Страхування професійної відповідальності

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

НАУКОВА РОБОТА

з дисципліни „Страхування”

на тему „Страхування професійної відповідальності” 
 
 
 
 

 

ЗМІСТ 
 
 

Вступ

1. Сучасний підхід до визначення відповідальності
2. Умови страхування
3. Термін страхування
4. Страхові тарифи
5. Способи захисту професіонала

Висновок

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

ВСУП 

    Страхування відповідальності є порівняльно новим і досить специфічним для українського страхового ринку. Особливість його полягає у визначенні об’єкта страхування, яким тут, згідно з Законом України “Про страхування”, виступають майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Одним із видів страхування відповідальності, який виокремлюють більшість вітчизняних науковців (С.С. Осадець, Я.П. Шумелда), є страхування професійної відповідальності.

    На  відміну від інших видів страхування відповідальності, при страхуванні професійної відповідальності настання страхового випадку пов’язане не з неконторольованими і незалежними під волі людини факторами (стихійними природними явищами, аваріями, діями третіх осіб), а залежить від особистих характеристик фахівця, що займається професійною діяльністю (кваліфікації, досвіду, навичок, знань).

    У зв’язку з тим, що страхування професійної відповідальності було запроваджене в Україні лише в 90-х роках XX ст., воно залишається одним із найменш досліджених напрямів роботи страховиків і ще не набуло значного поширення серед страхувальників.

    Метою реферату є дослідження особливостей ринку страхування професійної відповідальності в Україні, зокрема порядку визначення страхових сум, тарифних ставок, умов здійснення страхових виплат, а також висвітлення чинників, які стримують розвиток даного виду страхування та можливих шляхів їх ліквідації.

    Відповідальність  за шкоду, заподіяну особою під час виконання професійних обов’язків, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, базуються на положеннях Цивільного кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законодавчих актах, які регулюють питання у тій чи іншій сфері професійної діяльності. Будь-яка особа, яка придбала послугу, розраховує на компетентність та сумлінність професіонала. Якщо клієнтові завдано шкоди, він має право притягти професіонала до відповідальності. Зокрема, в ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. СУЧАСНИЙ  ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 

   Сучасний  підхід до визначення відповідальності передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну професіоналом будь-якій третій особі. Так, Законом України "Про захист прав споживачів" передбачено, що право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він чи не перебував у договірних відносинах із виробником (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий термін не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Виконавець не несе відповідальності за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах лише в тому випадку, коли доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

   Необхідно зазначити, що в європейській практиці тривалий час відповідальність виникала лише за спричинення збитків особам, які перебували з професіоналом у договірних стосунках. Показовим є процес 1951 року "Кандлер проти "Крейн Крістмас і Ко". Позивач придбав компанію на підставі наданої йому фінансової документації, підготовленої бухгалтерами компанії. Документація виявилася неточною, і позивач зазнав збитків. Його позов проти бухгалтерів було відхилено на тій підставі, що бухгалтери працювали на компанію і не мали жодних зобов'язань перед позивачем.

   У 1963 році в судову практику Великої Британії було запроваджено "принцип Хедлі Бірні", який розширив професійну відповідальність на третіх осіб. Отже, якби процес відбувся не в 1951 році, а після 1963 -го, то бухгалтери були б визнані відповідальними. Таке розширене визначення відповідальності ствердилось в сучасній світовій практиці.

    В залежності від виду професійної  діяльності може бути заподіяна шкода  здоров'ю, матеріальна (майнова) чи фінансова  шкода. Заподіяти шкоду здоров'ю можуть особи таких професій, як лікарі, водії автотранспорту, фармацевти та інші. Ймовірність заподіяння матеріальної шкоди існує в результаті діяльності архітекторів, будівельників, інженерів, конструкторів, проектувальників. Заподіяння фінансової шкоди є характерним в роботі аудиторів, банківських працівників, брокерів, оцінювачів тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

2. УМОВИ СТРАХУВАННЯ

 

    Згідно  зі ст. 7 Закону України "Про страхування", страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам за переліком професій, визначених Кабінетом Міністрів України, передбачено в обов'язковій формі. Проблемою є те, що такий перелік до сьогоднішнього часу не розроблений і не затверджений. Зрозуміло, що і умов обов'язкового страхування професійної відповідальності також немає. Страхові договори укладаються, як правило, на основі правил страхування, розроблених вітчизняними страховиками самостійно.

    Однією  з істотних умов договору є визначення страхової суми, яке при страхуванні  професійної відповідальності також має певні особливості. Страхова сума встановлюється, виходячи з розміру агрегатного ліміту відповідальності страховика. Загальний агрегатний ліміт відповідальності страховика — це максимальна страхова сума, в межах якої страховик несе відповідальність перед всіма третіми особами, і в межах якої здійснюється страхове відшкодування при настанні всіх (будь-яких) страхових випадків (щодо яких діє страховий захист) всім третім особам. У випадку недостатності страхової виплати для повного відшкодування заподіяної страхувальником шкоди, він зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

    Професійна  діяльність нерідко ґрунтується  на засадах партнерства. При цьому  партнери можуть бути відповідальні за позови, що виникли з вини співвиконавців. Склад партнерів може змінюватися з часом. Тому постає потреба в захисті від позовів, що виникають через порушення колишніх партнерів. Відповідальність страхувальника тлумачиться не лише як відповідальність особи, що уклала цей договір страхування, але й як відповідальність за помилки її колишніх партнерів у цьому бізнесі, а також за відповідальність її співробітників.

    Договір страхування зобов'язує страхувальника негайно повідомити про будь-який позов або намір притягти його до відповідальності.

    Як  і в інших видах страхування  відповідальності, страховик вимагає  від страхувальника не вести переговорів, не давати будь-яких обіцянок про компенсацію  без погодження зі страховиком. На прохання страхувальника страховик може взяти на себе врегулювання позову, ведення справи в суді.

    Існує, проте, істотна відмінність врегулювання позову щодо професійної відповідальності від інших видів страхування. Страхувальник, очевидно, налаштований на те, щоб страховик прийняв претензію без суду. Судовий процес, розголос можуть відчутно зашкодити професійній діяльності страхувальника, його репутації, іміджу. Проте договір страхування ґрунтується на судовій відповідальності страхувальника. Якщо страховик вважає, що проти цього позову існує захист, то він намагатиметься заперечити його в суді. Тому в договір включається так звана "стаття про Королівську Раду" (положення про розв'язання суперечки між страховиком та страхувальником з приводу судового розгляду позову), що регулює такі суперечності. Якщо страхувальник та страховик не дійшли згоди з приводу конкретного позову, то остаточним є рішення арбітра - "Королівської Ради".

    Як  правило, виключається відповідальність, що виникає з таких причин:

• через дискредитацію та наклеп (хоча такий ризик може бути включений за додаткову плату);
• через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальника. Виключаються позови, які підпадають під дію інших полісів страхування.

    Виникнення  нових видів професійної діяльності, нових ризиків породжує нові винятки. У зв'язку з позовами, викликаними  екологічним забрудненням, деякі  страховики почали виключати ці ризики зі своїх полісів. Наприклад, фахівець з оцінювання земельних ділянок може не врахувати, що раніше на розглядуваній ділянці було звалище, куди часто вивозилися хімічні відходи. Використання цієї ділянки може зашкодити здоров'ю. Сума позову в такому разі може бути значною.

    Можуть  виключатися позови щодо ліквідації пошкоджень, а також пов'язані з місцевими умовами, трудовим законодавством та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

3. ТЕРМІН  СТРАХУВАННЯ

 

    Оцінка  страхових ризиків при укладанні договору страхування професійної відповідальності є досить складним процесом. Наприклад, обставинами, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, можуть вважатись обставини, які змінилися настільки, що якби вони були відомі при укладанні договору страхування, то такий договір взагалі не був би укладений страховиком або був би укладений на умовах, що значно відрізнялися. Договір страхування професійної відповідальності укладається, як правило, на загальний період фактичного надання страхових послуг, який становить 1 рік.

    Поліс покриває всі позови, які були подані в період його дії. Не має значення, коли припустилися необережності, що викликала позов, - під час дії цього полісу або раніше. Тому страхувальник має бути дуже уважним, відповідаючи на запитання страховика під час укладання договору страхування. Це дозволить страховикові надати адекватне страхове покриття. Щоб убезпечити себе від можливої лавини "довгохвостих позовів", страховик може передбачити в договорі ретроспективну дату. Позови, шкоди за якими було завдано до такої дати, страховик не приймає.

    Договір страхування передбачає покриття робіт, виконуваних у межах країни. Під час виконання робіт за кордоном страхувальник має додатково повідомляти страховика, щоб розширити страхове покриття.

 

4. СТРАХОВІ ТАРИФИ

 

    Важливим  чинником є той факт, що вітчизняні страховики беруть на себе відповідальність з відшкодування лише матеріальної шкоди, в той час коли потерпілі особи можуть вимагати від страхувальника компенсації і моральної шкоди. Враховуючи відсутність статистичних даних щодо ймовірності заподіяння моральної шкоди і її розмірів, страхові організації не мають можливості раціонально розрахувати тарифні ставки і тим самим надати повний страховий захист, який передбачає відшкодування як майнових збитків, так і моральної шкоди третім (потерпілим) особам.

    У зарубіжній практиці страхові тарифи залежать насамперед від ризиковості професії. Так, найбільш ризиковою вважається професія лікаря, особливо хірурга та анастезіолога. Друге місце посідають представники будівельних професій, третє — юристи і аудитори .

    Розміри страхових тарифів за видами професійної діяльності українських страховиків суттєво відрізняються і коливаються в межах від 0,15 до 14,0 %. Це пояснюється тим, що кожна страхова компанія пропонує свої умови страхування і перелік випадків, що визнаються страховими. Вищі страхові тарифи можуть свідчити про ширше страхове покриття.