Федеративний устрій Канади як конституційний принцип обмеження влади

Міністерство  освіти,науки молоді та спорту України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Кафедра державного(конституційного) права  зарубіжних країн 
 
 

Індивідуальна робота

На тему:

«Федеративний устрій Канади як

конституційний  принцип обмеження  влади» 
 
 
 

Виконала:

студентка Інституту підготовки

 кадрів  для МВС

1 групи  3 курсу

Доротюк І. М.

Перевірила:

Мірошніченко  О.А. 
 

Харків 2011р.

План

Вступ

1.Законодавча  влада

Палата  громад

Сенат

2.Контроль  за урядом

Висновок 

Використана література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Канада  є федеративною державою, що складається  з 10 провінцій і двох територій, що знаходяться під управлінням  федерального уряду. Офіційно Канада є  домініоном у складі Співдружності  націй. Канада стала незалежною державою в 1867 р., коли Великобританія надала їй статус домініону. В 1931 р. англійський  уряд визнав за Канадою самостійність  у внутрішній і зовнішній політиці.                  

У Канаді діє писана некодифікована Конституція, тобто Основний закон країни складається  не з одного, а з цілої серії  актів, прийнятих у період з 1867 по 1982р. В їх число входять дві категорії законів:

- по-перше, акти, які визначають створення окремих інститутів федеральної правової системи і визначають статус вищих державних органів (наприклад, закони про виборче право, Верховний суд і ін.), і,

-по-друге, закони, що визначають основи державного ладу в окремих провінціях (Акт про Альберту, Акт про Ньюфаундленд і т.д.).                                                                                                               Для внесення поправок у Конституцію необхідно, щоб за них проголосувало більшість в обох палатах парламенту й у законодавчих асамблеях щонайменше семи провінцій, де проживає мінімум 50% населення країни. У випадку, якщо пропоновані поправки стосуються монархічної форми правління, статусу офіційних мов і складу Верховного суду, для їхнього прийняття потрібно схвалення федеральним парламентом і законодавчими органами усіх 10 провінцій. Поправки набирають сили і стають частиною Конституції після їхнього затвердження генерал-губернатором. На провінції, що відмовляються схвалити конституційні поправки, їх дія не поширюється.                                                    

Законодавча  влада належить королеві (Єлизаветі ІІ (Elizabeth the Second))  в особі генерал-губернатора (Девід Джонсон (David Johnston), призначений 8 липня 2010 р.; приступив до виконання обов'язків 1 жовтня  2010 р.) і парламенту.  Парламент складається з двох палат – сенату (Senat) і палати громад ( House of Commons). Вони нерівноправні, оскільки сенат позбавлений права виступати ініціатором внесення фінансових законопроектів.                                                                                                                                Главою держави номінально є генерал-губернатор, що призначається королевою Великобританії за рекомендацією прем'єр-міністра Канади. З літа 1999 р. цю посаду обіймає Едріенн Кларксон. Генерал-губернатор має повноваження двох видів. В силу особливих прерогативних повноважень, формально переданих йому англійською Короною, він має право вирішувати важливі питання зовнішньої політики, включаючи ратифікацію міжнародних договорів, оголошення війни та укладення миру. Фактично ці повноваження здійснюються прем'єр-міністром, що приймає рішення після консультацій із членами кабінету, а в ряді випадків — на підставі особливих декларацій, схвалюваних обома палатами парламенту. Інша група повноважень реалізується при виданні генерал-губернатором нормативних актів за прямим чи непрямим дорученням парламенту. На практиці ця нормотворча діяльність здійснюється урядом, а глава держави лише оформлює рішення кабінету особливими актами — наказами в раді. Всі акти генерал-губернатора набирають сили тільки після їхнього підписання прем'єр-міністром або іншим членом кабінету. Конституція передбачає створення особливого органу — ради (аналог британської таємної ради), члени якого призначаються генерал-губернатором. Офіційною функцією таємної ради є надання допомоги главі держави, але фактично вона не грає серйозної ролі. Генерал-губернатор призначає одного чи декількох своїх заступників.

Виконавча  влада  належить  королеві в особі  генерал-губернатора і  уряду, який складається з прем'єр-міністра і  міністрів. .  Нинішній уряд сформовано 18 травня 2011 р. Прем’єр-міністр Канади – Стівен ХАРПЕР (Stephen Harper). До складу уряду входять прем'єр-міністр і 37 міністр. Особливість становища уряду Канади полягає в тому, що його існування не визнається Конституцією. Він діє на основі так званої конституційної угоди (звичаю). Партія,  яка здобула на виборах більшість,  є правлячою і формує уряд. Члени кабінету є членами палати громад. Прем'єр-міністр призначається   генерал-губернатором, міністри - прем'єр-міністром. Уряд відповідає перед парламентом. До основних функцій уряду належать: управління державним апаратом; виконання прийнятих парламентом законів; нормотворча діяльність; складання бюджетного законопроекту, його внесення в палату громад і виконання прийнятого закону про бюджет; заповнення вакансій у державному апараті; скликання парламенту і розпуск палати громад. Частина цих функцій формально здійснюється генерал-губернатором.

Виконавча влада в кожній із провінцій формально  належить лейтенант-губернатору, що призначається  генерал-губернатором. В кожній провінції  є законодавчий орган. В деяких провінціях — це однопалатна Законодавча  асамблея, а в інших — двопалатний  парламент. Наприклад, у провінції  Квебек парламент складається з  Законодавчої ради і Законодавчої асамблеї.

У країні діють три  великі політичні  партії:

Квебекська  партія (Le Parti Quebecois).  Створена в жовтні 1968 р. на  основі  об'єднання двох сепаратистських організацій провінції  Квебек  -  Рух за  єдність  і суверенітет  (Mouvement  Souverainety  - Association)  і  Національне  об'єднання  (L'Unite Nationale). Лідер – Полін МАРУА (Pauline Marois). Голова - Джонатан ВАЛУА(Jonathan Valois).

Квебекський блок (Bloc Quebecois).  Партія. Створена у  травні 1990 р.  групою колишніх членів Прогресивно-консервативної партії. 15-16 липня 1991 р. на установчому з’їзді блок проголосив себе партією.  Єдина  ціль партії - отримання  незалежності  франкомовної провінції Квебек. Лідер  – Жілль ДЮСЕПП (Gille Duceppe).

Комуністична  партія  Канади -КПК (The Communist Party of Canada - CPC).  Заснована 28 травня 1921 р.  нелегально.  Легалізована 22-23  лютого 1922 р.  під  назвою Робітнича партія Канади (РПК). У 1924 р. РПК взяла назву Комуністична партія Канади. З 1943 р. по 1959 р. називалася Робітнича прогресивна партія Канади. У 1959 р. відновлено назву Комуністична партія Канади. Лідер КПК  - Мігель ФІГЕРОА(Miguel Figeroa). 

Законодавча влада

Палата  громад

Місце Палати громад як федерального представницького органу Канади визначається її роллю  в конституційному і політичному  механізмі, змістом і межами її повноважень.

Палата  громад виступає як механізм формування уряду, що приводиться в дію постійним  суперництвом і боротьбою основних політичних партій. В Канаді уряд формується політичною партією, що в результаті загальних виборів одержала більшість  місць в органі народного представництва. Призначення на посаду прем'єр-міністра, лідера партії, що одержала більше половини мандатів у Палаті громад, здійснюване  генерал-губернатором Канади, є чисто  формальним актом. В силу політичної традиції глава держави не може відмовити  в такому призначенні.

Прем'єр-міністр  і кабінет здійснюють ефективний контроль за діяльністю Палати громад, оскільки вони спираються на дисципліновану парламентську більшість. Це дозволяє уряду визначати порядок денний Палати громад, істотно впливати на розподіл часу роботи парламенту і  домагатися прийняття внесених ними законопроектів. У разі потреби кабінет  розпускає парламент і оголошує дострокові вибори.

На  Палату громад покладене  здійснення трьох основних повноважень:

1. Законодавство.  Лише Палата громад разом із  сенатом має суверенне право  приймати закони. У сучасний період  спостерігається певний занепад  законодавчої діяльності Палати, оскільки, по-перше, уряд майже  цілком захопив право законодавчої  ініціативи; по-друге, продовжується  безупинний ріст делегованого  законодавства й інших видів  адміністративної нормотворчості, і, по-третє, більшість у Палаті, як правило, голосує за вказівкою  своїх партійних лідерів.

2. Фінансові повноваження. Відповідно до Конституції, фінансові законопроекти спочатку вносяться тільки нижньою палатою, хоча сенат може вносити зміни до цих біллів і повертати їх на доопрацювання в нижню палату. Фактично Палата громад має справу з уже підготовленими кабінетом фінансовими пропозиціями, що затверджуються нею без істотних змін.

3. Контроль  за діяльністю уряду. Контрольні повноваження Палати громад, про які мова йде нижче, досить великі, але вони значною мірою нейтралізуються правом уряду розпускати палати. Проте Палата громад неоднарозово змушувала уряд піти у відставку, виносячи йому вотум недовіри (останній раз у 1979 р.).

Палата  громад обирається шляхом загального, рівного, прямого і таємного голосування  терміном на п'ять років. Право голосу мають всі громадяни Канади, що досягли 18 років. Активного виборчого права позбавляються особи, визнані у встановленому порядку божевільними, особи, що знаходяться в місцях позбавлення волі, а також посадові особи, відповідальні за проведення виборів, і судді, призначувані генерал-губернатором. Ценз осілості (12 місяців) поширюється лише на британських підданих, що проживають у Канаді і бажають взяти участь у виборах.

Право висувати свої кандидатури дається  всім повнолітнім канадським громадянам за винятком осіб, позбавлених активного  виборчого права, а також депутатів  провінційних і територіальних законодавчих органів, шерифів і державних  службовців в цілому.

У Канаді політичні партії не одержують офіційного визнання у виборчому процесі. Процедура виборів побудована таким чином, що всі кандидати, що беруть участь у ній, виступають як приватні особи. Кандидатуру повинні підтримати 25 виборців, чиї підписи завіряються свідками. Кандидат зобов'язаний присягнутися в тому, що він погоджується з висуванням своєї кандидатури, і внести заставу в розмірі 200 канадських доларів. Застава покликана звільнити виборчу кампанію від “несерйозних” кандидатів, ці гроші повертають кандидату, якщо за нього проголосувало хоча б 15% виборців, що прийняли участь у голосуванні в даному окрузі.

У Канаді, як і в інших англосаксонських країнах, застосовується мажоритарна  виборча система відносної більшості. Обраним вважається той кандидат, що набрав голосів більше, ніж кожен з його супротивників окремо, навіть якщо це становить менше половини. Подібна система результативна, тому що хто-небудь завжди одержує відносну більшість; у Палаті громад звичайно буває міцна більшість, що забезпечує стабільність уряду. При цьому вона позбавляє представництва малі партії і спотворює відповідність між кількістю поданих голосів і кількістю мандатів, завойованих тією чи іншою партією. Так, у 1968 р. ліберальна партія одержала 45% голосів виборців і 59% місць у Палаті громад. Вибори в Канаді проводяться по одномандатних виборчих округах.

Хоча  термін повноважень Палати громад становить  п'ять років, фактично парламентські  вибори проводяться раз на чотири роки. Розпуск парламенту до закінчення повноважень став політичною традицією Канади, що відбиває прагнення керівництва партії, що перебуває при владі, провести загальні вибори в найбільш вигідний з її точки зору момент і знову забезпечити собі більшість. Формально розпуск Палати громад входить до компетенції генерал-губернатора, але на практиці розпуск здійснюється за вимогою прем'єр-міністра після консультацій останнього з членами уряду і партійним керівництвом.

Організаційно Палата громад складається з двох основних частин: офіційної і неофіційний (партійної).

Офіційна  частина Палати громад канадського  парламенту складається з ряду посадових  осіб і комітетів.

Спікер  Палати громад обирається з числа  депутатів Палати громад, що входять  в урядову більшість, на першій сесії  парламенту нового скликання. Якщо у випадку відставки спікера відкривається вакансія, проводяться дострокові вибори.

Спікер  є основною посадовою особою палати громад парламенту Канади. Він головує  на її засіданнях, слідкує за дотриманням  регламенту і порядком дебатів.Засідання палати громад не можуть проходити за відсутності спікера. Саме спікер визначає наявність кворуму. Якщо немає кворуму, спікер перериває засідання до наступного робочого дня сесії.

Спікер  володіє істотними дисциплінарними  повноваженнями у відношенні членів палати громад. У випадку, якщо, на думку спікера, депутат порушує встановлений порядок, спікер може дати вказівку вивести його з залу засідань. Депутат може бути позбавлений права брати участь у засіданнях палати на весь термін, що залишається до закінчення сесії.