Контрольная работа по "Основам права Европейского Союза"

Завдяки становленню  єдиного ринку було досягнуто декілька цілей промислової політики ЄС. Найперше – це європейська стандартизація, яка від початку 1990-тих років перетворилася з маргінальної діяльності на один з пріоритетних напрямів.

Європейські стандарти надають виробникам набір технічних умов, що відповідають основним вимогам. Водночас, підвищена стандартизація стимулює інновації, підвищує якість виробництва, дизайн і надійність товарів. Хоча європейська промисловість тепер користується перевагами великого єдиного ринку і використовує всі переваги сприятливого економічного циклу вона все ж таки має справу з жорстокими викликами нового часу. Глобалізація економіки та ринків зумовлює ситуацію, коли європейські підприємства мають бути здатні витримати жорстку міжнародну конкуренцію.

Більше того, у сучасній глобальній економіці – де підприємці можуть обирати, де саме засновувати виробництва та реалізовувати товари – необхідно, щоб ЄС і держави-члени затвердили правила і інструкції, які сприяють, а не перешкоджають розвитку підприємництва.

З набуттям чинності в листопаді 1993 року Амстердамського  договору конкурентоздатність європейської промисловості стала однією із заявлених цілей європейської інтеграції.

Таким чином, європейська  промислова політика базується на таких  основних принципах:

• Постійне звернення  до всіх спільних політик, що стосуються промислової діяльності, зокрема до політики охорони довкілля;

• Поліпшений доступ підприємств до зовнішніх ринків і заходів, спрямованих проти нечесної торговельної практики та сприяння міжнародній промисловій співпраці;

• Позитивне  і послідовне пристосування до змін у промисловості.

Цю стратегію  іноді називають програмою дій  ЄС з посилення конкурентності європейської промисловості. Основним у цій програмі є стимулювання нематеріального інвестування, розвиток промислової співпраці, забезпечення чесної конкуренції та модернізація ролі держави з метою позбавлення від зайвого бюрократичного навантаження [1, c. 76].

У 2008 році було прийнято документ щодо гармонізації промислової політики у Спільності, який стосується життєздатності промислової політики та підтверджує курс Лісабонської стратегії, застосування якої на практиці регулюється планом дії, прийнятим Європейською Комісією [12].

Промислова  політика ЄС є частиною загальної  політики ЄС і пов’язана із стратегічною програмою конкурентоспроможності. Ця програма спрямована на розробку програми підтримки підприємств (enterprise policy), економічного змагання (competition policy).

Основна мета політики конкурентоспроможності виражається  в розроблені стратегії програм конкурентоспроможності, а саме: «Плану дій, спрямованого на підтримку підприємництва й конкурентоспроможності», які зв’язані на національному та інтеграційному рівнях [11].

План дій  на підтримку підприємництва й конкурентоспроможності розроблений в дев’яти пріоритетних галузях:

- освіта для  підприємців,

- тренінги,

- доступ до  фінансів,

- доступ до  результатів досліджень і інноваціям,

- адаптація  програм ЄС у галузі науки  й досліджень для малих і  середніх підприємств,

- поліпшене  використання патентів малими й середніми підприємствами,

- поліпшення  допоміжних послуг,

- удосконалення  суспільного контролю,

- поліпшення  зайнятості й умов праці .

Політика ЄС щодо розвитку підприємництва орієнтована  на підтримку підприємств різної величини й всіх галузей і спрямована на підвищення кількості, насамперед інноваційних фірм. В сфері підтримки підприємств політика ЄС заснована на наступних принципах:

- підтримка  підприємницької діяльності,

- підтримка  малих і середніх підприємств,

- підтримка  інновацій,

- збереження  вільних ринків [3].

Стосовно державної  допомоги ЄС, по-перше, така допомога має  бути послідовною і процедура  надання повинна дотримуватися  незалежно від сектора економіки; по-друге, політичний контроль Ради за діями Європейської Комісії (у рамках статті 89 Договору про заснування ЄС) повинен бути випереджальним; і, у третіх, процедура надання допомоги повинна бути організована способами, які відповідають антимонопольним правилам.

Внутрішній  ринок держав-членів ЄС управляється відповідно до таких далеко спрямованих інструментів, як вільний рух товарів і вільне заснування підприємств, що істотно зменшує незалежність національної політики в галузях, які могли б торкнутися, фактично або потенційно, міжнародного економічного спілкування.

Стаття 4 Договору про створення ЄC, говорить про внутрішній ринок, який керується принципом «відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією». І навіть не зупиняючись на деталях функціонування і регулювання внутрішнього ринку, ясно, що не існує більших можливостей для прямого впливу на промисловість.

Дійсно, промислова політика Європейського Союзу не може суперечити цьому режиму, навіть якби додаткове обмеження по статті 157 не існувало; положення статті 157, про те, що національна індустріальна  політика має більший ступінь свободи і більший вибір засобів впливу, а ніж індустріальна політика на рівні ЄС у цілому, повинна бути зрозуміла в цих рамочних умовах, що випливають із внутрішнього режиму функціонування ринку.

Звичайно, через  те, що держави-члени явно погодилися на ці умови, можна було б інтерпретувати цю рамкову структуру як квазіконституційне заперечення, щоб вернутися до можливості втручання в промислову політику в майбутньому.

Більшість цих  аспектів перебуває в межах «твердого» правового режиму, що забезпечується Європейською Комісією як органом, відповідальним за дотримання Договору про створення ЄС, а також, якщо це необхідно, Європейським Судом Справедливості.

Таким чином, основними  рамковими умовами функціонування і регулювання внутрішнього ринку є:

- подолання  ринкових невдач через конкурентну  політику;

- гармонізація  правил;

- глобальний  похід;

- спільність  регулювання, однорідність правил  і їхнє взаємне визнання;

- конкурентоспроможні  державні закупівлі;

- стандартизація  й добровільна сертифікація;

- зменшення  негативного впливу на навколишнє  середовище [7].

Наявність величезної правової бази, плану дій та, навіть, принципів промислової політики ЄЄ не позбавляє цю сферу таких ґрунтовних проблем відносно розуміння того, чим же є промислова політика. Ситуація ускладнюється ще й тим, що ЄС має досить широкі повноваження відносно реалізації промислової політики державами-членами, але в той же час, Співтовариство обмежено в діях, і навіть не має у своєму розпорядженні ті повноваження, якими володіють держави-члени.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Європейський Союз: Підручник / Під заг. ред. О.І. Пошедіна. К.: НАОУ, 2006. – 218c.
2. Завьлова Е.Б. (к.э.н.). Промышленная политика ЕС. // Мировое и национальное хозяйство. Издание МГИМО (У) МИД России. – 2007. № 3. Спосіб доступу: http://mirec.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=44)
3. Милослав Росенберг. Промышленная политика Словакии. . Спосіб доступу: www.nasledie.ru/oboz/03_04/3_11.htm
4. Никифоров А.Є. Промислова політика: Навчально-методичний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2003.- 179 c.
5. Організаційна структура ЄС: електронний ресурс . Спосіб доступу: http://euinfo.tut.su/org.htm

 

6. Офіційний сайт Рахункової палати ЄС. Спосіб доступу: http://eca.europa.eu
7. Промислова політика: порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу/ Державний департамент з питань адаптації законодавства: електронний ресурс . Спосіб доступу: www.minjust.gov.ua/file/23495
8. Рахматулина Г.Г.Основные направления интеграционного сотрудничества государств ЕС: електронний ресурс . Спосіб доступу:  www.kisi.kz/img/docs/105.pdf
9. Рахункова палата Європейського Союзу: електронний ресурс . Спосіб доступу: http://www.osvita-plaza.in.ua/publ/rakhunkova_palata_evropejskogo_sojuzu/106-1-0-4824
10. Шеремет Т.Г., Гулько Д.С.. Особенности промышленной политики ЕС. Спосіб доступу: http://www.rusnauka.com/13_NPT_2008/Economics/31454.doc.htm
11. Action Plan to Promote Entrepreneurship and Competitiveness: електронний ресурс. Спосіб доступу:  http://ec.europa.eu/enterprise/enterprise_policy/best/doc/actionplan_en.pdf
12. COMMUNICATION FROM THE COMMISSION TO THE EUROPEAN PARLIAMENT, THE COUNCIL, THE EUROPEAN ECONOMIC AND SOCIAL COMMITTEE AND THE COMMITTEE OF THE REGIONS on the Sustainable Consumption and Production and Sustainable Industrial Policy. Action Plan // Brussels, 16.7.2008. COM(2008) 397 final.
13. Russian Baltics in European Union: електронний ресурс . Спосіб доступу: http://www.ruseu.org/article.php?id=35
14. Treaty of  Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community, signed at Lisbon, 13 December 2007. Access: http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2007:306:SOM:EN:HTML