Античні міста поліси

X

=г

X

2

< К

о. ш

«

X X

н

X

< 
 
 

игляд грецьких металообробних майстерень (за малюнками на античних чер- 

вонофігурних  вазах) і залізні знаряддя для обробки металу (рис. П. Л. Корнієнка) 

199

 

ювелірні), вино, тканини. З міс-еленням торгували всі античні знімного Причорномор'я, але спеціальні торговельні містеч-іклад, Єлизаветівське поселен-і Дону).

зельні  стосунки з варварським кувалися на обмінній, а з ан-

- головним чином на грошовій 
озрахунки з іноземними куп- 
[снювалися золотими, електро- 
ібними монетами різних місць 
ія. На середземноморські рин- 
юпричорноморські греки поста- 
хжовному зерно, рибу, рибні 
:іри, рабів. З повідомлення Де- 
відомо: одна лише Боспорська

— за царя Левкона І (389— 
до н.. є.) — щороку відправ- 
фіни І 6 700 т зерна. За Стра- 
оспорський володар послав од- 
I з Феодосії до Афін 87 500 т хлі- 
юю чергу Північне Причорно- 
а,ержувало з Греції оливкову 
но, тканини, парадний посуд, 
у тару, предмети мистецтва, 
ї тощо. *|

отреб внутрішньої торгівлі (в межах  кави) використовували мідну або брон-у, при цьому, очевидно, тільки місцево-ння. В ольвійському декреті кінця IV ст. азначалося: «В'їжджати до Борисфена кожному, хто бажає, на таких умовах, ірод ухвалили на пропозицію Канова нтова: дозволяється ввезення й виве-юго карбованого золота й карбованого кний, хто бажає продати або купити кар-їлото   або   карбоване   срібло,   повинен

й купувати на камені в екклісіастерії, дасть  або купить в іншому місці, буде конфіскації: продавець — проданого сріб-тіець — ціни, за яку купив; а продавати и все на міські гроші, на мідь і срібло ■льке; хто ж продасть або купить на інші де позбавлений: продавець — того, що а покупець — ціни, за яку купить; стягу-

із тих, хто порушить у будь-чому цю ^г, ті, хто візьме на відкуп штрафи з ів закону, переслідуючи їх у судовому Золото продавати й купувати по десять 

з половиною  статерів за статер кізікський, не дешевше і не дорожче, а всяке інше карбоване золото й карбоване срібло продавати й купувати за взаємною згодою (дослівно: «як переконають один одного».— Авт.); мита ніякого не стягувати ні за карбоване золото, ні за карбоване срібло, ні з продавця, ні з покупця...»

 і Згодом, в елліністичні часи, особливо в перші століття нової ери, у грошовий обіг   дедалі   ширше   входять   іноземні

монети^

Античні   держави   всіляко   сприяли розвиткові торгівлі.  Збереглися написи на стелах — декрети про надання права безмитного входу в гавань і виходу з неї тому чи іншому купцеві. «В добрий час! Ольвіополіти дали синам Феопропа, Феофану й Арісті, гераклеотам, їм самим та їхнім нащадкам проксенію, право громадянства, звільнення від мита на всі товари, які б вони самі або їхні слуги не ввезли або не вивезли, і дали право входу в гавань і виходу з неї і в воєнні, і в мирні часи без конфіскації й без укладення   договору»,— таку   звичайну   форму мали ці почесні декрети.

 С Торгівля в містах велася на агорах, поряд із якими могли існувати і спеціалізовані ринки. )3 декрету на честь Про-тогена відомий рибний ринок в Ольвії. Там же уздовж східного та західного боків агори археологи виявили торговельні ряди.

 і Монетна  справа. Виникає у північно-щЬичорноморських державах майже одночасно з їхнім формуванням. Кожний із полісів карбував власну монету (найвищої різноманітності карбування набуло у VI—V ст. до н. е.).у'

  Грошові знаки VI ст. до н. є. мали вигляд так званих монет-стрілок. Виготовлялися з бронзи й використовувалися переважно в містах Північно-Західного Причорномор'я. За формою подібні до наконечників стріл без втулки. Наприкінці VI ст. до н. е. в Ольвії й на Березані 

монети-стрілки  змінюються литими монетами у вигляді дельфінчиків; у V ст. до н. е. в Ольвії з'являються великі круглі бронзові монети, так звані аси, на одному боці яких зображувалася Медуза Горгона, Афіна або Деметра, а на іншому — орел на дельфіні. На Боспорі наприкінці VI ст. до н. є. карбували срібні монети із зображенням голови лева і вдавленим квадратом на реверсі, а також із зображенням мурашки. У V ст. до н. є. тут трапляються монети із зображенням голови барана. Найпоширенішими були монети із зображенням на реверсі різних божеств і правителів. В Ольвії зображували річкове божество на ім'я Борисфен (ці монети так і звалися — борисфени), на Боспорі — царя Сатира й бога Аполлона, в Херсонесі — богиню Діву.

  В перші століття нової ери на Боспорі з'являються, нагадаємо, монети із зображенням архітектурних сюжетів (фасади храмів, фортечні мури). Гроші карбувалися з бронзи, значно рідше — із срібла і як  виняток — із золота або електра. 
 

  З іноземних грошей у Північному Причорномор'ї оберталися — в VI—IV ст. до н. є.— електрові кізікіни (статери міста Кізік вагою близько 16 г). У НІ— II ст. до н. є. використовувалися статери лісімахівського типу, карбовані Боспо-ром і Тірою. Наприкінці II — у першій половині І ст. до н. е. у зв'язку з експансією Мітрідата VI Євпатора в північно-причорноморських державах поширюються бронзові монети Понтійської держави,   а   в   перші   століття — римські.

205

 

  Ольвія  також виготовляла гроші для  скіфських царів Емінака (V ст. до н. е.), Скілура (II ст. до н. є.) та сарматських — Фарзоя й Інісмея (друга половина І ст.

н. е.).

Системи вимірів, рахунок, календар.

Як і  в Греції, населення північнопри-чорноморських  міст добре знало всі перелічені нижче системи вимірів (хоч вони й не були сталими для всіх полісів). Застосування цих систем на Півдні України в античну епоху підтверджується численними знахідками монет, вагів, назвами місяців, які дійшли до нас. Вживалися головним чином іонійські системи, хоч іноді побутували й інші (наприклад, аттічні або егінські).

  Основними мірами були такі (цифри наводяться за аттічною системою).

  Міри  довжини: стадій (184, 97 м), плетр (30,83 м), оргія (1,85 м), лікоть (0,46 м), ступінь або фут (0,31 м). Стадій дорівнював 6-й плетрам, плетр — 16²/з оргіям, оргія — 4-м ліктям, лікоть— /г ступеням або футам. Крім того, за міру довжини правили ширина долоні (8 см) та пальця (2 см).

  Міри   рідини:   метрет (39,39 л), хой (3,28 л). Метрет складався з 12-и хоїв, хой — із 12-и котіл (0,27 л).

  Міри   сипучих   тіл: медимн (52,53 л), ектеус (8,75 л), хой  (1,09 л), хотіла  (0,27 л). Медимн дорівнював 6-й ектеусам, ектеус — 8-й хоям, хой — 4-м котілам.

  Міри  ваги і грошей мали однакові характеристики: талант дорівнював 60-и мінам, міна — 100-а драхмам. Вага драхми коливалася в залежності від системи. Так, з міни срібла за аттічною системою (436,6 г) належало зробити 100 драхм за аттічною, 150 — за корінфською, 70 — за егінською системами.

 
 

До хліборобства в античних державах Північного Причорномор'я: знаряддя праці 

й зображення колосків і плугів на монетах  (рис. П. Л. Коршєнка) 

207

 

Рахунок здійснювався за десятковою системою. В іонійській системі для позначення цифр першого десятка використовувалися перші десять літер грецького алфавіту зі штрихами справа й угорі літер. Для позначення десятків і сотень до 1000 вживалися наступні за першими десятьма літери грецького алфавіту (також зі штрихами справа й угорі), а від 1000 й вище алфавіт використовувався знов спочатку, але вже зі штрихом зліва й унизу літери (зазначимо, що в цьому алфавіті використовувалися й три архаїчні літери, які з V ст. до н. є. зникають). Дещо іншою була аттічна система. Тут цифри позначалися за допомогою п'яти літер (Г-5, Л-10, Н-100, Х-1000, М-10000) і чотирьох вертикальних рисочок, котрі вказували на кількість одиниць. Якщо літери Л, Н, X, М розміщувалися попід перекладиною літери Г, це відповідно становило 5, помножене на 10, 100, 1000 або 10000. У грецькому календарі налічувалося 12 місяців по ЗО і 29 днів, що потребувало включення додаткових місяців у третій, п'ятий і восьмий сонячні роки восьмирічного циклу, а через кожні 16 років — ще трьох днів. Початок нового року при- 

 
 
 
 
 
 
падав приблизно  на середину липня. Місяць поділявся  на три декади, дні позначалися порядковими числівниками. Назви місяців у різних полісів здебільшого різнилися.

  Військова справа. В державах Північного Причорномор'я військова справа перебувала на рівні загальноантичних зразків. Основною воєнною доктриною була стратегія й тактика оборони своїх міст і сільських поселень. Проте воєнно-політична ситуація в регіоні, особливо наприкінці II ст. до н. е.—в перші століття нової ери, змушувала північ-нопричорноморських греків вести й наступальні дії. Звісно, їхні держави не мали постійних армій,— військо склада-

3разки імпортних керамічних столових посудин і світильників VI—IV ст. до н. е., знайдених в античних північнопричорноморських містах (рис. П. Л. Корнієнка за В. В. Кра-півіною)

 

и товщина стін іноді сягала 6,5 м  (Ілу-

рська справа. Як і в усьому ан-іу світі, в Північному Причорно-

було  розвинуте мореплавство. \ сама колонізація цього регіону улася б, якби греки не були добри-5 яками.

зчатку  мореплавство тут мало каши характер, коли в північно-при-юрські міста судна з метрополій оловним чином уздовж західного жжя  Понту. Але  вже  з IV  або

ще з  V ст. до н. є. освоюється я морський шлях до південно-ого Криму. Середня швидкість постановила" близько 6,6 км/год. Ан-"а ранньосередньовічні автори зга-численні труднощі плавання Чор-орем.

5ут, благоустрій, меблі, одяг, при-

Благоустрій та предмети побуту [©причорноморських  греків зага-юдібні до середземноморських, ширення в колоніях власне меблів іється з V ст. до н. е., коли землян-шівземлянки * змінюються назем-•удинками. В ужитку були дерев'я-ьці зі гнутими спинками, крісла з ними ослінчиками, табуретки, сто-трьома або чотирма ніжками, скрині, тумбочки. Дуже популяр-іули спеціальні миски — лутерії — >мурових, вапнякових або терако-центральних опорах колонкового зображення такого лутерія знахо-*а відомій херсонеській мозаїці зі

землянках за відсутності справжніх меблі  в товувалися вирізані в глинистому материку и, столики, різні ніпгі  в ґрунтових стінах, ення  в  підлозі,   куди ставилися  амфори,

_Гт

  Торговельні судна грецьких переселенців були великого розміру, мали одну щоглу, підняту корму, якір, стернові весла. Днища обшивалися свинцевими листами. Поряд із торговельними існували й військові кораблі — дієри і трієри. На носі вони несли далеко виступаючий таран.

  Військові й торговельні кораблі обладнувалися водонепроникними палубами, вітрилами та гребними веслами. Про їхній зовнішній вигляд ми довідуємося із зображень їх (цілком або частково) на фрагментах посуду, стінах, рельєфах, монетах, надгробках, а також із знахідок якорів й уламків суден на морському дні (біля узбережжя Північного Причорномор'я відомо чимало місць корабельних аварій античного часу)..

суу

б. ПОБУТ

сценою  вмивання). Стаціонарні лутерії нерідко  встановлювалися на подвір'ях будинків.

  Дерев'яні   меблі   оздоблювалися  кістяними   облямівками   з   орнаментальними зображеннями голівок лебедів або саТйрівГ іноді — міфологічних  сюжетів. Трапляються також облямівки з бронзи, срібла чи золота. Нижні кінці ніжок крісел,   столиків,   ліжок   інколи   робилися | у вигляді звіриних лап, зокрема лев'ячих. [ Застосовувалися також і дерев'яні оздоби. Відомі випадки прикрашання узголів'я боспорських ліжок головами левів. | У    побуті    широко    використовувалися шкури тварин, ковдри, покривала, матраци, подушки.