Правова основа сучасної системи світової торгівлі СОТ

Вступ

Світова організація торгівлі (СОТ) являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов'язання, якими повинні керуватися уряди держав при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень і переговорів.  

Правова база СОТ включає 56 домовленостей, угод і інших документів, що були в правовому положенні  єдиним «пакетом». Організаційний пакет  домовленостей Уругвайського раунду складається з Угоди про створення Світової організації торгівлі і додатків до цього документа, що містять правові Угоди, домовленості і інші документи, що охоплюють сфери торгівлі товарами, послугами і питання охорони торгових аспектів прав інтелектуальної власності. Весь цей пакет домовленостей розглядається як єдине ціле. Це означає, що країна, вступаючи до СОТ, повинна прийняти всі домовленості без будь-яких виключень. Єдина пільга, яка в цьому плані передбачена – це різні терміни реалізації домовленостей: триваліші – для країн, що розвиваються, і, в окремих випадках, для країн з перехідною економікою.

СОТ була створена 1 січня 1995 року. Уряди завершили “Уругвайський раунд” переговорів 15 грудня 1993 р., а в квітні 1994 р. Міністри надали політичну підтримку досягнутим у ході цих переговорів результатам, підписавши “Заключний Акт” на конференції, що відбулася в Марракеші (Марокко). "Марракеська Декларація" від 15 квітня 1994 р. підтвердила, що результати Уругвайського раунду будуть сприяти "зміцненню світової економіки і зростанню торгівлі, інвестицій, зайнятості і доходів в усьому світі".

СОТ являє собою втілення результатів Уругвайського раунду і є спадкоємцем Генеральної  угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).  
Для проведення багатобічних переговорів у рамках “Уругвайського раунду” була створена досить складна організаційна структура в складі: спеціального органу – Комітету з нагляду – який мав спостерігати за виконанням взятих учасниками на себе зобов'язань не вводити нові торгові обмеження, що суперечать ГАТТ; 15 переговорних робочих груп – з митних тарифів; з нетарифних заходів,  з тропічних товарів; з продукції, виробленої на базі природних ресурсів; з текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; з субсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; з функціонування системи ГАТТ; з угод і домовленостей ММТП; з врегулювання спорів; з торгівлі послугами.  
У ході роботи офіційних переговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені нові підходи до вирішення актуальних проблем. 

Потенційно членами СОТ можуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня її існування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікації документів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговори щодо умов їхнього приєднання до цієї організації. 

 
        СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим, що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більш широкими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якій вона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає цій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідні угоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТ діяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності  СОТ: 

 
         1. СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами та пов’язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди: 

 
Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:  
Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року  
Угода про сільське господарство  
Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів  
Угода про текстиль та одяг  
Угода про технічні бар'єри у торгівлі  
Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи  
Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року  
 Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію  
Угода про правила визначення походження  
Угода про процедури ліцензування імпорту  
Угода про субсидії та компенсаційні заходи  
Угода про захисні заходи  
Додаток 1B - Генеральна угода про торгівлю послугами  
Додаток 1C - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності  
Додаток 2 - Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок  
Додаток 3 - Механізм огляду торговельної політики  
Додаток 4 - Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:  
Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою  
Угода про державні закупівлі  
Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами  
 Міжнародна угода про торгівлю яловичиною 

 
            2.    Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додатки 1, 2 і 3 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди”), є невід’ємними частинами цієї Угоди, обов’язковими для всіх Членів СОТ. 

 
           3.    Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додаток 4 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників”), також є частиною цієї Угоди для тих Членів СОТ, які їх прийняли, і є обов’язковими для таких Членів. Багатосторонні торговельні Угоди з обмеженою кількістю учасників не утворюють ні зобов’язань, ні прав для тих Членів СОТ, які їх не прийняли. 

 
         4.  Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, наведена у Додатку 1а (яка у подальшому іменується ”ГАТТ 1994”) юридично окремою від Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акту, прийнятого на завершення другої сесії Підготовчого комітету конференції ООН з торгівлі та зайнятості, з подальшими уточненнями, поправками чи змінами (у подальшому – “ГАТТ 1994”).  
 СОТ розташовується в Женеві (Швейцарія). Основними функціями організації є: 

 
·       сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей правових документів, включених у Додатки до Угоди про СОТ, а також результатів подальших багатосторонніх переговорів;  
·      є форумом для переговорів з питань, які регулюються діючими багатосторонніми торгівельними угодами, а також щодо подальшого розвитку багатосторонніх торгівельних відносин між її Членами ;  
·      керує  врегулюванням суперечок між членами СОТ;  
·      керує періодичним оглядом торгівельної політики Членів;  
·      співробітничає з МВФ та Світовим банком.  
  

Багатостороннє правове  регулювання міжнародних економічних  відносин в рамках ГАТТ/СОТ сьогодні можна, хоча не юридично, але фактично розглядати як глобально-універсальне, оскільки навіть і країни, що формально  не беруть участі у СОТ (як, зокрема, Росія), якщо хочуть вписатися в світовий ринок, хочеш не хочеш вимушені дотримуватися  умов регулювання цього ринку, диктованих правилами СОТ, пристосувавши і  своє зовнішньоекономічне, і загальноекономічне регулювання до принципів і стандартів СОТ.

Та все ж СОТ представляє в даний час єдиний реальний центр вироблення правових умов, принципів і норм міжнародної торгівлі у всесвітньому масштабі. Навіть, як наголошувалося, і країни-аутсайдери, що не беруть участь у СОТ і вимушені пристосовувати практику своєї торгівлі до норм СОТ, ведуть переговори про приєднання до цієї організації. СОТ можна прирівняти могутній монополії, до диктованих правил якої хочеш не хочеш доводиться всім пристосовуватися і в якій вигідніше брати участь, ніж стояти осторонь.

Основною метою СОТ  є створення і забезпечення багатосторонньої, відкритої на основі добросо-вісної конкуренції торгівлі, в найширшому значенні. У числі головних правових засобів досягнення цієї мети, є виваженні раніше в ГАТТ: послідовне скорочення митного збору; зниження і ліквідація всіляких кількісних, нетарифних обмежень; незастосування експортних субсидій і заохочень; недопущення демпінгу, а також «добровільних» обмежень експорту, до яких вдаються окремі країни і т.д. Зберігається на майбутнє вироблена в ГАТТ традиція скликання час від часу спеціальних – великомасштабних конференцій для узгодження особливо важливих міжнародних торговельно-економічних проблем і при необхідності перегляду основ співпраці.

Стратегічними ж цілями СОТ на дальню перспективу дослідники вважають: вироблення єдиної міжнародної торгівлі єдиного трудового і соціального стандарту ринкової конкуренції. Основні важко вирішувані проблемами подальшого розвитку системи СОТ пов’язанні якраз із глобальним регулюванням торгівельно-економічних зв’язків з соціальними і екологічними стандартами.

Угода про створення СОТ, має суто інституційний характер, в основному, складається із завдання організаційного обслуговування імплементації документів Марракешського пакету. Цільові установки співпраці обкреслені лише в преамбулі Угоди, дублюючої, преамбулу ГАТТ-1994.

За своїм правовим статусом СОТ – повноцінна міжурядова організація. Бюджет СОТ складається з внесків країн-членів, пропорційно їх часткам в світовій торгівлі. Треба підкреслити, що СОТ стоїть поза системою ООН.

Найвищий орган СОТ – Конференція міністрів, яка скликається 1 раз на 2 роки. У період між сесіями Конференції керівним органом генеральна Рада у складі постійних представників країн. Особливістю генеральної ради є те, що вона виконує відразу в міру необхідності функції відразу 3 органів СОТ: генеральної Ради, тобто головного керівного органу СОТ з компетенцією самої конференції; Органу з врегулювання суперечок і Органу з нагляду торгівельної полі-тики.

Важливим органом СОТ  є також Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами, Рада з  торгівельних аспектів інтелектуальної  власності.В складі генеральної Ради розташовані також комі-тети з торгівлі і розвитку; з бюджету і адміністрації. Під керівництвом ради з торгівлі товарами працюють біля 10 комітетів із проблем торгівлі як окремими видами товарів (сільськогосподарські, текстиль), так і по загальних методах регулювання (антидемпінгових заходах; по субсидіях і компенсаційних заходах; по імпортному ліцензуванню; по технічних бар’єрах в торгівлі; по інвестиціях, що відноситься до торгівлі; по правилах походження; по митній вартості; по доступу на ринки; по санітарних і фітосанітарних заходах).

Адміністративно-організаційні  функції виконує розташований в  Женеві Секретаріат СОТ.

Участь в СОТ пов’язано  з такою умовою, що в країні повинна  бути власна митна територія і  повна автономія торгівельної політики. Наприклад, Європейський Союз, країни якого не володіють названими якостями, – беруть участь (разом із країнами-членами ЄС) в переговорах у СОТ як єдине ціле.

Вступ в СОТ нових членів (крім попередніх учасників ГАТТ) багаторівневий. Держава подає заяву генеральному директору про вступ, потім надає меморандум про свій зовнішньоторговельний режим. Для розгляду умов прийняття створюється спеціальна робоча група СОТ. Від неї поступають десятки і сотні питань щодо меморандуму, і в цілому по стану економіки країни. Одночасно з виясненням економічного становища країни вона повинна провести двосторонні переговори зі всіма країнами СОТ, які цього забажають, щодо питань задоволення вимог країн СОТ про взаємні зниження торгівельних бар’єрів і забезпечення їх торгівельних інтересів. Після закінчення цих переговорів (у формі двосторонніх протоколів) матеріали у вигляді доповіді робочої групи прямують генеральній раді СОТ разом з проектом протоколу про приєднання. Після схвалення радою доповіді і проекту протоколу проводиться голосування про вступ нового члена, причому, як вже наголошувалося, «за» прийняття повинно бити подане не менше 2/3 голосів всіх членів СОТ. Після рішення ради протокол повинен бити ратифікований виступаючою країною.

Конкретні умови прийняття  можуть включати домовленість про пільговий  період для повного виконання  всіх умов протоколу новим членом.Приєднуючись до Світової організації торгівлі, кожна країна зобов’язується прийняти всі документи що входять в структуру документів СОТ, за винятком угод, що є добровільними і які підписали обмежене число країн.

Угоди СОТ містять важливі  положення відносно країн, що здійснюють перехід від планової економіки  до ринкової. Цим країнам дозволяється застосовувати заходи і програми з використанням субсидій для проведення необхідних перетворень протягом семи років з дати вступу через Угоду про СОТ.

Сьогодні СОТ також виконує і функції багатосторонньої торгової угоди для країн, що беруть участь в ній, і замінює собою систему з декількох тисяч двосторонніх договорів і угод, що дає чималі переваги своїм членам. Крім того, вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень, переговорів і примирення розбіжностей.В наші дні відбувається розмивання меж між міжнародними і внутрішніми правилами товарообміну, що приводить до тіснішої стиковки національних економічних систем в тій частині, в якій вони впли-вають на зовнішньоторговельну діяльність. А це означає важливий крок у напрямі створення єдиного правового і адміністративного простору, сфера якого охоплює багато країн і багато форм міжнародних торгівельних відносин. Тим самим полегшуються міжнародні торгові зв’язки членів CОT, але ускладнюється зовнішньоекономічна діяльність держав тих, що не беруть участь в діяльності цієї організації.Приєднуючись до СОТ, Україна, отримала режим найбільшого сприяння і національний режим для товарів, що експортуються і імпортуються українською стороною. Крім того, Україна отримує захист від можливого застосування іноземними державами дискримінаційних податків, акцизів, митних зборів і цілий ряд інших, у тому числі і політичних, переваг, що підвищують рейтинг і престиж нашої країни, а також можливість самій впливати на розвиток механізму міжнародних економічних зв’язків.

Ставши членом СОТ, однієї з найбільших і впливових міжнародних економічних організацій, Україна дістала можливість не тільки брати участь в нових формах світових зовнішньоторговельних зв’язків, але і одночасно робити вплив на їх формування з урахуванням своїх національних інтересів, можливість просування своїх інтересів через участь повноправного партнера у формуванні міжнародного торгівельного режиму, який охоплює все нові сфери і в перспективі може розповсюдитися також на взаємозв’язок торгівлі і екології, соціальні стандарти, електронну торгівлю.