Яким чином держава заохочує капіталізацію страховиків і в чому суть цього процесу

     Низька  капіталізація страхових компаній знижує їх конкурентоспроможність і  не дає їм можливості взяти на себе відповідальність за великі страхові ризики. Це призводить до перестрахування їх частини за кордоном, що не є позитивним явищем, оскільки відбувається відтік грошових коштів з країни. У 2008 році на перестрахування нерезидентам було сплачено 1037,8 млн. грн., що становить 4,3 % загальної суми премій. Найбільш активні перестраховики  – нерезиденти були розташовані у Великобританії (32,7 %), Німеччині (21,1 %) та Росії (14,3 %).

     Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і стабільність страховиків України шляхом: сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в тому числі в іноземній валюті; вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів; розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестраховування; законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

     Державна політика відносно постійного підвищення законодавчих вимог до статутних фондів вітчизняних страховиків є абсолютно виправданою. Вона обумовлена тією особливою роллю, яку відіграє статутний капітал страхової компанії, особливо на початку її діяльності, коли жодних інших джерел протистояння можливим збиткам у страховика просто не існує. Наявність необхідного та достатнього статутного фонду страховика збільшує фінансові можливості виконання страхових зобов’язань, гарантує його платоспроможність. 

      Динаміка  основних  параметрів  за  останні  роки свідчить про зміцнення тенденції до зростання обсягів страхового  ринку.  Серед позитивних   чинників  -  стійке  зростання  капіталу  та  обсягів активів,  що є  необхідною  умовою  стабільного  функціонування  і розвитку страхового ринку. Поліпшується структура і якість активів страховиків,  зменшується  їх   кредиторська   заборгованість   та підвищується фінансова надійність.  Законодавче встановлення вимог до мінімальних розмірів статутних  капіталів  страховиків  сприяло концентрації  страхового  ринку  та  зростанню  загального розміру статутних фондів  страховиків.  Проте  проблеми  підвищення  рівня капіталізації страховиків,  ліквідності їх активів та концентрації страхового ринку залишаються актуальними.

       У 2005 році Кабінетом Міністрів України було ухвалено розпорядження про концепцію розвитку страхового ринку в Україні на період 2005-2010 років. Вона передбачала виведення національного страхового ринку на більш високий рівень розвитку, що сприяло б створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання країни. Даною концепцією передбачалося: підвищення захисту інтересів споживачів страхових послуг; забезпечення стабільності розвитку страхового ринку на підставі удосконалення системи правового забезпечення та системи регулювання, нагляду та контролю за діяльністю учасників страхового ринку; підвищення капіталізації страховиків та конкурентоспроможності національного страхового ринку; запобігання використанню страхової системи для витоку коштів за кордон, посилення державного регулювання та нагляду за перестраховою діяльністю; підвищення прозорості діяльності учасників страхового ринку; формування адекватної системи фахової підготовки та сертифікації фахівців із страхування та забезпечення державної підтримки проведення науково-дослідних робіт у цій сфері; підвищення рівня страхової культури населення.

     Отже, страхова галузь в Україні є досить молодою порівняно із провідними країнами, де вона розвивалась протягом кількох століть. На сьогодні, у період високої конкуренції, окреслились значні позитивні зрушення в розвитку страхового ринку нашої держави. 
 
 
 
 

     Висновки 

     Світовий страховий ринок, сформований на основі інтеграції страхових ринків країн із розвиненою ринковою економікою, підштовхує менш розвинені національні страхові ринки адаптувати свої стандарти до міжнародних, що потребує створення відповідних інститутів та механізмів. Однак зробити це не так просто, оскільки пряме запозичення чужого досвіду надто ускладнене. Національне економічне середовище виштовхує неадаптований чужий досвід, вимагаючи створювати інститути і механізми, які одночасно відповідають вимогам часу та враховують традиції національного страхового ринку. 

     Отже, для України постає подвійне завдання: з одного боку, перейняти позитивний досвід, що накопичився у страховій практиці країн-лідерів в інтересах розвитку національного страхового ринку; з другого боку – цілком свідомо уникнути неприйнятних для українського страхового ринку стандартів. Подібний підхід є раціональним та ефективним з позицій як розвитку національного страхового ринку, так і його входження до світового глобального страхового простору.

     Беззаперечний вплив на подальший розвиток страхового ринку повинна мати держава, зокрема через вдосконалення правової бази, підвищення довіри населення до галузі страхування, забезпечення кадрами даної сфери, зменшення ціни на послуги страхової діяльності, тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури 

• Розпорядження КМУ від 23 серпня 2005 р. N 369-р «Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року»
• Гаманкова О. «Капіталізація страхового ринку України як прояв процесів глобалізації» :

          http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20060509&n=5-6&y=2006

• Гриценко К.Г. «МЕТОД ДІАГНОСТУВАННЯ РІВНЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕОРІЇ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ», ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”, УДК 330.46
• Онопрієнко Є. «ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ», ДВНЗ « Українська академія банківської справи Національного банку України», УДК 368 (477)