Фінансові ресурси інвестування

Фінансові ресурси інвестування

Інвестиційні ресурси можуть використовуватися у матеріальних, нематеріальних, трудових.

Фінансові ресурси це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і спрямовуються на роз­виток підприємницької діяльності, утримання об'єктів невироб­ничої сфери, на споживання і створення резервів.

Фінансові ресурси в інвестиційній діяльності відіграють найбільшу роль.

По-перше, вони можуть трансформуватись в будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів та засобів праці, інновацій та інших предметів робочої сили.

По-друге, тільки грошові кошти дають змогу інвестору вибирати будь-який об’єкт інвестування.

Основна мета формування інвестиційних ресурсів підприємства ― це задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх структури з позиції забезпечення ефективності результатів інвестиційної діяльності.

З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів має базуватися на таких принципах:

― врахування перспектив в розвитку інвестиційної діяльності;

― забезпечення відповідності обсягів залучення інвестиційних ресурсів обсягам інвестиційних потреб підприємства;

― забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів із позицій ефективної інвестиційної діяльності. Оптимальна структура забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності;

― принцип забезпечення мінімізації витрат формування інвестиційних ресурсів з різних джерел;

― забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів в процесі інвестиційної діяльності.

Тому, формуючи інвестиційні ресурси слід враховувати темпи інфляції та інші фактори. Реалізація цих принципів ― це основа процесу управління формуванням інвестиційними ресурсами підприємства.

Основна проблема в процесі формування інвестиційних ресурсів полягає у визначенні їх загального обсягу.

Загальна сума інвестиційних ресурсів має випливати виходячи із запланованого обсягу, а також запланованого приросту портфеля фінансових інвестицій.

Загальний обсяг інвестиційних ресурсів, необхідних для реалізації конкретного інвестиційного проекту визначається з урахуванням стадій інвестиційного циклу, який складається:

― початкові інвестиції:

а) капітальні витрати (придбання земельних ділянок, будівельно-монтажні роботи, придбання, доставка і монтаж обладнання);

б) інші організаційні витрати (витрати проектних робіт, реклама, підготовка кадрів та ін.);

в) інвестиції в чистий оборотний капітал (придбання і початкові запаси сировини, покриття витрат з оплати праці персоналу).

― інвестиції на стадії експлуатації проекту:

а) річні операційні витрати;

б) податки;

в) відсотки за кредит.

― Інвестиції на стадії завершення проекту:

а) витрати на демонтаж та знос будівлі;

б) витрати з юридичного оформлення витрат підприємства.

Інвестиційні ресурси мають різні джерела фінансування, які поділяються на три основні групи:

1.      Власні:

-         прибуток;

-         амортизаційні відрахування;

-         страхова сума відшкодування збитків, що викликані втратою майна;

-         раніше здійснені довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких минає в поточному періоді;

-         реінвестована шляхом продажу частина основних фондів;

-         імобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.

2.      Позичкові кошти:

-         довгострокові кредити;

-         емісія облігацій;

-         цільовий державний кредит;

-         податковий інвестиційний кредит;

-         інвестиційний лізинг;

-         інвестиційний селенг (угода двостороннього найму);

3.      Залучені джерела:

-         емісія акцій компанії;

-         пайові внески для всіх інших організаційних форм;

-         безоплатно надані державними органами і комерційними структурами кошти на цільове інвестування.

Позитивні і негативні риси власних і зовнішніх джерел

Власні джерела мають такі позитивні риси:

1.                 Простота і швидкість залучення.

2.                 Висока віддача за критерієм норми доходності, бо не потребує оплати проценту.

3.                 Істотне зниження ризику неплатоспроможності.

4.                 Повне збереження управління в руках певних засновників.

Негативні риси:

1.      Обмежений обсяг залучення.

2.      Обмеженість зовнішнього контролю за ефективністю використання.

Позитивні риси зовнішніх джерел:

1.      Високий обсяг їх можливого залучення.

2.      Високий зовнішній контроль за ефективністю використання.

Недоліки:

1.      Складність залучення і оформлення.

2.      Більш тривалий період залучення.

3.      Необхідність надання певних гарантій або застави майна.

4.      Підвищення ризику банкрутства у зв’язку з несвоєчасністю повернення позик.

5.      Втрата частини прибутку у зв’язку з необхідністю сплати позичкового проценту.

6.      Часткова втрата управління (при акціонуванні).