Загальна характеристика інтелектуальної власності в галузі комп’ютигу і її правового регулювання

Європейська патентна організація з 1993 року заключає з державами-не членами ЄПО договори про розповсюдження дії європейських патентів на їх території за умови, що ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про  охорону інтелектуальної власності. Видані за таких умов патенти представляють  в цих країнах такий же захист, як і європейські патенти ЄПО. Основні цілі діяльності Європейської патентної організації – видача європейських патентів, поширення співробітництва  між європейськими державами  в галузі охорони інтелектуальної  власності та посилення патентного захисту завдяки єдиній процедурі  видачі патентів. 

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ, World Intellectual Property Organization, WIPO) була заснована в 1970 році в ході реалізації Конвенції про створення ВОІВ, підписаної в Стокгольмі в 1967 році. Створення ВОІВ завдячує Паризькій  конвенції про охорону промислової  власності (1883 рік) і Бернській конвенції  про охорону літературних та художніх витворів (1886 рік). ВОІВ входить в  систему Організації Об’єднаних Націй в якості спеціалізованої  установи. Членом ВОІВ може стати будь-яка  держава, яка є членом одного з  двох (Паризького чи Бернського) союзів, а також будь-яка держава, яка  є членом ООН, однієї з спеціалізованих  установ ООН, МАГАТЕ чи учасником  Статуту Міжнародного суду або ж  запрошена Генеральною Асамблеєю  ВОІВ приєднатися до Конвенції про  створення ВОІВ.

Основними цілями діяльності Всесвітньої організації  інтелектуальної власності є  охорона інтелектуальної власності  в цілому світі за допомогою співробітництва  між державами і міжнародними організаціями та розширення адміністративного  співробітництва між союзами  в області інтелектуальної власності. Відповідно до поставлених цілей, ВОІВ виконує такі функції:

- укладення нових  міжнародних  договорів робото по вдосконаленню  національного законодавства в  сфері підтримання охорони інтелектуальної  власності в цілому світі;

- надання технічної допомоги країнам,  що розвиваються;

- збір розповсюдження інформації;

- підтримка при одночасному отриманні  прав на винаходи, торгові марки,  промислові зразки чи моделі  в декількох країнах.

Україна завжди мала великий науково-технічний  потенціал (науково-дослідну базу, висококваліфіковані  наукові кадри) та розвинуту промисловість, у тому числі у таких наукомістких галузях, як космічна техніка і технології, будування літаків та суден, ядерна техніка, виробництво синтетичних  матеріалів, тощо. В ряді галузевих  напрямів науковці України традиційно мають заслужене світове визнання. Про творчий потенціал вчених, технологів, конструкторів нашої  країни свідчить те, що із загального числа  заявок на винаходи, що подавалися до Держкомвинаходів колишнього СРСР майже кожна четверта заявка надходила з України.

Охорона та належний захист інтелектуальної  власності сприяє розвитку заснованого  на науково-технічних досягненнях  інноваційного підприємництва, стимулює інноваційний процес шляхом надання  її власнику монополії на використання об’єкта охорони протягом певного  терміну, внаслідок чого власник  об’єкта інтелектуальної власності  отримує вигоду у вигляді доходу, а суспільство – можливість повніше  задовольнити свої потреби за рахунок  впровадження цього об’єкта у  виробництво. Світовий досвід свідчить, що питома вага інтелектуальної власності  може становити до 35% капіталу виробничих фірм та підприємств, а у деяких галузях  суспільного виробництва вона за своєю вартістю значно випереджає класичні майнові об’єкти. Внаслідок цього  кожний інноваційний проект має починатися з формування портфеля об’єктів інтелектуальної  власності. Отже, для збереження та збагачення науково-технічного потенціалу держави, розвитку зовнішньої торгівлі, міжнародного обміну сучасними технологіями, залучення в економіку країни іноземних інвестицій держава має  надійно гарантувати охорону  та захист інтелектуальної власності.

Незважаючи на існуючі труднощі, національна система охорони  інтелектуальної власності в  Україні вже давно створена і  розвивається у таких напрямках:

• проводиться постійна робота щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері охорони промислової власності. Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності та учасницею дев’яти важливих міжнародних угод і договорів у цій сфері. Підписано міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової власності з Російською Федерацією, республіками Бєларусь, Узбекистан, Киргизстан. Здійснюється обмін патентною інформацією з 42 країнами світу;
• для підготовки та перепідготовки кадрів у сфері охорони інтелектуальної власності створені Міжгалузевий Інститут підвищення кваліфікації кадрів при Харківському політехнічному університеті (в 1993 році) та Інститут інтелектуальної власності і права (у 1997 році) в місті Києві;
• запроваджено нову для України інституцію – представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), яких на даний час зареєстровано біля 200;
• створено законодавчу базу охорони інтелектуальної власності, яка в цілому забезпечує нагальні потреби суспільства у цих питаннях. Для їх правового регулювання прийнято Закони України “Про авторське право і суміжні права”, “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі“, “Про охорону прав на помислові зразки“, “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг“, “Про охорону прав на сорти рослин“, “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем“, “Про охорону фірмового найменування“ та близько 45 підзаконних нормативних актів. В цю групу можна віднести законодавчі акти, які стосуються видачі ліцензій та патентування. З 1 січня 1997 року набрав чинності закон  “Про захист від недобросовісної конкуренції“. Прийнято закон  “Про охорону прав на зазначення географічного походження товарів та послуг“, що сприятиме ефективному захисту та популяризації унікальних українських товарів, репутація яких породжена національною майстерністю, традиціями виготовлення та природними ресурсами України. Діє також Положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій і нормативно-правовий акт, що регулює питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності, які містять державну таємницю.

Створена  нормативно-правова база у сфері  охорони інтелектуальної власності  в цілому задовольняє суспільство  на сьогоднішній день, вирішуючи питання, пов’язані з наданням прав на об’єкти  інтелектуальної власності та їх використанням. Розроблено проект Концепції  розвитку державної системи охорони  промислової власності, яка передбачає програму удосконалення нормативно-правової бази в цій сфері, а також формування і розвитку виконавчої інфраструктури, необхідної для реалізації законодавства. Необхідно також розробити законодавчий акт, який би регулював питання, пов’язані  з діяльністю представників у  справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Керуючись  Конституцією України, яка гарантує захист інтелектуальної власності, Держпатент працює в напрямі подальшого розширення і удосконалення законодавчої бази щодо охорони інтелектуальної  власності. За час діяльності Держпатенту  заявниками було подано понад 100 тис. заявок на видачу охоронних документів та надано правову охорону біля 60 тис. об’єктам промислової власності, в  тому числі видано понад 25 тис. патентів на винаходи. Частка України у такому показнику, як видача патентів на винаходи, складає 15% від загальної кількості патентів на винаходи, виданих у країнах СНД, тобто удвоє більше, ніж загальна кількість патентів, виданих іншими державами СНД (за винятком Російської Федерації).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Висновок

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний  потенціал індивідуума, тим цінніші  результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Інтелектуальна власність  у широкому розумінні означає  закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає  в тому, що вона повинна приносити  матеріальну чи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий  від використання інтелектуальної  власності у сфері матеріального  виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному вигляді може не приносити прибутку, але, створюючи  додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просування власних  товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян.

Такі поняття як, промислова діяльність, авторське право, суміжні  права, тощо, з’явились вже досить давно, і тому вони пройшли довгий шлях вдосконалення, тобто мова йде  про еволюцію. Наприклад, еволюція промислової  власності почалася ще у XIV столітті в Англії. Якщо говорити про еволюцію інтелектуальною власності в  Україні, то початком становлення законодавства  України про інтелектуальну власність  вважається день прийняття Закону України "Про власність", тобто 7 лютого 1991 року. Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності. Деякі норми, що відносяться до інтелектуальної  власності, знайшли своє відображення в інших законах України.

На сьогодні становлення  України відбувається за інноваційною моделлю, в основі якої лежать результати творчої діяльності громадян, тобто  об'єкти права інтелектуальної власності  в цілому, і в галузі комп’ютингу, зокрема.

Саме тому захист прав інтелектуальної  власності залишається проблемою  в Україні — і вона найбільше  потерпає від наслідків цієї проблеми. В України великий потенціал  у галузі високих технологій. Але  деякі компанії просто не хочуть інвестувати, оскільки вони небезпідставно вважають, що їхні авторські права будуть порушені, а інтелектуальна власність вкрадена.

Досвід в багатьох місцях показує, що швидше розвиваються ті країни, які прийняли ефективні закони щодо інтелектуальної власності та готові боротися з неліцензійною продукцією. Чи в Україні, чи десь в інших країнах  захист інтелектуальної власності  слабкий. Маленька група, що виробляє піратську  продукцію, отримує величезні прибутки, в той час як музиканти, винахідники, розробники програмного забезпечення потерпають від цього. І населення  країни в цілому позбавлене переваг  легітимного економічного зростання  та позитивного інвестиційного клімату. Ось чому ми продовжуємо стверджувати, що захист прав інтелектуальної власності в першу чергу в інтересах України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Список використаної літератури:

 

1. Дмитрішин В. Легалізація та ефективне використання програмного забезпечення в Україні // Інтелектуальна власність. - №10 – 2002 – с. 16.

2. Криштопа І. Проблеми правової охорони комп'ютерних програм в Україні // Інтелектуальна власність. – №6 – 1999 – с. 16.

3. Тимофієнко Л., Ліннік Л. Правова охорона комп'ютерних технологій // Інтелектуальна власність. - №4 – 2001 – с. 12.

4. Дмитрішин В. Реалізація державної політики у сфері легалізації комп'ютерних програм // Інтелектуальна власність. - №6 – 2004 – с. 3.

5. Давиденко О. Проблеми реєстрації комп'ютерних програм і бази даних як об'єктів авторського права // Інтелектуальна власність. - №5. – 2004 – с. 38-40.

6.  Ревинский О.В., Полонская И.В. Сравнение судебных решений в США, Великобританки и ЕПВ по патентам, относящимся к програмному обеспечению // „Проблемы промышленной собственности” - №12 – 1998 – с. 111-120.

7. Ландик В. Можливості патентно-правової охорони винаходів, здійснюваних за допомогою комп'ютерних програм // Інтелектуальна власність. - №11 – 1999 – с. 15.

8. Закон України № 3687 – ХІІ „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р.

9.  Буров О.Ю. Комп'ютерні програми і бази даних як об'єкти патентування: методологічний аспект // Інтелектуальний

10. http://www.fabrikaidei.kiev.ua/extract_art_short.php?id=72

11. http://all-books.biz/pravo-grajdanskoe/pravo-intelektualnoji-vlasnosti-yak-vid.html - Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007

12. http://patent.km.ua/ukr/articles/i99

13. http://textbooks.net.ua/content/view/4322/36/ - Право інтелектуальної власності Підопригора О.А., Бутнік-Сіверський О.Б., Дроб'язко В.С., Крайнев П.П., Мельник О.М., Підопригора О.О., Притика Д.М., Святоцький О.Д., 2002  © Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002

14. http://sites.kpi.kharkov.ua/pravo/iv/1.html

15. Святоцький О. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні // Право України. – 2000. – № 4, с. 16-18.

16. Підопригора О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання//Право України. – 2003. – №3, с. 42-47

17. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993.

18. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” від 15.12.1993.

19. Закон України “Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” від 1.06.2000.