Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

У разі заподіяння шкоди  майну третьої особи внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди, якщо суб'єкти страхування не дійшли згоди щодо розміру збитків, виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі висновків експертизи, яка провадиться  за рахунок страховика.

Страховик не відшкодовує  збитків:

• у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю власника транспортного засобу, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;
• за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що містилося у транспортному засобі страхувальника, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

— за пошкоджений або  знищений транспортний засіб його власникові, винному в споєнні дорожньо-транспортної пригоди;

• за забруднення або пошкодження об'єктів навколишнього природного середовища;
• за наслідки пожежі, яка виникла поза краєм проїзної частини та на прилеглій до неї території;
• за пошкодження або знищення антикварних речей, виробів з дорогоцінних металів, з коштовного та напівкоштовного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;
• якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок навмисних дій або грубої необережності третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;
• якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

МТСБУ відшкодовує шкоду, заподіяну тільки життю і здоров'ю  третьої особи, у разі:

— коли транспортний засіб, який спричинив дорожньо-транспортну  пригоду, не встановлений, або коли власник транспортного засобу, який не мав договору обов'язкового страхування  цивільної відповідальності, був  винний у споєнні дорожньо-транспортної пригоди і загинув;

— коли дорожньо-транспортна  пригода скоїлась внаслідок угону  чи викрадення транспортного засобу страхувальника;

— надання страхувальником  свого транспортного засобу працівникам  міліції та охорони здоров'я згідно з чинним законодавством;

— коли страховик (страхова організація) — член МТСБУ неплатоспроможний  за своїми зобов'язаннями згідно з договорами обов'язкового страхування цивільної  відповідальності;

— коли дорожньо-транспортна  пригода була скоєна інвалідом—громадянином України, що керував спеціально обладнаним автомобілем для перевезення  інвалідів[5].

МТСБУ забезпечує також відшкодування  збитків, коли страховий випадок  спричинений транспортним засобом, власник якого застрахував цивільну відповідальність у державі, з уповноваженою  організацією якої МТСБУ уклало угоду  про взаємне врегулювання питань щодо відшкодування збитків.

Страховик (страхова організація) та МТСБУ мають право в межах, визначених чинним законодавством України, вимагати компенсації здійснених страхових  виплат від страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом, у  разі:

— навмисного заподіяння шкоди  третій особі;

— керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних  чи токсичних речовин, що знижують швидкість  реакції та увагу;

— відсутності посвідчення  на право керування транспортним засобом даної категорії;

— коли винуватець залишив  місце дорожньо-транспортної пригоди, на порушення встановлених правил;

— коли страховий випадок  стався через невідповідність технічного стану та обладнання транспортного  засобу вимогам діючих Правил дорожнього руху України;

— коли страхувальник без  повноважних причин протягом трьох  робочих днів не повідомив страховикові про настання страхового випадку, не подав йому письмового пояснення  про обставини дорожньо-транспортної пригоди або у разі потреби  не надав свій транспортний засіб  для огляду й експертизи;

— коли після виплати  страхового відшкодування з'ясується, що страхувальник або третя особа  надали неправдиві відомості, які призвели до підвищення суми страхового відшкодування  або безпідставної виплати.

Якщо за рішенням судових  органів дорожньо-транспортна пригода  сталася через незадовільне експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів  або через інші перешкоди у  здійсненні руху, страховик (страхова організація) виплачує третій особі  страхове відшкодування і має  право одержати відповідну компенсацію  від юридичних та фізичних осіб, винних у створенні таких умов[5].

Після сплати страхового платежу  страхувальник одержує від страховика страховий поліс, який є договором (письмовою угодою) обов'язкового страхування  цивільної відповідальності.

Страховий поліс складається  за формою, що містить: назву та адресу страховика, тип, марку транспортного  засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасі (кузова), початок  та закінчення дії договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, розміри страхового платежу та страхової  суми, для страхувальника — юридичної  особи — її найменування та адресу, для страхувальника — фізичної особи  — прізвище, ім'я та по батькові власника транспортного засобу, домашню адресу, підписи сторін.

У разі зміни власника транспортного  засобу дія договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності може поширюватися на нового власника за умови переоформлення страхового полісу на його ім'я.

У разі в'їзду на територію  України незастрахований власник (водій) транспортного засобу має  укласти звичайний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Це не поширюється на випадки, коли власник транспортного засобу застрахував  цивільну відповідальність у державі, з уповноваженою організацією зі страхування цивільної відповідальності якої МТСБУ уклало угоду про взаємне  визнання договорів такого страхування.

У разі настання страхового випадку страхувальник (водій транспортного  засобу, який спричинив дорожньо-транспортну  пригоду) зобов'язаний:

• додержуватися правил дорожнього руху, встановлених чинним законодавством;

— вживати всіх заходів  з метою запобігати збільшенню розміру  шкоди;

— надавати третім особам необхідну  інформацію для ідентифікації страхувальника і страховика (страхової організації1);

— повідомити протягом трьох  робочих днів страховикові (страховій  організації) про настання страхового випадку, надати йому письмове пояснення  про обставини дорожньо-транспортної пригоди та, у разі потреби, надати транспортний засіб для огляду й  експертизи. Якщо страхувальник з  поважних причин не мав змоги виконати зазначені дії, він повинен довести  це документально.

Під час оформлення відповідних  документів про дорожньо-транспортну  пригоду працівники органів внутрішніх справ згідно з чинним законодавством установлюють та фіксують необхідні  відомості про обов'язкове страхування  цивільної відповідальності учасників  цієї пригоди та зобов'язані надавати страховикові (страховій організації) або МТСБУ, після їх звернення, відомості, що стосуються страхового випадку.

Контроль за наявністю  страхового полісу обов'язкового страхування  цивільної відповідальності у власника (водія) транспортного засобу здійснюється органами внутрішніх справ згідно з чинним законодавством.

Завдяки впровадженню обов'язкового страхування власників транспортних засобів Україна приєдналася  до міжнародної системи страхування  відповідальності автовласників «Зелена  картка», яка функціонує з 1 січня 1953 року.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного  захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників —  нерезидентів країни, в якій трапилась  така пригода. Така система мала насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з  вини автовласників інших країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами — членами системи  «Зелена картка».

По-перше, у таких країнах  має здійснюватись обов'язкове страхування  цивільної відповідальності власників  транспортних засобів.

По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, що забезпечує врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, що врегульовує збитки автовласників-нерезидентїв на території свого перебування.

По-третє, держава — член системи «Зелена картка», не повинна  здійснювати перешкод при трансфері  вільно конвертованої валюти, що спрямовується  на страхові виплати.

Отже, якщо автовласник є  резидентом країни — членом системи  «Зелена картка», він безперешкодно  може проїжджати територіями всіх країн  — членів цієї системи без укладення  додаткового договору обов'язкового страхування на умовах країни відвідання.

Функціонування цієї міжнародної  системи довело її ефективність, насамперед як механізму захисту потерпілих від транспортних засобів, що задіяні  в міжнародних сполученнях[4].

 

 

Висновок

Швидке зростання парку  автомобілів та інших видів механізованого транспорту зумовлює збільшення щільності  транспортних потоків, завантаження існуючої дорожньо-транспортної мережі. Зростання  автомобілізації та аварійності  на дорогах України об`єктивно  вимагає створення надійного  страхового захисту автотранспортних засобів, життя і здоров`я людей. Страхування засобів автотранспорту, внаслідок цього, займає одне з ведучих  місць серед інших видів добровільного  страхування.

 Автотранспортне страхування  – це тип комбінованого страхування,  яке дозволяє у комплексі застрахувати  самі засоби транспорту, багаж  та додаткове обладнання, яке  знаходиться в автомобілі, а також  водіїв та пасажирів у разі  заподіяння шкоди їм самим  чи третім особам.

Важливою проблемою є  введення у дію закону “Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”. Введення цього закону забезпечить  страховий захист найціннішому –  життю, здоров`ю людей, а також  їхньому майну та майну юридичних  осіб. Це дасть можливість людям  відчути себе не такими беззахисними у наших складних економічних  умовах, і у випадку якихось  збитків, яких заподіяли їм внаслідок  експлуатації транспортних засобів, отримати страхове відшкодування.

Також для пониження аварійності  та покращання експлуатації транспортних засобів потрібно застосовувати  з боку страхових компаній заохочення для гарних водіїв (знижки за безаварійність зі страхового платежу), а порушникам нараховувати надбавки у вигляді  додаткового платежу за кожну  аварію.

Комплексна система страхування  дає страхувальнику найбільш надійний і повний страховий захист. І це дуже важливо, особливо в наших важких економічних і соціальних умовах, коли майно, життя і здоров`я вимагає  особливого страхового захисту.

 

Список використаної літератури

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. — 2001. — 7 листопада.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 1994 р. №372 "Про порядок та умови обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".
3. Про запровадження в Україні страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів // Украина-бизнес.  – 1994. –№ 48-49. – 21 декабря.
4. Ротова Т. А., Руденко Л. С. Страхування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 400 с.
5. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

    Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Національний університет  водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів та економіки  природокористування

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Страхування»  на тему:

«Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»

 

 

 

                                                    Виконала

                                                                      Студентка 3-го курсу

                                                           Групи МО-33

                                                              Юхневич А. А.

Перевірила: Гісюк О. В.

 

 

Рівне 2012