Трансакційні витрати та їх роль у мікроекономічному аналізі

Актуальність ефекту масштабу в  умовах інформаційної економіки  пов'язана з певною закономірністю динаміки показника рівня еластичності мотивації до економічної діяльності щодо динаміки показника рівня доходу від відповідного виду діяльності. Як свідчить економічна статистика тіньової економіки, за умов 300% норми прибутку бізнес набуває гіперактивності і готовий до будь-якого злочину. [20, С.5]

В умовах сучасної економіки  важливою проблемою є розмивання прав власності. Коли мова йдеться про  розподіл доходів, то виграє той, хто  першим отримав права власності  на ресурси. Все залежить від трансакційних витрат, пов’язаних з встановленням прав власності. Той, хто має більші витрати, має менше шансів одержати вигоду від переговорів. Крім того, успіх переговорів залежить від точності оцінки кожним учасником своїх вигод і витрат, розмірів можливих збитків і шкоди. У деяких випадках їх неможливо оцінити через технічні причини, в інших – через нечітко визначені права власності або з соціальних причин. [20, C.7]

Виключити інших з вільного доступу  до ресурсу означає специфіковані  права власності на нього. Специфікація прав власності сприяє створенню  стійкого економічного середовища, зменшуючи  невизначеність і формуючи у індивідуумів стабільні очікування щодо того, що вони можуть отримати в результаті своїх дій і на що вони можуть розраховувати у відносинах з іншими економічними агентами.

Неповнота специфікації трактується  як розмивання (attenuation) прав власності. Сенс цього явища можна виразити фразою - «ніхто не стане сіяти, якщо врожай буде діставатися іншому». Розмивання прав власності може відбуватися або тому, що вони неточно встановлені і погано захищені, або тому, що вони підпадають під різного роду обмеження, головним чином з боку держави.

Специфікація прав власності, з  точки зору економічної теорії, повинна  йти до тієї межі, де подальший виграш від подолання їх розмитості вже  не буде окупати пов'язані з цим  витрати.

Отже, в економіці складається ринок організаційних форм, на якому фірми різного типу конкурують. Процвітання кращих і відмирання гірших організаційних фірм визначається в остаточному підсумку їх здатністю забезпечувати економію трансакційних витрат. Конкуренція на цьому ринку може бути непрямою і виражатися у боротьбі за залучення та утримання у «команді» найбільш продуктивних учасників. Але вона може бути і прямою, коли одні фірми намагаються захопити інші. Життєвість кожної із них визначається вимогами економічного середовища. [12]

У 1937 p. P. Коузу вперше вдалося поставити і частково розв'язати питання, яке традиційною теорією навіть не ставилося: чому існує фірма, якщо є ринок? У ході своїх досліджень Р. Коуз задумувався над тим, чому менеджери і робітники прагнуть працювати разом, замість того щоб купувати і продавати на ринку працю один одного? Відповідь вченого полягала в тому, що працюючи окремо, необхідно значно більше витрат на підготовку і виконання контрактів, в тому числі на організаційне управління цими процесами.

У визначенні ефективності роботи фірми Р. Коуз вирішив відійти від протореного шляху, по якому здійснювався пошук відповідей, а саме: аналізу здатності ціни товару координуватися з використанням ресурсів для нього. Адже та значна частина ресурсів, що витрачалася фірмою на адміністративну координацію дій з реалізації товару, цією теорією не враховувалася. [4, С.389-390]

Згідно з теорією  вченого, саме вартість укладання і  виконання контрактів та утримання  організацій становить значну частину  загальних ресурсів економіки. Коли такі організаційні витрати угод починають враховуватися, стверджує  Р. Коуз, тоді можна просто та доступно пояснити саме існування фірм, різних корпоративних об'єднань, варіантів контрактів і навіть структуру фінансової системи. Об'єднавши різні типи витрат на організаційну діяльність і менеджерство, Р. Коуз проклав шлях до комплексного аналізу інститутів економічної системи та їх важливості.

Коузом була здійснена спроба пояснити закономірності, що лежать в основі процесу виникнення і зростання фірми. Р. Коуз пов'язував утворення цих «острівців свідомості» з їх відносними перевагами в плані економії на трансакційних витратах. Специфіку функціонування фірми він вбачав у придушенні цінового механізму і заміні його системою внутрішнього адміністративного контролю.

Фірма зростає  доти, доки економія на витратах, пов'язана  із укладанням ринкових угод, не почне  перекриватися збільшенням витрат, пов'язаних із використанням адміністративного  механізму. Пізніше до транзакційних витрат стали відносити будь-які види витрат, що супроводжують взаємодію економічних агентів, незалежно від того, де вони здійснюються — на ринку чи всередині організацій.[31]

Фірма буде існувати лише доти, доки вона реалізує функцію  координації за менших витрат, ніж  це досягалось би за ринкових угод. "Щоб  мати ефективну економічну систему, — писав Р. Коуз, — необхідно розпоряджатися не лише ринками, але й галузями планування всередині організацій відповідного розміру" (тобто, всередині фірми).

Всі пояснення фірми, які розвивали ідеї Р. Коуза, виходили з загального уявлення про фірму як знаряддя з економії трансакційних витрат. Відповідно до теорії трансакційних витрат, цей ключовий принцип пояснює не тільки сам факт існування фірм, але й багато приватних аспектів їх функціонування - фінансову структуру, форми управління, організацію трудового процесу і т. п. Плідність такого підходу була підтверджена при вивченні гібридних організаційних форм, проміжних між ринком і фірмою, таких як франчайзинг. Він сприяв кардинального перегляду уявлень в галузі антимонопольного регулювання, продемонструвавши, що багато нетипових форм ділової практики пояснюються не гонитвою за монопольними перевагами, а прагненням до економії трансакційних витрат. [29, C.65]

Значний внесок у розвиток трансакційного підходу внесли А. Алчіан і Р. Демсец. У роботі “Виробництво, інформаційні витрати і економічна організація” вони виводили суть фірми з переваг корпорації, коли, спільно використовуючи який-небудь ресурс у складі цілої “команди”, можна досягати кращих результатів, ніж діючи поодинці. Проте виробництво єдиної “команди” ускладнює оцінку внеску кожного учасника в загальний результат. Тому виникає потреба в контролі. Агент, який за угодою з іншими учасниками бере на себе функції контролера, стає власником фірми. Розвиваючи цей підхід, У. Меклінг і М. Дженсен визначили фірму як “мережу контрактів”. Проблема фірми розуміється ними як проблема вибору оптимальної контрактної форми, що забезпечує максимальну економію на трансакційних витратах. Задача зводиться до вироблення тих контрактів, які були б краще всього пристосовані до особливостей кожної контрактної операції [15, C.209-210].

Немає абсолютних переваг одного виду фірм перед всіма іншими; кожна  форма власності має свій набір  трансакційних витрат, які за певних умов можуть перетворювати її в найефективнішу [6, С.161].

2.2. Ринкова рівновага в інституційній економіці

У сучасному економічному аналізі  трансакційні витрати отримали операційне застосування. Так в деяких дослідженнях вплив трансакційних витрат на попит і пропозицію аналогічний введенню податків. (рис. 2.1)

Рис. 2.1. Зміна рівноважної ціни зі зростанням обсягу ТВ

Зі зростанням обсягу ТВ крива пропозиції S зміщується вліво (S1) і на ринку встановлюється вища рівноважна ціна.

Домінуюча думка про неможливість перекладення тягаря ТВ на контрагентів звичайно змушує економістів заперечувати вплив ТВ на ринкову рівновагу. Це заперечення справедливо тільки для випадку, коли ТВ являються внутрішніми  і не враховуються ринковими суб'єктами. Зовнішні ТВ, наприклад, плата за трансакційні послуги третіх осіб, навпаки, впливають на ринкову рівновагу. Використовування для дослідження ринкової рівноваги графічних методів дозволило зробити нові висновки про характер впливу на неї ТВ. Доведено, що для об'єктивно-необхідних ТВ, наприклад, пов'язаних із звичайною процедурою оформлення договору, незалежно від того, на якого суб'єкта - покупця чи продавця будуть покладені ТВ, результат їх існування для суспільства буде однаковим: обсяги реалізації продукту зменшаться, а ціни зростуть.[3, C.156]

У результаті дослідження динамічних процесів становлення ринкової рівноваги виявлено, що кінцевий результат покладання ТВ як на покупця, так і на продавця, також буде однаковим. При цьому оплата ТВ споживачем викликає тимчасовий антиінфляційний ефект, що має велике значення для трансформаційної економіки. Встановлено також, що виникнення ТВ само по собі є достатнім для переходу економіки з хитливої рівноваги до нерівноважного стану.

Дослідження ринкової рівноваги в  умовах існування монополії на прикладах  лінійної моделі попиту та моделі попиту з постійною еластичністю показало, що в обох моделях результат виникнення ТВ не залежить від суб'єкта, на якого  вони покладаються. В останній моделі монополія може призводити до зростання  цін, більшого, ніж ТВ, тобто одержувати трансакційний виграш за рахунок трансакційного програшу покупців. Цей факт дає важливе з погляду теорії ТВ підтвердження, що в трансформаційних процесах демонополізація повинна передувати лібералізації цін. [2, C. 11]

При високих граничних ТВ оптимальними для окремого виробника виявляються  обсяги виробництва значно менші, а  ціни більші, ніж за умов відсутності  ТВ. За допомогою методів графічного моделювання доведено, що аналогічні зміни положення ринкової рівноваги  на конкурентних та монопольних ринках викликає оплата трансакційних послуг (на відміну від неявних ТВ). [2, C. 12]

Якщо проаналізувати структурні подробиці  ціноутворення на етапі інформаційного розвитку постіндустріальної економіки, в умовах якого зростає частка нематеріальних інформаційних послуг в складі структури відтворення суспільного продукту, то можна констатувати їхню залежність від переважаючого суспільного способу організації економічних відносин - чи то відносин ринкової координації, чи державної ієрархії. В разі економічної координації ціна підвищуватиметься за рахунок зростання собівартості товару, а в разі централізації — за рахунок податкової складової, доходи держбюджету від якої мають фінансувати активну управлінську діяльність державного дирижизму та етатизму, утримуючи розгалужений адміністративний бюрократичний апарат та соціальну сферу. [20, С.6]

2.3. Зовнішні ефекти та трансакційні витрати. Теорема Коуза

Зовнішніми ефектами (екстерналіями) називають додаткові витрати або вигоди, які не отримали відображення в цінах, зв'язані з економічною діяльністю, що стосуються осіб, які не є учасниками даної ринкової угоди.

Негативні зовнішні ефекти виникають  тоді, коли діяльність одних економічних  суб'єктів викликає додаткові витрати  для інших. Наприклад, забруднення навколишнього середовища якимось підприємством, шум аеропорту тощо. Той, хто спричиняє ці «ефекти», часто змушує населення збільшувати витрати на охоронні заходи, але далеко не завжди компенсує їх. Позитивні зовнішні ефекти виникають тоді, коли діяльність одних економічних суб'єктів призводить до виникнення додаткових вигод для інших суб'єктів, причому це не відбивається в цінах на вироблене благо.

Досліджувати  цю проблему почав іще англійський  економіст А. Пігу. Згідно з його дослідженнями, орієнтація лише на власні вигоди і витрати приводить або до перевиробництва благ з негативними екстерналіями, або до недовиробництва благ з позитивними екстерналіями, тому вказівки на «провали ринку» служили для Пігу теоретичною основою державного втручання в економіку: він пропонував накладати на діяльність, яка є джерелом негативних зовнішніх ефектів, штрафи (що за розмірами дорівнюють екстернальним витратам) і відшкодовувати у формі субсидій еквівалент екстернальних вигод виробникам благ з позитивним зовнішнім ефектом. Ці штрафи отримали назву «податку Пігу». (Рис.2.2)

Р. Коуз довів помилковість теоретичних висновків А. Пігу. Ним був запропонований новий підхід до вирішення проблеми врегулювання негативних зовнішніх ефектів без участі держави, в основу якого покладені права власності. Р. Коуз вважав, що у деяких випадках ринок може самостійно справитись з проблемами зовнішніх ефектів. Він стверджував, що державне втручання не завжди бажане. Воно буде ефективним тоді, коли витрати державного втручання будуть меншими за витрати, зв'язані з нестабільністю ринку. Коли приватні сторони мають можливість прийти до згоди і не несуть надмірних додаткових витрат з розподілу ресурсів, то вони здатні укласти взаємовигідну угоду і досягти ефективного результату. Але для вирішення проблеми потрібно визначити права власності на ресурси і можливість вільного обміну ними правами. Цей висновок має назву теореми Коуза.

               Рис. 2.2. Введення «податку Пігу»

«Податок Пігу» повинен бути рівний MEC, тоді MSB = MSC.

Суть теореми полягає в тому, що негативні зовнішні ефекти можуть бути інтерналізованими за допомогою обміну правами власності на об'єкти, що породжують екстерналії за умови, що ці права чітко визначені і витрати обміну незначні. І в результаті такого обміну ринковий механізм призведе сторони до ефективної угоди,  яка характеризується рівністю приватних і соціальних витрат.  З його точки зору, в умовах нульових трансакційних витрат ринок сам зуміє справитись із зовнішними ефектами. Теорема Коуза говорить: «Якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то алокація ресурсів буде залишатися незмінною й ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності».

Трансакційні витрати дорівнюють нулю, це означає:

• Усі все знають і нове дізнаються миттєво й однозначно. Усі один одного розуміють ідеально, тобто слова не потрібні.
• У всіх з усіма завжди узгоджені очікування та інтереси. При зміні умов узгодження відбувається миттєво. Будь-яку опортуністичну поведінку виключено.
• Кожному товару або ресурсу відповідають безліч взаємозамінних.

Порівняння системи ціноутворення, що включає відповідальність за шкоду  від негативних зовнішніх ефектів, з системою ціноутворення, коли такої відповідальності немає за умови що учасники можуть домовитися самі, і витрати таких переговорів дуже малі (трансакційні витрати дорівнюють нулю), то в обох випадках в умовах досконалої конкуренції досягається максимально можлива цінність виробництва.