Сутність та види соціального страхування на випадок безробіття

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2011 в 21:00, реферат

Описание работы

Загальнообов'язкове соціальне державне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Работа содержит 1 файл

реферат.doc

— 89.50 Кб (Скачать)

   -громадяни  України, які працюють за межами  України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

   -особи, які  забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі  працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

    Застраховані  особи, визнані у встановленому  порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку  безробіття, працювали на умовах  повного або неповного робочого  дня (тижня) не менше 26 календарних  тижнів та сплачували страхові  внески, мають право на допомогу через безробіття, розмір якої залежить від страхового стажу.

    Право  на допомогу у зв’язку з  безробіттям зберігається у разі  настання перерви страхового  стажу з поважних причин, якщо  особа протягом місяця після  закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

    -навчання  у професійно-технічних та вищих  навчальних закладах, клінічній  ординатурі, аспірантурі, докторантурі  з денною формою навчання;

   -строкова  військова служба;

   -здійснення  догляду непрацюючою працездатною  особою за інвалідом I групи  або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером,  який за експертним медичним  висновком потребує постійного  стороннього догляду;

   -інші поважні причини, передбачені законодавством України. 

   Допомога  у зв’язку з безробіттям   для цих осіб обчислюється  в наступному порядку.

   Розмір допомоги  по безробіттю визначається у  відсотках до їх середньої  заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до 6 років — 55 відсотків;

від 6 до 10 років — 60 відсотків;

понад 10 років — 70 відсотків середньої зарплати.

     Допомога  у зв’язку з безробіттям виплачується  залежно від тривалості безробіття  у відсотках до визначеного  розміру:

перші 90 календарних  днів — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;

у подальшому — 70 відсотків  визначеного розміру.

    Наприклад,  якщо середній заробіток особи  складав 300 грн, а страховий  стаж 7 років, то допомога через  безробіття буде призначена і виплачена в таких розмірах: за перші 90 календарних днів безробіття — 180 грн (60 % від 300 грн); протягом наступних 90 днів — 144 грн (80 % від 180 грн); у подальшому — 126 грн (70 % від 180 грн).

     Особи,  визнані в установленому порядку  безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Її розмір визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Допомога  у зв’язку з безробіттям виплачується  з восьмого дня після реєстрації  застрахованої особи в установленому  порядку в державній службі  зайнятості.

    Загальна  тривалість виплати допомоги  через безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

     Для  осіб передпенсійного віку (за 2 роки  до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги  по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

    У разі  чергового визнання в установленому  порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога через безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.

    У разі  зміни застрахованою особою місця  постійного проживання виплата  допомоги у зв’язку з безробіттям  продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

    Допомога  у зв’язку з безробіттям може  виплачуватися одноразово для  організації підприємницької діяльності  безробітними, які не можуть бути  працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці відповідної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

    Допомога  у зв’язку з безробіттям особам, які звільнилися з останнього  місця роботи за власним бажанням  без поважних причин, призначається відповідно до вищезазначеного порядку і її виплата починається з 91-го календарного дня.

    У середньомісячну  заробітну плату (дохід) для  обчислення допомоги у зв’язку  з безробіттям враховуються всі  види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога у зв’язку з безробіттям не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

     Одноразова  виплата допомоги у зв’язку з безробіттям для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям, нарахованої відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у розрахунку на рік.

     Порядок  надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її  виплати для організації безробітним  підприємницької діяльності, встановлюється  спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

З вищенаведеного можна  зробити наступні висновки: безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо  як явище, що засвідчує порушення  рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність  безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції. 

По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

     Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці, складається з двох частин: природного (нормального) рівня та рівня, що перевищує природний. Величина природного рівня є змінюваною і формується низкою зовнішніх чинників. Основні з них:

1. Соціальний захист  від безробіття – це система  організаційно–правових та економічних  активних та пасивних заходів  держави щодо забезпечення соціально-економічних прав громадян з метою попередження та усунення наслідків безробіття.

2. Незайняте населення  – працездатне населення у  працездатному віці, яке не здобуває  професійну освіту, не має юридично  оформленої у встановленому порядку постійної або тимчасової роботи незалежно від отримання чи не отримання ними побічних доходів.

3. Пропонуємо внести  такі зміни до ст. 2 Закону України  “Про зайнятість населення”: “Тривало  безробітними вважаються особи,  яким державною службою зайнятості  надано статус безробітного і не працевлаштовано за спеціальністю протягом шести місяців”. Чітке законодавче визначення цього поняття сприятиме розробці додаткових гарантій для їх соціального захисту, а також спеціальних програм їх перепідготовки та реінтеграції.

4. Потрібно встановити  на рівні закону етапи реєстрації  громадян як безробітних: первинна  реєстрація; реєстрація у цілях  пошуку підходящої роботи; реєстрація  у якості безробітних (з метою  отримання соціальних виплат); перереєстрація безробітних.

5. З метою забезпечення державних гарантій зайнятості для безробітних пропонуємо доповнити Закон України “Про зайнятість населення” положенням про обов’язкову письмову форму відмови роботодавця у прийнятті на роботу безробітного, який звернувся за направленням служби зайнятості.

6. Державну політику  працевлаштування безробітних можна  поділити на два напрямки:

1) сприяння всім  безробітним у активному самостійному  пошуку роботи;

2) пошук роботи  та працевлаштування працездатних громадян.

7. Розрахунковою  величиною для нормативу достатнього рівня оплати праці за новим місце роботи повинен бути не загальний для всіх працездатних прожитковий мінімум, а диференційований за соціально-професійними групами для працівників та соціально-демографічними їх підгрупами. Для працівників некваліфікованих така заробітна плата повинна бути встановлена на рівні мінімальної заробітної плати.

8. Ознаками, які характеризують  громадські роботи є: загальнодоступність  робіт, оскільки здійснення громадських  робіт не потребує спеціальної  кваліфікації особи; суспільно корисна спрямованість; особливе цільове призначення: сприяти тимчасовій зайнятості безробітних громадян; добровільний характер; строковий характер.

9. Професійне навчання - це система організаційно-правових  заходів забезпечення здобуття особою кваліфікації за відповідною професією (спеціальністю), що здійснюється у формі професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в навчальних закладах та на виробництвах.

10. Законодавчо закріплене  поняття безробіття повинне характеризувати його зміст як соціального суб’єктивного ризику (тобто подію, яка ставить людину у важке матеріальне становище та зумовлює необхідність звертатись за допомогою), а не як соціально-економічне явище, при якому частина громадян не має змоги задовольнити потреби у праці (у державі).

11. Національна система  матеріального забезпечення громадян  грунтується на двох визначальних  принципах фінансування забезпечення  соціального захисту громадян, в  тому числі, в разі безробіття: соціально-страховому (за рахунок страхових соціальних внесків) та соціально-забезпечувальному (за рахунок фінансування з державного бюджету).

12. З метою захисту  права особи на належний рівень  допомоги з безробіття, необхідним  є законодавче закріплення обчислення  та виплати допомоги з безробіття у відсотках від установлених державою тарифів оплати праці на відповідну професію, а не від заробітної плати особи за останнім місцем роботи. 

Незважаючи на запроваджені обмеження щодо виплат допомоги по безробіттю, на 2009-2010 роки очікується серйозний дефіцит бюджету Фонду страхування на випадок безробіття. Тож новий закон передбачає джерела залучення додаткових коштів.

      По-перше, на 0,4% збільшено розмір відрахувань. Так, по 0,1% втрачають Фонди соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і з тимчасової втрати працездатності (за їхній рахунок збільшують відрахування до Фонду страхування на випадок безробіття). Також додатково збільшується розмір страхових внесків для роботодавців та найманих працівників (по 0,1%).

     По-друге, розширено перелік осіб, які зобов’язані бути застрахованими на випадок безробіття і сплачувати відповідні внески. Тепер до них належать особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, проходять альтернативну службу, особи, які працюють на умовах неповної зайнятості, військовослужбовці (у тому числі працівники УМВС, СБУ, прикордонних військ тощо, крім військовослужбовців строкової служби), працюючі пенсіонери та іноземці, які тимчасово працюють за наймом в Україні.

Визначено, що Закон  України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення  впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» діятиме  впродовж двох років, до 1 січня 2011 р. Однак  зовсім не факт, що запроваджені антикризові заходи дозволять вирішити проблему виплат людям, які втратять роботу, за рахунок доходів Фонду. У підсумку все залежатиме від масштабів безробіття.

Информация о работе Сутність та види соціального страхування на випадок безробіття