Чинники забеспечення стийкости банкивсьской системи Украини

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра економічної теорії та фінансів

РЕФЕРАТ

з дисципліни "Інвестування"

на тему: " ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІІІ  курсу групи УД-1-09

Пальоха А.О.                                                                   _________

 

 

Перевірила: ст. викладач

кафедри економічної  теорії та фінансів

Мілєва Т.С.                                                                     _________

 

 

 

Харків – 2012

 

 

Аналіз останніх подій  у банківській сфері свідчить про те, що назріла нагальна потреба  формування ефективного механізму  забезпечення стійкості банківської  системи України. Банківська система є важливою складовою механізмів ринкового та державного регулювання економіки, має виключне значення для формування і підтримки базового рівня довіри у суспільстві як передумови сталого розвитку, включаючи довіру економічних суб’єктів один до одного, до національної грошової одиниці та держави. Протягом 2002-2010 років банківська система України розвивалася динамічно, періодично покращувалися її кількісні і якісні характеристики, підвищилася конкурентоспроможність українських банків. Стійкість і спроможність українських банків протистояти кризовим явищам у суспільстві підтвердилися у кінці 2004 року, коли банківська система успішно справилася з загрозою втрати ліквідності, яка була пов’язана з політичною дестабілізацією в країні [1]. Діяльність банків протягом 2002-2007 років характеризувалася поліпшенням якості активів, нарощуванням капітальної бази, залученням депозитів, підвищенням ефективності діяльності, що є ознаками достатньої стійкості. Починаючи з 2008 року практика діяльності вітчизняних банків свідчить про втрату довіри клієнтів до банківської системи. Водночас на даному етапі розвитку спостерігається посилення фінансової нестабільності, яка охоплює не лише національні економіки, а й поширюється у регіональному і світовому масштабі та має як циклічний, так і епізодичний характер.

Концептуальні основи становлення  і розвитку сучасної банківської  системи України досліджували  А.С. Гальчинський, О.В. Дзюблюк, А.О. Єпіфанов, А.М. Мороз, І.В. Сало, С.А. Циганов та інші вчені. Проте, у вітчизняній економічній науці практично відсутні спеціальні дослідження методичних засад забезпечення стійкості функціонування банківської системи. Зовнішній механізм забезпечення стійкості банківської системи це система, що здійснює регулювання державою макроекономічних процесів, пов’язаних з грошово-кредитними відносинами, може мати різні об’єкти, суб’єкти, форми і методи. Основними об’єктами зовнішнього впливу у механізмі забезпечення стійкості банківської системи є банківська система України, Національний банк України, банківські та інші фінансово-кредитні установи, що відповідно до діючого законодавства входять до її складу. До суб’єктів зовнішнього впливу на стійкість банківської системи України відносимо [1, c. 105]:

– орган законодавчої влади  – Верховну Раду України, основною задачею якої є удосконалення  законодавчої бази у сфері фінансів та банківської діяльності;

– органи центральної виконавчої влади – Президента України, Кабінет  Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України  та деякі інші. Їх основним призначенням є забезпечення рівних, прозорих та сприятливих умов діяльності фінансово-кредитних  установ, їх участі в державних програмах  тощо.

До суб’єктів зовнішнього  впливу на стійкість банківської  системи доцільно також включити і органи, що регулюють податкові, бюджетні, митні, адміністративні, процесуальні та інші відносини, які виникають  при створенні, організації і  функціонуванні банківської системи. На нашу думку, важливу роль у цій системі відіграють також інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але прямо або опосередковано впливають на стійкість банків та банківської системи:

– Державна комісія з  цінних паперів та фондового ринку, основними завданнями якої є удосконалення  нормативно-правової бази, що регламентує  діяльність фінансово-кредитних установ  на ринку цінних паперів. 

– Фонд гарантування вкладів  фізичних осіб, що є державною спеціалізованою  установою, яка виконує функції  державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

– Державний комітет фінансового  моніторингу України, що є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

– Державна податкова адміністрація  України, яка реалізує податкову  політику держави.

Нині практично жоден  з названих органів системи державного регулювання не здійснює упорядкування  відносин винятково на ринку банківських  послуг України. Всі вони регулюють  або окремі аспекти взаємодії  на цьому ринку, або упорядковують  відносини в цій сфері економіки  поряд з іншими її сферами. Всі  державні органи діють на основі принципів  взаємної участі у розробці і координації  питань економічної, у тому числі  фінансової, грошово-кредитної, валютної політики, взаємного інформування про  передбачувані дії, що мають загальнодержавне значення, а також на основі проведення регулярних консультацій [2]. Це ускладнює  процес забезпечення стійкості банківської  системи, оскільки, за відсутності узгодженої політики державного регулювання та використання різноманітних інструментів, вплив на стійкість банків може бути негативним. Основною складовою частиною зовнішнього механізму забезпечення стійкості банківської системи  є інструменти, які прямо не впливають  на діяльність банківських установ, але регулюють надходження та використання податків, розподіл бюджету, зовнішньоекономічну діяльність. Методи прямого впливу безпосередньо впливають  на функціонування банківської системи, діяльність Національного банку  України та комерційних банків. До складу економічних інструментів прямого  впливу відносяться і макроекономічні  плани та цільові комплексні програми, що прямо або опосередковано впливають  на стан і стійкість банківської  системи [2, c. 42].

Суб’єкти, що входять до складу зовнішнього механізму забезпечення стійкості банківської системи, повинні визначати базові плани  розвитку банківської системи, що відбувається шляхом розробки як загальної концепції  розвитку банківської системи, так  і окремих програм. На даний момент в Україні спостерігається внутрішня розбалансованість банківської системи, порушення комплексності у прийнятті рішень, що може призвести до втрати її стійкості.

Виходячи з наведених  тверджень, вважаємо необхідним розробку перспективної програми розвитку банківської  системи і в її рамках прийняття  середньо- і короткострокових програм досягнення стійкості роботи банківських та інших фінансово кредитних установ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Д’яконова І.І. Теоретико-методологічні основи функціонування банківської системи України / І.І. Д’яконова – Суми : ВТД «Університетська книга»,– 200 – 400 с.

2. Лютий І.  Фінансова стабільність банків  як основа розвитку ринку фінансових  послуг / Ігор Лютий, Олег Юрчук  //  Вісник Національного банку  України. – 2005. – № 4. – C. 39–43.