Шпаргалка по "Правознавству"

недопущення будь-яких проявів  податкової дискримінації - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна  обгрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

 

55.Поняття та  види податків і зборів.

Податок – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або держ цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки. Обов’язкові платежі – це податки і збори.

Залежно від характеру  платника розрізняють:

- податки з юр осіб (податок на прибуток, ПДВ тощо);

- податки з осіб (прибутковий  податок, податок на промисел  тощо).

За формою обкладення:

- прямі (прибутково-майнові),

 • особисті податки (податок  на прибуток підпр-в, податок  на доходи фіз. осіб...);

• реальні (подаок на нерухоме майно, плата за землю, податок із власників  транспортних засобів...)

- непрямі (податки на споживання: ПДВ, мито, держ. мито)

Поділяються на

- загальнодержавні (податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

- місцеві (податок з реклами; 2) комунальний податок. 2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) пункт 1 частини другої статті 15 виключено2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 12) пункт 12 частини другої статті 15 виключено13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір з власників собак; 15) пункт 15 частини другої статті 15 виключено )

За характером використання:

- загального призначення  (використовуються на загально-державні потреби без конкретизації заходів чи видатків)

- спеціальні (цільові)  податки (зараховуються до держ. цільових фондів і використовуються  виключно на фі-нансування конкретних  видатків – збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування)

За періодичністю  стягнення 

- разові

- систематичні (регулярні).

. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

 

 

 

56.Права та обов’язки платників податків.

1. Платники податків  і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський  облік, складати звітність про  фінансово-господарську діяльність  і забезпечувати її зберігання  у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних  податкових органів та інших  державних органів відповідно  до законів декларації, бухгалтерську  звітність та інші документи  і відомості, пов'язані з обчисленням  і сплатою податків і зборів;

3) сплачувати належні  суми податків і зборів у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових  осіб державних податкових органів  до обстеження приміщень, що  використовуються для одержання  доходів чи пов'язані з утриманням  об'єктів оподаткування, а також  для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів.

2. Керівники і відповідні  посадові особи юридичних осіб  та фізичні особи під час  перевірки, що проводиться державними  податковими органами, зобов'язані  давати пояснення з питань  оподаткування у випадках, передбачених  законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

3. Обов'язок юридичної  особи щодо сплати податків  і зборів припиняється із сплатою  податку, збору  або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється із сплатою податку і збору або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Платники податків і  зборів мають право:

1) подавати державним  податковим органам документи,  що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

2) одержувати та ознайомлюватися  з актами перевірок, проведених  державними податковими органами;

3) оскаржувати у встановленому  законом порядку рішення державних  податкових органів та дії їх посадових осіб.

57.Відповідальність  за порушення податкового законодавства.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів  про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій. Суми податків, не внесені у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юр осіб незалежно від форм власності та результатів фінансово-господарської діяльності у беззаперечному порядку, а фізичних осіб – у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами.

1. Фінансові установи зобов'язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків - клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом.

2. Фінансові установи  виконують доручення платників  податків і зборів (обов'язкових  платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

3. Керівник та інші  посадові особи фінансових установ  притягаються до відповідальності  відповідно до закону за:

1) невиконання вимог,  передбачених частинами першою  і другою цієї статті;

2) неподання органам  державної податкової служби  повідомлень про закриття рахунків  платників податків і зборів (обов'язкових  платежів) - юридичних і фізичних  осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності;

3) здійснення видаткових  операцій за рахунком платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття такого рахунку на облік.

Види порушень податкового законодавства:

- заниження сум податків

- приховання об’єктів оподаткування

- заниження об’єктів опопдаткування

- не перечислення в  бюджет сум податків на прибутки  фіз осіб

- приховання втрати  підстав на пільги з оподаткування

- незаконне надання підприємцям податкових пільг посадовими особами органів держ влади – адм відповід-сть

Види відповідальності:

- штрафні санкції

- сплата пені (розрахована  на суму неплатежа)

- адміністративна чи  кримінальна відповідальність

 

58.Банківська система України.

Банківська система  України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або  як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію  за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу  спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів  є активами одного типу. Банк набуває  статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Національний банк України  здійснює регулювання та банківський  нагляд відповідно до положень Конституції  України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

59.Поняття банку.  Види банків в Україні.

Банк – це установи, ф-єю яких є кредитування суб’єктів госп діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове обслуговування нар гос-ва, виконання валютних та інших банківських операцій.Джерелами законодавчого регулювання банків є Конст Ук та ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 року. Банки є юр особами, економічно самостійними і повністю незалежними від виконачих і розпорядчих органів держ влади в рішеннях, пов’язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

Банк- кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансових операціях для фізичних та юридичних осіб.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

-принцип сегментування,  коли банківська діяльність обмежена  певним видом операцій чи сектором  грошового ринку;

-принцип універсальності,  коли будь-які обмеження щодо  діяльності банків на грошовому  ринку знімаються

У ринковій економіці  функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:

За формою власності/бізнес-моделлю: державні(Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України.);приватні/комерційні (Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.);кооперативні (Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.)

За масштабами операцій: роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура);оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.