Страховий ринок

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Страховий ринок, його функції, принципи, значення 4
2. Розвиток страхового ринку України 8
3. Підсумки діяльності страхових компаній в Україні за 2010 рік 12

ВИСНОВКИ 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 16

 

 

ВСТУП

Україна зараз знаходиться у фазі свого становлення, яке супроводжується різноманітними проблемами – фінансово-економічними, політичними, соціальними, екологічними. Цілком зрозуміло, що передумовою соціально-економічного розвитку має стати ефективне функціонування страхового ринку. Страхування є важливим елементом системи фінансових механізмів захисту суспільства від несприятливих подій і катастрофічних ситуацій.

Зміна адміністративно-командної системи  управління на ринкову значно збільшила ступінь уразливості юридичних і фізичних осіб до несприятливих ситуацій різного характеру. Проте страховий ринок все ще знаходиться у стані трансформації, залишається нерозвиненим, попит на страхові послуги здебільшого не реалізується, страховими гарантіями покрита дуже мала частка потенційних ризиків. При цьому слід зауважити, що існуючі програмні документ і концепції розвитку страхування здебільшого полягають у визначенні для страхових компаній напрямів забезпечення кількісного зростання страхових внесків, при ігноруванні забезпечення якості і стійкості цих процесів.

Звісно, для визначення шляхів удосконалення національного страхового ринку необхідно дослідити і виявити стан і рівень нормативно-законодавчого забезпечення, розглянути тенденції розвитку страхового ринку в Україні, які були характерними для нього у минулому, та ознайомитись з тими, які існують на сьогоднішній день.

 

1. Страховий ринок, його функції, принципи, значення

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Можна також надати інше визначення. Страхування – це один з інструментів забезпечення переходу людства до концепції сталого розвитку на основі створення системи інтеграції економіки з навколишнім природним середовищем, дія якого реалізується через проведення відповідної державної еколого-страхової політики та перетворення екологічних нормативів у ринкові можливості страховиків і страхувальників.

Страховий ринок — це особливе соціально-економічне середовище, певна сфера економічних  відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього.

Страховий ринок можна розглядати як:

• форму організації грошових відносин по формуванню і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;
• сукупність страхових організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.

Обов’язковими умовами функціонування страхового ринку є наявність:

• об’єктів страхування, що мають споживну вартість;
• потреби у страхових послугах;
• можливості прийняття рішення про участь у страховій угоді;
• суб’єктів страхових відносин.

До  основних функцій страхового ринку  відносять наступні:

1. Організація страхового захисту шляхом продажу страхових полісів.
2. Акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням.
3. Забезпечення зустрічі страхувальника та страховика.

У структурі  страхового ринку виділяють ринок  страховика і ринок страхувальника. Коли попит на страхові послуги значно перевищує їхню пропозицію, то маємо  справу з ринком страховика. На практиці переважає ринок страхувальника.

Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити внутрішній (регіональний), зовнішній  і міжнародний страхові ринки.

Внутрішнім (регіональним) страховим ринком називають  місцевий ринок, у якому є безпосередній  попит на страхові послуги.

Зовнішнім страховим ринком називають ринок, який виходить за межі внутрішнього ринку.

Під світовим (міжнародним) страховим ринком розуміють пропозицію і попит  на страхові послуги в масштабі світового  господарства.

Суб’єктами страхового ринку в Україні є:

• страхувальники (юридичні особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України);
• страховики (юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, повного або командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність;
• перестраховики (страхові компанії, які приймають об’єкти в перестрахування);
• страхові посередники (агенти, брокери),
• об’єднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страхове бюро, асоціація професійних страхових посередників).

Внутрішня структура страхового ринку складається із таких компонентів:

• страхові послуги;
• система тарифів;
• інфраструктура суб’єктів ринку.

Зовнішнє  середовище страхового ринку – це система взаємопов’язаних факторів, які оточують внутрішню систему  страхового ринку та впливають на неї. До таких факторів належать такі, на які страховик може впливати та такі, на які він не впливає.

До  першої групи факторів належать:

• попит на страхові послуги;
• конкуренція серед страховиків;
• ноу-хау страхових послуг;
• інфраструктура страхового ринку.

До  другої групи факторів належать:

• чисельність населення, його вікова структура;
• купівельна спроможність населення;
• сезонні міграції.

Принципами  функціонування страхового ринку є:

1. Свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм і об’єктів страхового захисту.
2. Конкуренція страхових компаній щодо надання страхових послуг, залучення страхувальників і мобілізації грошових коштів у страхові фонди.
3. Демонополізація страхової справи.
4. Надійність і гарантія страхового захисту.

Сучасний  рівень розвитку страхового ринку в  високо розвинених країнах характеризується посиленням тенденцій до монополізму в страховій справі. 3 огляду на це виділяють чотири організаційні форми виявлення цієї тенденції.

Горизонтальна інтеграція — це зосередження в  руках невеликої кількості великих  страхових компаній значних обсягів  страхової премії і страхових  послуг.

Вертикальна інтеграція — це проникнення страхових  компаній в інші сфери, тісно пов'язані  зі страховою справою (банківська, біржова  діяльність).

Створення міжнаціональних страхових компаній. Та остання форма – диверсифікація — розширення сфери діяльності страховика у різних підприємствах інших галузей, які не перебувають у прямому зв'язку зі страховою справою. У цьому виражається намагання середніх і дрібних страховиків вижити в умовах гострої конкурентної боротьби й отримати стійкі доходи від суміжних підприємств для покриття витрат з основної діяльності, тобто страхової справи.

Значення  страхового ринку полягає у:

1. Прискоренні мобілізації капіталу та його ефективному інвестуванні.
2. Зменшенні рівня ризику та втрат.
3. Стабілізації економіки.
4. Сприянні розвитку підприємництва.
5. Забезпеченні соціального захисту.

 

2. Розвиток страхового ринку України

На  думку більшості аналітиків, проблеми українського страхового ринку є наслідком переважно безсистемного розвитку вітчизняної економіки, незавершеності законодавчого регулювання діяльності фінансових інститутів та ринків. До того ж загальний рівень  розвитку фінансового ринку залишається досить низьким, а його найрозвинутішою складовою залишаються комерційні банки.

У перші  роки формування в Україні страхового ринку відбулося різке зростання кількості страхових компаній: у 1991 р. їх налічувалося близько 28, у 1992 р. – вже 171, у 1993 р. – 455, у 1994 р. – 616, а в 1995 р. – 655. Проте наявність значної кількості новоутворених страхових компаній зовсім не означала фактичного створення в Україні повноцінного страхового ринку.

Першим  кроком у створенні цивілізованого ринку страхування в Україні став Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування». Цей декрет фактично заборонив державі вживати заходи щодо регулювання діяльності страховиків.

Незважаючи  на негативні моменти, з прийняттям вищевказаного Декрету страховий  ринок України все ж отримав  реальний поштовх до подальшого становлення і розвитку.

Ще  однією значною подією у розвитку страхового ринку України стало  прийняття в 1996 році Закону України «Про страхування». З прийняттям даного закону набули чинності нові нормативи щодо формування статутного фонду страхової організації, резервів страховиків, ліквідності та платоспроможності. Це практично одразу привело до значних змін у структурі страхового ринку, у процесах його формування і розвитку.

Починаючи з 1996 року, істотно посилилися вимоги щодо структури активів та інвестиційної політики страхових компаній. З цього року страховики в обов’язковому порядку повинні були по кожному виду страхування розробляти правила страхування і затверджувати їх в контрольному органі.

У кінці 2001 року були внесені нові зміни у Закон України «Про страхування». Відповідно до цих змін, статутний фонд страховика мав бути не менше 1 млн. євро для компаній, що працюють з ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. євро – для страховиків, що здійснюють страхування життя.

Виходячи  з необхідності посилення державного регулювання та здійснення ефективного нагляду за страховою діяльністю у 2002 році була створена Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг.

У 2005 році Верховною Радою України  була прийнята Концепція розвитку страхового ринку в Україні на період 2005-2010 років, яка будується на комплексному підході, реально визначає пріоритети страхового ринку, пропонує механізм організації ринкової взаємодії виробничого і страхового підприємництва. Починаючи з цього періоду, різко зростає інтерес зарубіжних фінансових груп до українського страхового ринку, збільшується число компаній з іноземним капіталом.

Проте існують негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг:

• недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;
• зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;
• недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;
• велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;
• недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;
• низький рівень страхової культури населення.

Якщо  критерієм розвитку страхового ринку обрати не дохід страхових компаній, а якість страхових послуг, то виявиться, що параметри страхового ринку України погіршуються. Сьогодні вони знаходяться на критичному рівні – за обсягом страхових виплат вони у 8-9 разів гірші, ніж у розвинутих країнах. Причому тенденція до погіршення зберігається протягом останніх років.

Рейтинг перших двадцяти страхових компаній за розміром активів наводиться у таблиці 1.

Таблиця 1

Рейтинг страхових компаній України  за розміром активів 

За  обсягами активів усього дві компанії («Лемма» та «Аванте») перевищили 1 млрд. грн., 20-та компанія у рейтингу – Український страховий альянс – має активів менше 200 млн. грн.

На  першому місці у цьому рейтингу знаходиться компанія «Лемма», активи якої складають 1407010,3 тис. грн. З цих активів основні засоби (характеризують розмір залишкової вартості власних і отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих майнових комплексів) – це всього 143,0 тис. грн., тобто 0,001%. Довгострокові фінансові інвестиції склали 5574,5 тис. грн. (0,4%), поточні фінансові інвестиції – 484052,7 тис. грн. (34,4 %), грошові кошти – 233045,7 тис. грн. (16,5%), інші активи – 684194,4 тис. грн. (48,7%).

Для українського страхового ринку характерні такі тенденції:

• зростання капіталізації страховиків;
• концентрація капіталу і створення об’єднань страховиків на основі поєднання їхніх комерційних і фінансових інтересів;
• поступове зростання обсягів зібраних страхових премій;
• зниження рівня збитковості страхового ринку;
• активізація іноземних інвесторів;
• перехід від переважаючого регулювання допуску страховиків на ринок до регулювання їхньої фінансової стійкості та лібералізації страхового нагляду.

 

3. Підсумки діяльності страхових компаній в Україні за 2010 рік