Механізм, принципи та історія страхування відповідальності

Зміст

1. Механізм, принципи та  історія страхування відповідальності

2. Страхування професійної відповідальності

3. Визначення страхової суми

4. Визначення відповідальності  та спроби захисту професіонала

5. Головні положення договорів  страхування

6. Андеррайтинг

7. Досвід країн із розвиненим  ринком страхових послуг

Висновок

Список використаної літератури

Словник термінів

Додатки

 

1. Механізм, принципи  та історія страхування відповідальності

Страхування відповідальності — наймолодша галузь страхування. Його суть полягає в тому, що страховик  приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток, нанесений страхувальником  третій особі або групі осіб.

Елементи страхування  відповідальності зустрічаються у  Давньому Римі. Створені там товариства брали на себе витрати з викупу членів товариств у морських розбійників. Перші сучасні види страхування  відповідальності виникли в першій половині XIX століття у Франції.

Суттєву роль для розвитку страхування відповідальності відіграв промисловий розвиток.

У 1871 році в Німеччині  був прийнятий закон про відповідальність, де було введено положення про  нанесення шкоди на залізниці.

У 1875 році Карл Готлоб Мольт ініціював створення «Німецького страхового союзу». Він першим обґрунтував різницю між ризиком нещасного випадку і ризиком відповідальності, що дало змогу чітко розділити дві галузі страхування.

Розрізняють страхування  відповідальності за законом (обов'язкове) і за договірними зобов'язаннями (добровільне).

Механізм страхування  відповідальності такий (рис. 1).

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Рис. 1. Механізм страхування  відповідальності

Страхування відповідальності покриває не власний збиток, а збиток, який застрахована особа нанесла  іншій особі. Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, яка  нанесла збиток, зобов'язана відшкодувати збиток у повному обсязі потерпілому, тобто третій особі. Укладаючи договір страхування цивільної відповідальності цей обов'язок перекладають на страховика, але не звільняють страхувальника від кримінальної чи адміністративної відповідальності за нанесений збиток третій особі.

Метою є дослідження особливостей ринку страхування професійної відповідальності в Україні, зокрема порядку визначення страхових сум, тарифних ставок, умов здійснення страхових виплат, а також висвітлення чинників, які стримують розвиток даного виду страхування та можливих шляхів їх ліквідації.

 

 

2. Страхування професійної відповідальності

На відміну від інших видів  страхування відповідальності, при  страхуванні професійної відповідальності настання страхового випадку пов'язане  не з неконторольованими і незалежними від волі людини факторами (стихійними природними явищами, аваріями, діями третіх осіб), а залежить від особистих характеристик фахівця, що займається професійною діяльністю (кваліфікації, досвіду, навичок, знань).

У зв'язку з тим, що страхування  професійної відповідальності було запроваджене в Україні лише в 90-х  роках XX ст., воно залишається одним із найменш досліджених напрямів роботи страховиків і ще не набуло значного поширення серед страхувальників. Теоретичні аспекти страхування професійної відповідальності знайшли своє відображення в працях таких дослідників, як Ю. Заїкін, Н. Грищенко, Р. Юлдашев, Т. Казакова та інших.

Відповідальність за шкоду, заподіяну  особою під час виконання професійних  обов'язків, відшкодування збитків  та інші способи відшкодування майнової шкоди, базуються на положеннях Цивільного кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законодавчих актах, які регулюють питання у тій чи іншій сфері професійної діяльності. Будь - яка особа, яка придбавала послугу, розраховує на компетентність та сумлінність професіонала. Якщо клієнтові завдано шкоди, він має право притягти професіонала до відповідальності. Зокрема, в ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

Сучасний підхід до визначення відповідальності передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну професіоналом будь-якій третій особі. Так, Законом України "Про захист прав споживачів" передбачено, що право вимагати відшкодування  заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він чи не перебував у договірних відносинах із виробником (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий термін не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Виконавець не несе відповідальності за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах лише в тому випадку, коли доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Необхідно зазначити, що в європейській практиці тривалий час відповідальність виникала лише за спричинення збитків  особам, які перебували з професіоналом  у договірних стосунках. Показовим  є процес 1951 року "Кандлер проти "Крейн Крістмас і Ко". Позивач придбав компанію на підставі наданої йому фінансової документації, підготовленої бухгалтерами компанії. Документація виявилася неточною, і позивач зазнав збитків. Його позов проти бухгалтерів було відхилено на тій підставі, що бухгалтери працювали на компанію і не мали жодних зобов'язань перед позивачем.

У 1963 році в судову практику Великої  Британії було запроваджено "принцип  Хедлі Бірні", який розширив професійну відповідальність на третіх осіб. Отже, якби процес відбувся не в 1951 році, а після 1963-го, то бухгалтери були б визнані відповідальними. Таке розширене визначення відповідальності ствердилось в сучасній світовій практиці .

Різновидом страхування відповідальності службових осіб є страхування кредиту довіри. Страхування кредиту довіри охоплює всіх без винятку службовців і працівників. За ним роботодавець уникає вимушеного неетичного почуття недовіри щодо окремих працівників. Такий підхід не дає підстав для їх надмірної дискредитації з боку інших осіб. Таке страхування створює надійний фінансовий страховий захист і поліпшує відносини в трудовому колективі. 
Обманом страхувальника, нелояльним ставленням або занедбанням обов'язків з боку працівників вважаються лише такі їх дії, які призвели до майнових збитків у страхувальників, унаслідок яких вони отримали матеріальні вигоди самі або сприяли в цьому третім особам. Особливо важливим страхування кредиту довіри є для банків. Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів, оскільки це страхування, крім цих ризиків, захищає банк від втрат унаслідок недобросовісного або зловмисного вчинку працівника банку.

 

3. Визначення страхової суми

Однією з істотних умов договору є визначення страхової суми, яке  при страхуванні професійної  відповідальності також має певні  особливості. Страхова сума встановлюється, виходячи з розміру агрегатного  ліміту відповідальності страховика. Загальний агрегатний ліміт відповідальності страховика — це максимальна страхова сума, в межах якої страховик несе відповідальність перед всіма третіми  особами, і в межах якої здійснюється страхове відшкодування при настанні всіх (будь-яких) страхових випадків (щодо яких діє страховий захист) всім третім особам. У випадку недостатності  страхової виплати для повного  відшкодування заподіяної страхувальником  шкоди, він зобов'язаний сплатити потерпілому  різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Оцінка страхових ризиків при  укладанні договору страхування  професійної відповідальності є  досить складним процесом. Наприклад, обставинами, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, можуть вважатись обставини, які  змінилися настільки, що якби вони були відомі при укладанні договору страхування, то такий договір взагалі не був  би укладений страховиком або  був би укладений на умовах, що значно відрізнялися б. Договір страхування  професійної відповідальності укладається, як правило, на загальний період фактичного надання страхових послуг, який становить 1 рік.

Важливим чинником є той факт, що вітчизняні страховики беруть на себе відповідальність з відшкодування  лише матеріальної шкоди, в той час  коли потерпілі особи можуть вимагати від страхувальника компенсації  і моральної шкоди. Враховуючи відсутність  статистичних даних щодо ймовірності  заподіяння моральної шкоди і  її розмірів, страхові організації  не мають можливості раціонально  розрахувати тарифні ставки і  тим самим надати повний страховий  захист, який передбачає відшкодування  як майнових збитків, так і моральної  шкоди третім (потерпілим) особам.

У зарубіжній практиці страхові тарифи залежать насамперед від ризиковості професії. Так, найбільш ризиковою вважається професія лікаря, особливо хірурга та анестезіолога. Друге місце посідають представники будівельних професій, третє — юристи і аудитори⁵.

Розміри страхових тарифів за видами професійної діяльності українських  страховиків суттєво відрізняються  і коливаються в межах від 0,15 до 14,0 %. Це пояснюється тим, що кожна  страхова компанія пропонує свої умови  страхування і перелік випадків, що визнаються страховими. Вищі страхові тарифи можуть свідчити про ширше  страхове покриття.

На сьогодні страхуванням професійної  відповідальності в Україні займаються такі страхові компанії: «Альфа Гарант», НАСК «ОРАНТА», «Княжа, «Крона», «УКРФІНСТРАХ», «PZU Україна» та інші.

Нижче наведені показники страхового тарифу та страхової суми на прикладі компанії НАСК «ОРАНТА»:

• Страхова сума визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншою ніж 2000 неоподаткованих мінімум, що складає 34 000,00 грн.
• Страховий тариф залежить від багатьох факторів (стажу роботи Страхувальника, обсягів надання послуг, кваліфікації та строку здійснення професійної діяльності та ін.) і знаходиться в межах 1,27– 3,5%.

 

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика тарифів  зі страхування професійної відповідальності, %

	Нотаріус	Аудитор	Юрист	Лікар	Митний брокер	Будівель -ник	Ріелтер	Інші види
HACK "Оранта"	1,13-7,5	0,45-0,75	0,45-0,75	0,35-2,5	0,75-5,0	0,65-2,0	0,45-0,75	0,15-2,5
СГ "TAC"	0,72-1,8	0,4-1,45	0,32-0,84	0,75-12,5	-	0,75-3,0	-	0,5-5,0
СК "Аска"	1,5-5,25	1,07-7,5	-	-	-	-	-	-
СК "Алькона"	-	0,1-12,0	0,1-12,0	0,1-15,0	0,1-6,0	-	0,1-14,0	1,0-10,0
АСК "Інго"	0,45-1,4	0,5-1,5	0,4-1,4	-	-	-	0,5-1,5	0,3-1,8
PZU- Україна	0,65-1,00	-	-	0,6-1,4	-	1,5-2,5	-	0,4-3,0
Страховики Росії	0,4-0,7	0,3-0,5	-	-	0,6-2,0	-	0,5-1,0	0,1-3,0

 

 

4. Визначення відповідальності та спроби захисту професіонала

Визначення  відповідальності. Головним джерелом претензій до професіоналів є упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб. Природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності.

Відповідальність професіонала полягає в додержанні необхідної обережності та майстерності під  час виконання своїх обов'язків. При цьому він не обов'язково має  бути компетентним в усіх питаннях. Рівень кваліфікації професійного працівника має бути не нижчим від рівня, якого  один професіонал очікує від іншого в тій самій професійній галузі.

Способи захисту професіонала. Захистом проти висунених претензій може бути доказ, що професіонал не перевищив своїх повноважень, був обережний та що його дії відповідали рівню кваліфікації, яка вимагається від професіоналів у цій галузі. Він повинен переконати суд, що діяв чесно та розумно.