Історія дослідження громадської думки

Історія дослідження громадської думки 

     Сутність думок людей вивчалась ще в античні часи. Для філософських поглядів Парменіда, Емпедокла, Демокрита характерно протиставлення категорій "думки" і "знання". Думка розглядалась цими вченими як помилкове знання, щось неясне, нестійке, яке йде всупереч раціональній істині. Але вже після Платона і Аристотеля все більше визнання отримує інша точка зору: думка є щось середнє між знанням і вірою. Вона являє ніби поєднуючу ланку між чистою чуттєвістю і раціональною істиною.

         Боротьба цих двох тенденцій продовжувалась і тоді, коли у сфері наукового, філософського дослідження опинилось явище, яке позначалося терміном "громадська думка". Ця боротьба наочно просліджується у поглядах представників німецької класичної філософії. Так, Гегель у своїй роботі "Філософія права" дав досить розгорнуту концепцію громадської думки, яка включала її визначення, характеристику різних сторін тощо.

     Гегель  розглядав громадську думку у зв'язку з аналізом державного устрою, де він виділяв законотворчу і урядову владу, а також елемент верств населення. У чому основна роль цього елемента? У тому, відповідає німецький філософ, щоб у ньому отримала існування публічна свідомість, як емпірична спільність багатьох поглядів і думок. Ця спільність має форму людського здорового глузду, в якому знаходить відбиття загальний стан справ. Гегель чітко виділяв те об'єднуюче, що є в сукупності індивідуальних думок, спільних справ, проблем, що викликають загальний інтерес. Ця ідея найбільш повно розглядається у визначенні: "Формальна, суб'єктивна свобода, яка полягає у тому, що окремі особистості як такі, мають і висловлюють свою власну думку, судження про спільні справи і подають пораду відносно них, проявляється у тієї сумісності, яка називається громадською думкою"

              Розвиток соціології громадської думки у 70-80-ті рр. був пов'язаний з запитами практики, і це призвело до накопичення досить великого емпіричного матеріалу, а також до висунення ряду положень теоретичного характеру. Однак це збільшення обсягу знань носило спорадичний характер і стосувалось, в основному, окремих сторін сутності та форм громадської думки, процесів її формування. Разом з тим виявилась і деяка загальна тенденція, котра заключається в тому, щоб, з одного боку, виявити саме специфіку громадської думки, а з іншого, конкретно визначити її зв'язок з іншими явищами (процесами).

                 У такій ситуації, мабуть, необхідно ще раз повернутися до уточнення самого поняття "громадська думка". Починаючи з 60-х рр. дослідники розглядали громадську думку переважно як стан свідомості і відповідно аналізували її у структурі громадської свідомості. Даний підхід знайшов відповідне відбиття у визначеннях громадської думки в ряді видань (Философская энциклопедия, Философский энциклопедический словарь та ін.), а також у науковій літературі.

     Аналіз громадської думки у рамках структури громадської свідомості закономірно веде до переважного вивчення способу і форм відбиття дійсності у колективних судженнях людей. Безумовно, такий напрямок дуже продуктивний. Але він недостатній, коли виникає питання про практичний вплив громадської думки на реальність

     Аналіз громадської думки у рамках структури громадської свідомості закономірно веде до переважного вивчення способу і форм відбиття дійсності у колективних судженнях людей. Безумовно, такий напрямок дуже продуктивний. Але він недостатній, коли виникає питання про практичний вплив громадської думки на реальність.

     Хоча дослідники розглядають громадську думку не як чисто духовне, а як духовно-практичне утворення, розкриттю практичної сторони приділялося дуже мало уваги, вона, по суті, просто декларувалася, виходячи з емпіричних спостережень.

     Практика  показує, що громадська думка має великий пізнавальний потенціал, тобто здатність адекватно відбивати сутність дійсності. Досвід нас, який виражається в їхній колективній думці, як правило, точно фіксує ті чи інші явища, процеси дійсності. Саме тому, вивчення громадської думки є певним чином дослідженням існуючої реальності.

     Громадська думка виникає, формується і функціонує як сукупність оціночних суджень, які виражають ставлення соціальних груп до поведінки і діяльності окремих людей. Обов'язковий елемент усякого колективного судження, яке претендує називатися громадською думкою, — наявність позитивної чи негативної оцінки даного явища. Таким чином, відбиття дійсності громадською думкою має перш за все оціночний характер. За допомогою громадської думки реалізується одна з функцій громадської свідомості, а саме аксіологічна, яка детермінує оцінку ситуації і визначає обрання лінії поведінки людей. Оцінка (і тут ми знов переходимо до соціологічної сторони справи), яка міститься у громадській думці, не є абстрактною, вона відбиває позиції різних соціальних груп.

     Отже, специфіка громадської думки заключається в тому, що це не тільки усвідомлене, але й оцінене буття. Грунтуючись на цьому, можна констатувати, що громадська думка є проявом (станом) громадської свідомості, у котрої відбивається перш за все оцінка великими соціальними групами, народом в цілому явищ, які являють актуалізований громадській інтерес.  

2. Поняття "громадська думка" 

Взагалі, більшість вчених сходяться на тому, що громадська думка — це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності. Громадська думка виступає у експресивній, консультативній, контрольній та директивній функціях — займає визначену позицію, дає поради, виносить рішення з тих чи інших питань, регулює поведінку індивідів, соціальних груп і установ, підтримуючи чи відкидаючи ті чи інші уявлення, цінності, норми. У залежності від змісту висловлювань громадська думка виражається в оціночних, аналітичних та директивних судженнях. Громадська думка діє практично в усіх сферах життя суспільства, але висловлюється далеко не з кожного приводу. У поле зору громадської думки потрапляють лише ті проблеми, які викликають громадський інтерес, виділяються актуальністю і в принципі допускають багатозначне тлумачення, можливість дискусії. У якості суб'єкта — носія громадської думки виступають як ті чи інші соціальні спільності в цілому, так і сектори, що їх складають, в незалежності від змісту і знаку висловлюваних ними суджень, від того, чи складають вони "більшість" чи "меншість". У відповідності з цим громадська думка за своєю структурою може бути моністичною, одностайною чи плюралістичною, складеною з різних, не співпадаючих точок зору. У кожному конкретному випадку ці та інші характеристики громадської думки визначаються дією багатьох факторів — складом спільності, мірою збігу інтересів прошарків і груп, що входять до неї, характером обговорюваного питання тощо.

  Громадською думкою займається окрема галузь соціології — соціологія громадської думки. Взагалі, соціологія громадської думки — це область соціологічних досліджень, де безпосереднім предметом аналізу виступають, з одного боку, зміст висловлювань громадської думки і активність її функціонування у суспільстві, а з іншого — загальні (характеризуючи даний тип суспільства) і специфічні (пов'язані з розвитком демократичних свобод та гарантій) фактори, від який залежить зміст суджень громадської думки і якість (повнота) виконання нею своїх соціальних функцій. На сучасному етапі принципово важливе значення мають процеси демократизації суспільства, що відбуваються у нашій країні, у зв'язку з чим посилюється роль громадської думки як соціального інституту і активно діючого об'єкта соціального управління. Як показують соціологічні дослідження, сила громадської думки, її здатність регулювати суспільні відносини використовуються ще не повністю. Органи управління не турбуються про реальне включення громадської думки у процес прийняття політичних, економічних та ін. рішень. Соціологія громадської думки виходить із завдань удосконалення врахування громадської думки і орієнтується перш за все на аналіз цільових умов (причин, процесів), від яких залежить ріст її фактичного значення, укріплення її статусу, реалізація її соціальних функцій. Цими умовами є: регулярне виявлення громадської думки державними органами, громадськими організаціями, науковими центрами тощо, вільний вираз громадянами в найрізноманітніших формах своїх оцінок, суджень (референдуми, обрання органів влади, збори, маніфестації, листи в органи управління і масової комунікації, вибіркові опитування, обстеження, зондажі та ін.), позиції з різних питань громадського життя, ставлення до подій і фактів соціальної дійсності, постійне використання громадської думки державними органами і громадськими організаціями на базі нормативних актів, які б забезпечували її включеність у систему соціального управління, систематичне і широке обнародування результатів вивчення громадської думки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Виходячи з данного матеріалу можем зробити висновок, про громадську думку.

     Громадська  думка взагалі невід’ємна частина  громадського життя. Громадська думка діє практично в усіх сферах життя суспільства, але висловлюється далеко не з кожного приводу. Взагалі, у поле зору громадської думки потрапляють лише ті проблеми, які викликають громадський інтерес, виділяються актуальністю і в принципі допускають багатозначне тлумачення, можливість дискусії.

     Громадською думкою займається окрема галузь соціології — соціологія громадської думки. В сучасному світі на громадську думку можуть впливати дуже багато факторів, але на даному етапі принципово важливе значення мають процеси демократизації суспільства, що відбуваються у нашій країні, у зв'язку з чим посилюється і роль громадської думки як соціального інституту, і активно діючого об'єкта соціального управління. Соціологія громадської думки виходить із завдань удосконалення врахування громадської думки і орієнтується перш за все на аналіз цільових умов (причин, процесів), від яких залежить ріст її фактичного значення, укріплення її статусу, реалізація її соціальних функцій.

       Тепер перейдемо до питання, на що ж спирається індивід чи соціальна група при формуванні думок з приводу подій, явищ, котрі являють актуалізований громадський інтерес. Основною базою для виникнення думок служать знання, уявлення про оточуючий світ (про дане конкретне явище), почуття, пізнані як у результаті власної практичної діяльності, так і в процесі міжособистісного спілкування чи спілкування за допомогою мас-медіа.

     Вплив мас-медіа на громадську думку набуває у сучасних умовах особливого значення. Соціологічні дослідження показують, що преса, кіно, радіо і телебачення несуть велику кількість відомостей, спираючись на які люди можуть формувати свої судження.

     Мас-медіа є важливими джерелами відомостей про події в країні та за кордоном, про що свідчать дані про споживання інформації преси, радіо і телебачення різними групами населення. Таким чином, мас-медіа виступають, перш за все, як джерело тих знань, уявлень і почуттів, які служать грунтом для оцінки великого кола явищ, для формування індивідуальної та громадської думок.

     Аналізуючи взаємодії громадської думки з мас-медіа, можна відзначити, що преса, кіно, радіо і телебачення впливають на основні характеристики громадської думки.