Історія виникнення ЕОМ

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських  операцій в регістрах бухгалтерського  обліку на підприємствах повинні  бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Від правильності документального  оформлення операцій з надходження  виробничих запасів залежить правильне  віднесення їх вартості на витрати  виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності [14, с. 56].

У відповідності до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені  власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо.

 

 

Таблиця 2.1 - Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

Перелік первинних документів, якими найчастіше оформлюється надходження  виробничих запасів, наведений в  таблиці 2.2

Надходження виробничих запасів оформлюється й іншими документами. Наприклад, супровідні документи постачальників (рахунок-фактура (ф. № 63), платіжна вимога-доручення (ф. № 0401040)) є підставою для кількісного та якісного приймання партії запасів, що надійшли, використовуються для розрахунків між постачальниками та покупцями за відвантажені (відпущені) запаси [14, с. 57].

Табл. 2.2 - Первинні документи з надходження виробничих запасів

 В умовах механізації  обліку перевірені документи  з надходження і витрачання  виробничих запасів бухгалтер  групує за видами і за допомогою  супровідного ярлика передає  на обчислювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком документообігу. Після обробки первинної інформації про надходження і витрачання виробничих запасів ОУ видають машинограми узагальнених даних по заготівлі запасів підприємством, по цінностях, які знаходяться в дорозі, по невідфактурованих поставках, з оплати платіжних вимог постачальників тощо. Машинограми використовуються для відповідних бухгалтерських записів по заготівлі та придбанню матеріалів і, крім того, відділом матеріально-технічного постачання і фінансовим відділом – для оперативного управління і контролю за надходженням цінностей і розрахунками з постачальниками [14, с. 59].

 

2.3 Облік процесу  постачання

Велике значення має  оперативний контроль відділу матеріально-технічного забезпечення за наявністю матеріальних ресурсів на будь-яку дату для підтримки запасів в певних межах. З цією метою по кожному виду матеріальних цінностей в картках складського обліку зазначають нижній та верхній рівень (мінімум та максимум) запасів у натуральному вираженні. В картках комірник відображає рух матеріалів (їх надходження та витрачання) по кожній операції та виводить залишки. Для матеріалів, по яких залишки нижче мінімальних чи вище максимальних норм запасу, складаються сигнальні довідки і подаються до відділу матеріально-технічного постачання, фінансової служби, бухгалтерії та інших зацікавлених підрозділів та осіб.

Оприбуткування запасів  на підприємствах відображають наступними проводками:

1. Запаси внесені засновниками  підприємства до статутного капіталу:

Д-т pax. 20-28, К-т pax. 46 "Неоплачений капітал".

2. Оприбуткування запасів,  що надійшли від постачальника:

Д-т pax. 20-28, К-т pax. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

3. Відображення витрат, пов'язаних з придбанням запасів:

Д-т pax. 20-28, К-т pax. 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках".

4. Оприбуткування безоплатно  отриманих запасів:

Д-т pax. 20-28, К-т pax. 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

На придбані запаси, що надходять на підприємство, складається  прибутковий ордер (ф. № М-4).

У випадках, якщо виявляються  розходження між фактичною наявністю і станом запасів, що надійшли, та даними супровідних документів, складається акт приймання матеріалів (ф. № М-7).

Прийом запасів матеріально  відповідальною особою покупця здійснюється на підставі:

– товарно-транспортних накладних;

– накладних;

– вантажних митних декларацій.

Прийняття запасів здійснюється за кількістю і якістю. Якщо фактична наявність товару, що надходить, співпадає  за кількістю і якістю з даними супровідних документів, то матеріально  відповідальна особа розписується в супровідних документах, ставить штамп і, таким чином, приймає товар під свою відповідальність. Якщо ж при прийнятті товарів за кількістю і якістю будуть виявлені відмінності з даними документів постачальника, то приймальна комісія (з участю представника покупця) повинна скласти акт про встановлення відмінностей в кількості чи невідповідності за якістю. [6].

Облік процесу придбання  виробничих запасів можна вести:

– за фактичною собівартістю;

– за купівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат;

– за обліковими цінами з виділенням відхилень.

Розглянемо більш детально особливості наведених методів  обліку запасів.

1. Облік запасів ведеться  за фактичною собівартістю [9].

Нехай підприємство АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» за травень 2008 року здійснило наступні господарські операції:

Таблиця 2.3 – Журнал господарських операцій підприємства

 

А тепер відобразимо  схему рахунка 20 «Виробничі запаси»

Рис. 2.3 Схема рахунку 20 «Виробничі запаси»

 

Дебетовий оборот показує  фактичну собівартість придбаних виробничих запасів (650 грн.). Кредитовий оборот – запаси, відпущені для виробничих потреб підприємства (390 грн.).

2. Облік запасів ведеться  за купівельними цінами з виділенням  транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ).

ТЗВ обліковуються за двома варіантами:

– прямо включаються до собівартості придбаних запасів (якщо, звичайно, таке можливо);

– відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподіляються між залишками не реалізованих і проданих за місяць запасів. Сума ТЗВ, що належить до реалізованих товарів, щомісячно списується у кореспонденції, аналогічній відображенню вибуття (списання) запасів.

Протягом місяця ТЗВ  обліковуються на окремому субрахунку. В кінці місяця визначається сума ТЗВ, що підлягає списанню. Вона розраховується як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули. Середній відсоток визначається діленням суми ТЗВ на початок місяця та їх величини за звітний місяць на суму залишку запасів на початок того ж місяця плюс вартість запасів, що надійшли за місяць [17, с. 129].

Порядок оформлення розрахунку транспортно-заготівельних витрат розглянемо за допомогою прикладу.

Протягом червня місяця 2008р. АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» придбала сировину і матеріали  на суму 200 грн., паливо на суму 320 грн., запасні частини – 180 грн., МШП – 100 грн. витрати на транспортування і вантажно-розвантажувальні роботи склали 300 грн. В кінці місяця придбані запаси були використані для господарських потреб в повному обсязі.

Відобразимо розрахунок транспортно-заготівельних витрат за червень 2008 року.

Запаси, призначені для  продажу, відпускаються зі складу покупцям тільки за довіреністю одержувача. Тому для отримання запасів на складі постачальника матеріально  відповідальній особі видається  довіреність, підписана керівником і головним бухгалтером підприємства-покупця.

Перелік цінностей, які  належить отримати по довіреності, приводиться  в ній з обов'язковим зазначенням  назви і кількості, незалежно  від того, чи є такі відомості  в документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні тощо) запасів.

Для обліку руху матеріальних цінностей на підприємстві та їх відпуску підрозділам свого підприємства використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11).

У разі відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, розташованим за межами його території накладну-вимогу виписують на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів/

В балансі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок:

– собівартістю;

– чистою вартістю реалізації.

Під чистою вартістю реалізації запасів розуміють очікувану  ціну їх реалізації в умовах звичайної  діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва  та реалізацію.

На відміну від попереднього варіанта журнально-ордерної форми обліку, де Журнал-ордер № 6 було об'єднано з відомістю аналітичного обліку, оскільки в ньому відображували також дебетові обороти, тепер ці регістри роз'єднані. Це зумовлює певні особливості запису операцій у цих регістрах. Зокрема, щодо обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, то особливістю записів операцій є те, що спочатку їх виконують у Відомості 3.3, а вже підсумки граф 13-19 (рядок "Усього за рахунком 63") з неї переносять до графи 10 розділу І Журналу 3, хоч загальний принцип ведення регістрів цієї форми передбачає, що журнали і відомості аналітичного обліку складають здебільшого одночасно [17, с. 131].

Аналітичний облік розрахунків  ведуть у розрізі постачальників і підрядників за кожним документом про отримання матеріалів, робіт, послуг та оплату за них у Відомості 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (до рахунку 63). Це означає, що такий спосіб відображення операцій потребує запису у графі 2 окремих документів, а тому для одного постачальника доведеться відводити кілька рядків – залежно від кількості документів, за якими провадились розрахунки у поточному місяці. До того ж заздалегідь не можна визначити, скільки операцій за розрахунками з постачальниками буде здійснено впродовж місяця, отже, неможливо передбачити необхідну кількість рядків для відображення даних кожного документа окремо. Тому передбачений у Методичних рекомендаціях по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 p. № 356 спосіб запису операцій за кожним документом може бути прийнятним лише за умови, що протягом місяця конкретним постачальником (підрядником) було здійснено незначну кількість операцій. Вказані регістри розраховані для застосування на невеликих за обсягом діяльності з незначним документооборотом підприємствах [18].

За значної кількості  операцій на великих підприємствах  робити це безпосередньо на основі первинних документів недоцільно. Записи у Відомості 3.3 зручніше робити позиційним способом, відводячи для кожного постачальника в ній лише один рядок. Тому необхідне попереднє групування первинних документів з використанням аркушів-розшифровок.

Вважаємо, що й тепер  доцільно застосування таких регістрів  накопичення і групування даних товарно-транспортних накладних, актів на виконані роботи, виписок банку для наступного перенесення до Журналу 3 з використанням у регістрі потрібних реквізитів, виготовлених друкарським способом.

 

2.4 Облік транспортно-заготівельних  витрат

Витрати на створення запасів та їх зберігання (транспортно-заготівельні) на практиці організовуються трьома методами:

– на окремому субрахунку, який відкривають на балансовому рахунку 20 «Виробничі запаси» окремо до кожного субрахунку;

– на резервному рахунку 29 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» з виділенням субрахунків за окремими видами матеріальних цінностей;

– збираються загальною сумою на рахунку 20 «Виробничі запаси» чи 29 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей».

Стандартом бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [5] передбачено отримані з різних джерел матеріальні цінності (від постачальників, прийняті без оплати, виявлені при інвентаризації, від ліквідації необоротних активів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, виготовлені в своєму виробництві, подаровані тощо) оцінювати за первинною вартістю. Отримані за плату запаси оприбутковуються за собівартістю, яка складається з таких статей:

– вартості матеріальних цінностей відповідно до умов договорів поставок (без податку на додану вартість для зареєстрованих платників податку, яким цей податок відшкодовується бюджетом);

– ввізного мита;

– непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

– інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованому вигляді;

– транспортно-заготівельні витрати [20].

Перші три статті відносяться  на собівартість матеріальних цінностей  прямим шляхом, бо вони вказуються безпосередньо  в супровідних документах постачальника.

Четверта стаття –  «інші витрати» – має виробничий характер, оскільки багато видів матеріалів перед використанням у виробництві  вимагають сортування, розкрою за відповідними розмірами, лабораторного  аналізу й дослідження, пакування тощо. Тому такі витрати доцільно виділяти на рахунку 23 в окрему групу, щоби після завершення робіт їх можна було включити на окремі види матеріалів методом розподілу.

Остання стаття «транспортно-заготівельні витрати» складається з таких  елементів:

– витрати на заготівлю запасів (утримання пунктів заготівлі, оплата праці, відрахування на соціальне страхування, на відрядження, освітлення, опалення, утримання комор, складів);

– оплати тарифів (фрахту) за транспортування запасів;

– вантажно-розвантажувальні роботи;