доволі недавно.

Так, українські вчені-професори  медицини внесли великий вклад у  розвиток медичних знань, серед яких було і багато жінок. Так, наприклад, Лук’янова Олена Михайлівна ( н. 13.01.1923 р. ), дійсний член Національної академії медичних наук України , обрана 22.03.1993 р. за спеціальністю педіатрія; дійсний член Академії медичних наук СРСР ( 1984 p.),  дійсний член Національної Академії наук України (1992 p.), дійсний член Російської Академії медичних наук ( 1992 р.), дійсний член Американської Академії педіатрів (1998 p.), доктор медичних наук (1966 p.), професор ( 1968 р.), Заслужений діяч науки і техніки УРСР ( 1982 р.), лауреат Державної премії УРСР з науки і техніки (1980 p.), Державної премії СРСР з науки і техніки (1987 p.), Державної премії України з науки і техніки (2000 р.), директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України (1979 р.-2005 р.), завідувач відділу профілактики і терапії дитячих захворювань (з 1953 р.). є однією із провідних учених в галузі педіатрії.

Видатним внеском академіка  О.М. Лук'янової є її фундаментальні роботи  з вивчення порушень  кальцію  і вітаміну D у вагітних жінок і дітей раннього віку. Нею розроблено нову класифікацію  різних форм рахіту , методи його профілактики  і лікування , створені нові ефективні  препарати для попередження і лікування  захворювань, зв'язаних з дефіцитом вітаміну D.  О.М. Лук'янова - засновник української наукової школи  дитячої гастроентерології, під її керівництвом  вивчені механізми розвитку захворювань органів травлення у дітей, розроблені  методи їх лікування, сворені продукти  лікувального харчування  для дітей. Нею проведено комплексне вивчення  впливу несприятливих екологічних факторів, включаючи  наслідки аварії  на ЧАЕС, на біологічну систему "вагітна жінка -плід- дитина",  розроблені методи профілактики і реабілітації екозалежної патології у дітей різних вікових груп.

Автор понад 600 наукових праць, у тому числі 25 монографій, 10 посібників та підручників, енциклопедії, має 18 авторських свідоцтв і патентів України. Підготувала 24 докторів  і 57 кандидатів наук.

О.М. Лук'янова майже 30 років була Президентом Асоціації педіатрів України. Вона є членом виконкому Міжнародної Асоціації педіатрів, Всесвітньої та Європейської Асоціацій перинатологів,  членом Державної комісії з присудження Державних премій України в галузі науки і техніки, членом Наглядової ради благодійного фонду "Україна-дітям", голова Координаційної ради Національної програми "Діти України" та Національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001-2005", головний редактор та заступник головного редактора ряду провідних наукових журналів. Член Президії НАМН України. З 1974 р. була членом Комітету радянських жінок СРСР, з 1980 р. - голова Українського комітету міжнародного руху "Лікарі за запобігання ядерної війни" голова Дитячого фонду України. В 1981 р. була делегатом від України на 36 сесії  Генеральної Асамблеї ООН.

Нагороджена Орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції , Вітчизняної війни І ступеня , "Орденом княгині Ольги" 111 ступеня , Орденом "За мужність" , орденом "Свята Софія", 15 медалями за трудову діяльність та участь у Великій Вітчизняній Війні., Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України , Дипломом Міжнародного Академічного Рейтингу "Золота фортуна" , Срібною Георгієвською медаллю "Честь, слава, труд" , Пам'ятною медаллю "За заслуги в розбудові економіки та вагомий внесок у створення міжнародного іміджу України" , Міжнародним "Призом Миру", Міжнародною нагородою "Лаври слави", "Нагородою тисячоліття за заслуги перед людством", званням "Почесний громадянин м. Києва".

Основні наукові праці: "Рахит" (1970 р.); "Ангиохолециститы у детей" (1975 р.); "Клинико-патогенетические аспекты классификации рахита" (1988 р.); "Новые продукты диетического и лечебного питания высокой биологической ценности для беременных женщин и детей" (1991 р.); "The Chernobyl Accident. Thyroid Abnormalities in Children, Congenital Abnormalities and other radiation related information"(1996 р.); "Сучасні уявлення про склерогенез як процес розвитку та прогресування хронічної патології у вагітних і дітей" (2001 р.); "Ревматоидный артрит у детей" (2002 р.); "Чернобыльская катастрофа: Состояние здоровья женщин и детей"(2003 р.); "Ионизирующее излучение и иммунная система у детей"(2003р.); "Чернобыльская катастрофа : состояние костной системы у детей в анте- и поснатальном периоде жизни" (2005 р.); "Витамин D и его роль в обеспечении здоровья детей и беременных женщин" (2005 р.); " Екосистема  великого промислового міста України та діти першого року життя" (2005 р.).

Також, така яскрава особистість  в колах професорів медицини, як Романенко Аліна Михайлівна (н. 25.07.1938 р.), академік Національної академії медичних наук України, обрана 04.07.2000 р. за спеціальністю патологічна анатомія, член-кореспондент НАН  України (1992 р ), дійсний  іноземний член  Академії Медичних Наук Іспанії (Валенсія, 2011р), член Міжнародної Академії Патології (1994 р.), фундатор і Президент Українського  Відділення Міжнародної Академії Патології, член Наукової Ради Європейського Товариства Патологів,  доктор медичних наук (1976 р.),  професор (1984 р.),  Заслужений діяч науки та техніки України (1991 р.). Лауреат Державної премії з науки і техніки України 2007 року.

Відомий в Україні та за її межами учений, а також клінічний  патолог - засновник української  наукової школи онкопатології в галузі уропатології, що є основним напрямом її наукової діяльності. Нею вперше засновано і плідно розвивається новий профілактичний напрям в український онкопатології- класифікація, рання діагностика, прогнозування клінічного перебігу передраку та ранніх форм раку сечостатевих органів. Вперше організувала та впровадила в Україні методи сучасної діагностики нефрологічних захворювань та чоловічого безпліддя на основі пункційної біопсії,  вивчила особливості морфогенезу гострого гломерулонефриту в залежності від клінічного перебігу захворювання, з'ясувала шляхи його хронізації, морфологічні ознаки терапевтичного патоморфозу. Значних успіхів досягла у розробці проблем трансплантації трупної донорської нирки (її морфологічного підґрунтя)  та вивченні патогенезу  реакціїї відторгнення алотрансплантата нирки. Останні 15 років проводить унікальні молекулярно-генетичні дослідження ролі хронічної дії малих доз іонізуючого опромінення в канцерогенезі сечового міхура, передміхурової залози та нирки людини. Багато років працює з ученими Франції, США, Японії, Швеції, Іспанії та Угорщини.          

Автор понад 400 наукових праць  та 14 монографій, з яких 7 за участю іноземних  учених. Підготувала 10 докторів та 29 кандидатів   медичних наук.

Член Міжнародної Асоціації  учених США та Японії з вивчення проблеми ранніх форм раку передміхурової залози, член Міжнародного Товариства Урологічних Патологів,  експерт  міжнародного Центру по вивченню пухлин сечостатевих органів при Всесвітній Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), представник від країн СНД  у двох нових Міжнародних гістологічних  класифікаціях ВООЗ пухлин сечового міхура та яєчка у людини, член експертної  Ради ВАК України, член Президії та віце-президент Асоціації Патологів  України, член редколегій ряду наукових журналів.

Нагороджена Почесною Грамотою Верховної Ради України та орденом  "За заслуги" 1 ступеня.