Жюльєн Офрі Де Ламетрі

Міністерство  освіти України

ВНМУ  ім. М.І. Пирогова 
 
 
 
 
 
 

Семінарська доповідь

на  тему:

Жюльєн Офрі де Ламетрі 
 

Студента  І курсу

медико-психологічного

факультету

61б групи

Гаврилюка Ігоря  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Жюльєн Офрі де Ламетрі (1709-1751) - перший з французьких філософів, який створив напрям, відоме як філософія французького матеріалізму. Народився в Сен-Мало на півночі Франції, в купецькій родині. До 16-ти років розчарувався в релігії, в яку самозабутньо вірив, і відмовився від кар'єри священика. Він вирішив присвятити себе професії лікаря. Закінчив медичний факультет Паризького університету, успішно практикував як лікар, написав кілька робіт в області медицини, був призначений лікарем королівської гвардії в Парижі. Після опублікування твору "Трактат про душу" (1745) і подальшого переслідування змушений переселитися спочатку до Голландії, а потім до Німеччини, де був призначений лікарем при дворі Фрідріха II. Помер на 42-му році життя від шлункового захворювання, швидше за все, від отруєння.

Процес пізнання представлявся  Ламетрі наступним чином: від чуттєвого сприйняття речей ми переходимо до дослідно-експериментального дослідження, а потім - до раціонального узагальнення фактів які піддаються емпіричній перевірці. Досвіду Ламетрі надавав великого значення, але при цьому він повинен бути підданий філософському узагальненню. Ламетрі говорив, що людина представляє собою "мозговий екран", на якому відображаються зовнішні предмети, однак при цьому дзеркальне відображення предметів відбувається лише у кришталику ока, пізнання ж дійсності досягається в розумі людини. Ламетрі виступав проти декартівського положення, що тварини позбавлені будь-якої чутливості, вважаючи, що всі живі істоти мають однакову здатність відчувати, і це характерно не тільки для людини, але і для всіх тварин. Цей погляд він розвиває у книзі "Людина-машина" (1747). Хоча назва твору вказує на механістичний підхід до проблеми людини, за своєю суттю погляди Ламетрі були далекі від розуміння людини лише механістично. Людина, згідно Ламетрі, істотно відрізняється від механічних пристроїв, так як вона - машина особливого роду, здатна відчувати, мислити, відрізняти добро від зла. "Людське тіло - це заводяча сама себе машина, живе уособлення безперервного руху". Людина - це годинниковий механізм, який заводиться не механічним способом, а за допомогою надходження в кров живильного соку, що утворюється з їжі. Цей живильний сік Ламетрі називає "хіласом". Хоча Ламетрі порівнює людське тіло з годинником, він вважає, що людський організм продовжує діяти і після поломки, тобто в результаті захворювання. Таким чином, "людина-машина" для Ламетрі - це "людина-тварина", що є цілісною матеріальною істотою, істотою органічного світу. Ламетрі першим з філософів висловив думку про можливість походження людини від тварин. Він також вважав, що причини появи людини необхідно пояснити не тільки біологічними факторами, для формування людини потрібна мова, членороздільна мова. Для нього також було важливим виховання людини: "Без виховання навіть найкращим чином організований розум позбавляється всієї своєї цінності". Громадське життя - необхідна умова формування людини. Ламетрі вважає, що людина від природи є віроломною, хитрою, небезпечною і підступною твариною, що люди народжуються злими. Доброчесність Ламетрі вважає лише результатом того виховання, яке отримує людина в процесі життя в суспільстві. А можливості виховання дуже великі, тому що люди як флюгери під впливом виховання повертаються в ту або іншу сторону. При цьому Ламетрі не заперечував уродженості деяких негативних рис у людини. У той же час Ламетрі в роботі "Анти-Сенека" висловлював багато положень, які представляють його як вульгарного гедоніста. Треба спробувати підкорятися нашими відчуттями і прагнути зробити їх приємними, заявляв він. Під відчуттями, які приємні для нас, Ламетрі мав на увазі перш за все почуття хтивості. Він вважав, що необхідно більше думати про тіло, ніж про душу, і доставляти більше задоволення тілу. Для щастя, вважав Ламетрі, не потрібні розум, знання. Людину, що відчуває на собі ці хтиві відчуття, він називав людиною, "по-свинськи щаслива". Образ людини, який намалював Ламетрі і якому він сам прагнув слідувати, створив йому скандальну популярність. Вважаючи, що забобони і помилки становлять основу суспільного розвитку того часу, він вважав, що філософія повинна культивувати істину. Існуюча система законів повинна змінюватися під впливом філософії. Лише філософія розкриває помилки і несправедливість законів, лише вона має певну точку зору, щоб адекватно судити про те, що "чесно чи безчесно, хибно або добросовісно". Таким чином, філософія - це засіб істинного перетворення суспільства на прогресивних засадах. Він вважав, що державні діячі повинні бути філософами, щоб успішно керувати державою, виступав як прихильник освіченого абсолютизму.