Встановлення фашистської диктатури у Німеччині

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
НУ «ЮАУ» імені Ярослава Мудрого

 

Реферат з історії держави та права зарубіжних країн

на тему:

«Встановлення фашистської диктатури у Німеччині»

Виконав:  
Студент 4 факультету 12групи 
1курсу 
Мельничук С.В. 
 

Харків, 2012

Вступ

Фашизм в Німеччині з’явився відразу після закінчення Першої світової війни в якості однієї з  різновидів реакційних мілітаристичних  націоналістичних течій, коли анти ліберальні, антидемократичні рухи набули загальноєвропейського  характеру. В 1920р. А.Гітлер виступив з  програмою з «25 пунктів», яка в  подальшому стала програмою Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії.

В 1923р. вони намагаються здобути  владу шляхом державного перевороту що не вдалося реалізувати. Тоді з 1925р. вони змінюють свою політику і починається  «битва за рейхстаг» шляхом створення  масової бази фашистської партії. Вже в 1928р. ця тактика дає свої плоди, фашисти отримують 12 місць  у рейхстазі. В 1932р. фашистська партія має найбільше представництво у  рейхстазі.

У 1933р Гітлер стає рейхсканцлером. Так в Німеччині встановилася відкрита терористична диктатура фашизму. 

Прихід до влади фашистів започаткував планомірне знищення всіх інститутів буржуазно-демократичної парламентської держави, всіх демократичних здобутків  німецького народу, створювався «Новий порядок»

Розгляд даного питання є неймовірно важливим для розуміння подальшої  історії на багато десятиліть вперед, так як фашизм у Німеччині через  свій радикалізм вплинув на ситуацію у всьому світі, зміну політичної карти, зміну ідеологічної свідомості людей тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміна конституційного ладу Німеччині

Гітлер, як глава уряду, підкорив собі поліцію, озброїв штурмові загони, включив  до апарату нацистів. Першого лютого 1933 року він розпустив рейхстаг і  розпочав докорінну ломку демократичних  інститутів Веймарської конституції.

Одним із напрямів політики нацистів була ліквідація буржузно-демократичних прав і свобод. У лютому 1933р. було видано кілька надзвичайних указів, які забороняли проведення демонстрацій і зборів, скасували свободу преси. 27лютого був підпалений рейхстаг, з цього можна прийти до думки, що цей крок був зроблений для виправдання саме прийнятих та майбутніх надзвичайних указів. 28 лютого було підписано укази: «Проти зради німецькому народу» і «Про захист народу і держави» на основі 48ст., які повністю ліквідували більшість демократичних прав і свобод. У підпалі рейхстагу було звинувачено компартію Німеччини, і вона була заборонена. У 1934р. було заборонено і соціал-демократичну партію.

Другим  напрямом політики нацистів стало руйнування парламентської системи Веймарської  республіки. У березні 1933р. уряду  бело надано право видавати закони, що могли навіть відхилятися від  конституції. Договори імперії з іноземними державами тепер не потребували згоди рейхстагу. Це стало справою урядую

Загалом зміну в державного ладу можна  зобразити за схемою(відповідно до Закону «Про пере устрій імперії» від 30 січня 1934р. і Закон «Про скасування рейхсрату» від 14 лютого 1934р.) :

 

 

 

 

Механізм фашистської диктатури.

Вся повнота державної влади  у фашистській Німеччині концентрувалась  в уряді, а вся урядова влада  – у руках Фюрера(Титул «фюрер» був привласнений Гітлером самому собі 2 серпня 1934 року після смерті рейхспрезидента Веймарскої республіки Гинденбурга.) Посада президента була скасована, а вся влада була передана Гітлеру – «вождю» і довічному рейхсканцлеру. (відповідно до закону «Про верховного главу держави і Рейху»)

Гітлер отримав право не тільки призначати членів імперського уряду  та усіх посадових осіб імперії, але  і свого наступника. 19 серпня 1934р. було проведено загальнонародний плебісцит, на якому 89,9% громадян схвалили наділення  Гітлера виключною владою. Надалі це дало Гітлеру формальний привід поєднати у своїй особі функції  президента, рейхсканцлера, фюрера НСДАП  і верховного головнокомандувача.

Рейхстаг було збережено для  парадних демонстрацій та фактичного перетворення на безправну, позбавлену владних повноважень, маріонеткову установу. Формувався Рейхстаг особисто Гітлером на партійній основі, а з 1934р. було введено правило: депутат Рейхстагу втрачає свій мандат при виході з НСДАП. У 1942р. взагалі перестав скликатися.

Рейхсрат – 14 лютого 1934р. було ліквідовано, з цього моменту німецькі землі  фактично втратили своє представництво у законодавчій та управлінській  сфері.

Гітлером було створено ряд нових  установ: Раду міністрів з питань оборони імперії, Таємний кабінет, Колегію трьох уповноважених, яка складалася щ начальника партійної канцелярії, начальника імперської канцелярії та начальника штабу верховного командування збройних сил. Всі ці установи підпорядковувалися безпосередньо Гітлеру та мали законодавчі повноваження.

Місцеве самоврядування також зазнало  змін згідно закону «Про перевлаштування  імперії», згідно до якого вся влада  на місцях передавалась до рук намісників, які призначалися і звільнялися  особисто фюрером. Уряди земель підпорядковувалися імперському уряду. У 1935 і місцеве самоврядування було ліквідовано.

В колишніх землях вся партійна і  державна влада належала гуляйтерам; в областях – гебитсляйтери.

Також механізм держави включав  у себе органи апарату терору.

Апарат терору

Для забезпечення свого панування  в усіх сферах суспільного і державного життя Німеччини нацисти створили могутній терористичний апарат, який складався з наступних органів:

1.СА – штурмові загони. Виникли ще у 1920р. у вигляді «служби порядку», а у 1921р отримали свою назву СА. До складу СА залучалися, як правило, декласовані елементи – звільнені з армії солдати і офіцери, торговці, що розорилися, та інші. Основною метою СА було поширення фашистської ідеології, за допомогою різноманітних засобів, таких як: провокації, погроми, нападів на ораторів опозиційних сил. Влітку 1933р. кількість учасників СА досягла 4млн. осіб.

2.СС – охоронні загони. Були створені у 1934р. шляхом виведення зі складу СА. До складу СС входили загальні загони (керівництво НСДАП, представники великого капіталу, юнкерів), та спец. Загони, що були створені для виконання особливих завдань фюрера. Мали чітко визначену структуру, яка складалась з управлінь:

• Головне управління СС 
• Головне оперативне управління СС 
• Штаб рейхсфюрера
• Головне адміністративно-господарське управління СС 
• Головне управління судів СС 
• Головне управління імперської безпеки
• Головне управління раси і поселень 
• Рейхскомісаріат із зміцнення німецької народності 
• Посередницький пункт для етнічних німців 
• Головне відомство політичної освіти 
• Головне управління поліції

Всі ці управління забезпечували для  СС можливість проникати у всі  сфери державного та суспільного  життя.

До повноважень належала організація  концтаборів, загалом за роки існування концтаборів, через них пройшло близько 19млн. чоловік.

3.Гестапо - таємна державна поліція, посідала особливе місце у системі репресивного апарату.

4.СД – служба порядку. Функціонувала як надтаємна шпигунська організація для слідкування за ворогами НСДАП, як в її лавах так і поза нею.

5.КРІПО – кримінальна поліція, здійснювала організацію контролю у кримінальній сфері

 

         Керівництво економікою

Агресивні цілі встановлені світовим пануванням вимагали зосередження всіх матеріальних ресурсів країни, що могло  бути досягнуто лише шляхом безпосереднього  втручання фашистської держави  в економіку. З цією метою було створено Генеральну раду німецького господарства, головним обов’язком якої ставало визначення загальних напрямків  розвитку економіки Німеччини.

Законом від 27 лютого 1934р. засновуються так звані господарські палати –  об’єднання, які ставали єдиними  представниками відповідних галузей  господарства. Всі галузі господарства були розділені на «імперські групи», спочатку на дванадцять, а потім  – на шість: промисловості, банків, торгівлі, страхування, енергетики, ремісничого  виробництво.

Паралельно галузевій створювалася і територіальна структура управління господарством – окружні групи  промисловості у господарських  округах (всього – 16)

Таке картелювання економіки одразу призвело до зникнення великої кількості  дрібних підприємств, про які  нацисти заявляли як про предмет  своєї особливої турботи.

Закон «Про порядок національної праці» від 20 березня 1934р. оголошував підприємця вищою інстанцією для робітників цього підприємства. До його компетенції, зокрема, були віднесені: тривалість робочого дня, види винагороди, розміри штрафів  та інше. Також він видавав положення  про проступки, що тягли за собою  «безпосереднє звільнення без попередження»

Такі дії влади призвели до збільшення тривалості робочого дня з 8 до 10-12 годин, тоді як заробітна плата у 1935р. складала 70% заробітної плати 1933р. При цьому прибутки підприємств стрімко зростали у середньому на 200-300%

Робітникам заборонялося брати  участь у страйках а пізніше і  переходити з одного підприємства на інше, були скасовані колективні договори.

У 1938р. було введено загальну трудову  повинність: робітника і взагалі  трудящого могли послати в адміністративному порядку на будь-яку роботу до будь-якого району країни незалежно від професії.

Слід зазначити, що нацистами були обмануті й селяни, які не отримали ні землі, ні відстрочки боргів, ні обіцяних кредитів. Крім того було введено систему  примусових поставок сільськогосподарської  продукції, а також ліквідовано  профспілки аграріїв, таким чином  аграрна політика була спрямована на створення серйозних продовольчих резервів для майбутньої війни.

Характерною рисою економічної  політики нацистів була мілітаризація  економіки. Головна увага приділялася  прискоренню розвитку військової промисловості.  У вересні 1936р. було затверджено  план мобілізації економічних ресурсів, накопичення дефіцитних матеріалів та розширення виробництва військового  спорядження. До речі, саме в мілітаризації  економіки фінансово-промислового кола Німеччини бачили вихід із кризи.

В результаті вжитих заходів, на початку 1938р. Німеччина в економічному відношенні стала могутньою державою й за своїм промисловим виробництвом вийшла на перше місце у Європі.

Система пропаганди

Для досягнення своїх агресивних цілей  нацизм потребував не лише мілітаризованої  економіки, але й наявності слухняного населення, яке б безперешкодно  виконувало будь-які команди. Цього  можна було досягти лише завдяки  встановленню тотального контролю над  масовою свідомістю німців.

Саме для цієї мети у березні 1933р. було створено Міністерство громадянської  просвіти та пропаганди під керівництвом Й. Геббельса. Створеному міністерству цілком підпорядковувалися народна  освіта, друк, радіо, бібліотеки, музеї, театри, кіно, книжкові видавництва  та інші засоби духовної культури Німеччини.

У травні 1933р. в Мюнхені та Берліні  було проведено перші публічні акції  спалення книг противників націонал-соціалізму.

Особливого значення набувала пропаганда, Гітлер говорив: «Пропаганда повинна  бути спрямована, головним чином, на почуття  і лише в обмеженому ступені розрахована  на так званий розум…Чим скромніший її науковий баласт, чим більше концентрує вона свою увагу на почуттях мас, тим  значніший успіх» 
Велику увагу приділяли обробці молоді в дусі мілітаризму, шовінізму та расизму. Контроль над світоглядом молоді здійснювали молодіжні фашистські організації, такі як Юнгфольк, Гітлерюгенд та інші. У 1937р. участь у даних молодіжних організаціях була обов’язковою.

Слід відзначити, що населення Німеччини  було тотально охоплено нацистськими організаціями. Наприклад, у Німецькому трудовому фронті, наприкінці 30-х  років перебувало 23млн. чоловік, у  молодіжній організації «Гітлерюгенд» - понад 8млн., в Союзі німецьких  дівчат – понад 9млн. осіб.

Таким чином, нацистська ідеологія  кардинально змінювала свідомість мільйонів німців, перетворюючи їх на слухняних виконавців волі фашистських  вождів.

Висновок 
Гітлерівська диктатура в Германії є яскравим прикладом тоталітарного суспільства, заснованого на «законному» використанні первісного людського страху.

Економічна криза, що наступила  після першої світової війни, зубожіння  основної маси населення стали тим  середовищем, в якому почала розповсюджуватися  ідеологія фашизму, що сприймалася  як порятунки від всіх бід.

З перших днів приходу до влади  Гітлер почав здійснювати свою програму, відповідно до якої Німеччина повинна  була добитися нової величі. Її здійснення передбачалося провести в два  етапи. На першому - ставилося завдання згуртувати німців в якусь «народну спільність», на другому - перетворити  її на «спільність бойову».Для об'єднання  німців в єдину спільність необхідно  було очистити арійську расу від «чужої крові», подолати класові, конфесійні, ідеологічні суперечності, що досягалося шляхом усунення політичних партій, окрім  НСРПГ, чужої ідеології, громадських  організацій, окрім нацистських, вірних «фюрерові і рейху», а також  шляхом «уніфікації державного апарату» і ін. Виконавши цю «внутрішню роботу», Німеччина, за планом Гітлера, могла  приступити до роботи «зовнішнім», найважливішим  завданням якої було завоювання життєвого  простору, витіснення народів, що живуть там, головним чином народів Східної  Європи, шляхом нещадної, кровопролитної війни. Вирішенням завдань першого  етапу фашистська держава і НСРПГ  займалися в основному до 1935 р. З того часу почалася тотальна підготовка до війни, а потім і сама війна.