Законник Стефана Душана 1349 р.

169 – « Сторони,  які прийдуть на суд моєї царської величності, що скажуть (спочатку, тим словам і вірити, і за тими словами судити , а останнім (не вірити) ні в чому».

      Серед інших доказів у Законнику  вказуються показання свідків і  дуже рідко ордалія. Остання у  формі «нанесення заліза» передбачалася у разі звинувачень у розбої чи крадіжці.

152 – « І  якщо хтось на суді звинувачує  когось у розбої і крадіжці, і немає доказів, нехай буде  їм за виправдання залізо, як  те постановила моя царська  величність; нехай виймуть його (залізо) біля церковних воріт з вогню і нехай (понесуть) покладуть його на святий вівтар» [1, с.151]. 
 
 
 
 

     Висновки

     «Законик  цара Стефана Душана» — пам'ятка права середньовічної Сербії,створений  за ініціативи Стефана Душана (1308—1355), короля сербів (1333—45), царя сербів і греків (1346—55). Законник ухвалено на державних зборах 1349 у м. Скоп'є, тепер столиці Македонії (ч. 1 ст. 1-135), і 1354 у м. Серезі Пн. Греції (ч. 2, ст. 136—201).

     Джерелами 3аконника  царя  Стефана  Душана є:

• звичаї сербів і сусідніх народів;
• сербське звичаєве право;
• накази, укази й розпорядження попередніх правителів, що не втратили сили й значення;
• візантійські (грецькі) закони ;
• ін. нормат. акти.

     З-поміж  візантійських  законів у середньовічній Сербії були перекладені, опубліковані та застосовувалися Номоканон, Синтагма Властара (збірник розміщених за алфавітом церковних і цивільних законів, які регулювали правові відносини в сфері приватної власності), акти земельного права.

     Відомі 24 рукописні списки пам'ятки. Загалом вони аналогічні, проте в деяких з них не збігаються тексти і нумерація статей. Оригінал Законника не зберігся. Видання 3аконника царя Стефана Душана здійснено у Белграді сербською мовою

1975—1981, включає 6 його списків. 3аконнник царя Стефана Душана містить норми кримінального, цивільного, сімейного, спадкового права, частково — судоустрою і судочинства й відбиває феодальні відносини в Сербії 14 ст. Ним регулювалися відносини між усіма соціальними станами, світською (панами) та державною владою.

     Значення 3аконника  царя Стефана  Душана полягає у тому, що він відобразив критичне ставлення упорядників і царя Стефана Душана до багатьох положень візантійських законів (було здійснено їх переробку, скасовано застарілі звичаї).

     3аконник царя Стефана Душана закріпив феодальні відносини, які сприяли подоланню язичницької старовини; зрівнював обов'язки залежних людей (меройсів, власів, властелів, знаті, церкви, іноземців); забороняв самовільне збільшення властелями селянських повинностей, передбачав судовий захист інтересів залежних людей від вищого стану, навіть від царя; сприяв створенню єдиного ринку, ліквідації племінних міжусобиць, феодальної роздробленості, об'єднанню сербських земель в єдину державу й формуванню єдиної центральної влади, об'єднанню всіх народів Балканського півострова та створенню на Балканах єдиної держави, організації її захисту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран : учебное пособие // ред. З. М. Черниловский. — М.: Юрид.лит., —1984. —С.472
2. Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн // Навчальний посібник. — К.: Істина, — 2005. — С.526.
3. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Стефан_Душан