Фінансове забезпечення інвестиційного процесу

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ННІАЕ. Факультет обліку і аудиту

 

 

Кафедра фінансів та кредиту

 

 

Доповідь

з дисципліни “Інвестування”

на тему:

«Фінансове забезпечення інвестиційного процесу»

 

 

 

Виконала студентка групи 41-ФК денної форми навчання

Бабурова Марина Юріївна

                                                               

 

 

 

 

 

 

 

Вінниця – 2013р.

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….3

 

Сутність інвестиційних  процесів в економіці та їх закономірності………4

Особливості визначення джерел формування інвестицій………………….6

Характеристика джерел інвестиційних  ресурсів……………………………9

Вплив держави на інвестиційний  процесс………………………………….16

 

Висновок………………………………………………………………………19

 

Спмсок використаних джерел……………………………………………….20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ефективне розвиток економіки країни залежить від безлічі факторів. У їх числі і інвестиційна активність окремих фінансових інститутів держави і іноземних представників, і здатність виробничих інститутів активізувати цю активність. Проте зараз далеко не всі організації можуть запропонувати і належним чином піднести цікаві проекти, які могли б активізувати потік інвестицій. Самі ж інвестори зацікавлені в отриманні найбільшого доходу та економічного ефекту і не збираються вкладати гроші в не ефективний проект. Таким чином, інвестиційний процес - це безперервний пошук найбільш вигідних і оригінальних рішень. А його фінансування - логічне продовження реалізації найбільш вдалого проекту.

Заключним етапом управління формуванням  інвестиційних ресурсівв цілому по підприємству є визначення конкретних джерел їхнього залучення. Визначення джерел формування інвестиційних ресурсів підприємстває одним з найважливіших завдань для успішного функціонуванняпідприємства та успішної реалізації інвестиційних проектів.

Важливою особливістю вибору джерел формування інвестиційних ресурсів є досить широка їх альтернативність для задоволенняодних і тих самих інвестиційних потреб підприємства.

Фінансове забезпечення може здійснюватися  різними способами і з різних джерел. І вибір найбільш ефективного джерела інвестування в кожному випадку індивідуальний. Про особливості фінансового забезпечення інвестиційного процесу і буде йти мова в даній роботі.

 

 

 

 

 

 

Сутність інвестиційних  процесів в економіці та їх закономірності

 

Наприкінці 80-х років розпочалося  ринкове реформування економік країн Центральної і Східної Європи. Скрізь без винятку ці перетворення вимагали значних довгострокових вкладень капіталу. В економічну літературу і практику увійшло поняття "інвестиції", що багатьма фахівцями ототожнювалось з поняттям "капітальні вкладення". Водночас економічна природа інвестицій дещо інша, ніж капітальних вкладень. По-перше, інвестиції – це значно ширша економічна категорія, ніж довгострокове вкладення капіталу в економіку (виробничі фонди), оскільки вони можуть впроваджуватись в найрізноманітніших формах: реальній, фінансовій, інтелектуальній, інноваційній. По-друге, на відміну від капітальних вкладень інвестиції здійснюються тільки в високоефективні проекти, результатом яких є прибуток, доход, дивіденди.

Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької і інших видів  діяльності, в результаті якої утворюється  прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. 
 Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому. 
 До суб'єктів інвестиційної діяльності Законом "Про інвестиційну діяльність" віднесені інвестори і учасники. Ними без будь-яких застережень можуть бути як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни і юридичні особи, , що приймають рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. 
 Таким чином, інвестиційна діяльність – це послідовна сукупність дій її суб'єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку. Кожна держава як суб'єкт інвестиційної діяльності визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві.

Значні широкомасштабні  проекти мають велику кількість  стадій їх виконання. Інвестиційні процеси  в державі з ринковою економікою і при адміністративно-регулюючій системі господарювання суттєво розрізняються. 
 Найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування і програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, державне регулювання інвестиційного процесу, планування інвестицій, фінансування інвестиційного процесу, проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня здача і приймання в експлуатацію, кінцева здача об'єкта в експлуатацію. 
 Звичайно інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб'єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари, тобто здійснити інвестиції. 
 Мотивів займатися інвестиційною діяльністю ще замало, щоб опанувати якийсь певний інвестиційний проект. Як правило, власникові нагромаджень дуже важко зупинитися на якомусь конкретному проекті, оскільки у нього немає впевненості в тому, що інвестиції принесуть прибуток, крім того, вони взагалі можуть бути втрачені. 
 З метою забезпечення охорони інвестицій при виборі проекту проводиться ціла низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів з метою вибору найкращого.  
 Як правило, для здійснення інвестиційного проекту, особливо великого, інвестору не вистачає власних коштів і він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу. 
 Ресурсне забезпечення проекту здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах. 
 Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. Введенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. В процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку.

 

Особливості визначення джерел формування інвестицій

 

Визначення джерел формування інвестиційних  ресурсів підприємствамає ряд відмінних  рис.

Однією з таких особливостей є те, що інвестиційний процес врамках  більшості інвестиційних проектів характеризується доситьтривалим періодом, що відповідно визначає і довгострокове відволікання фінансових коштів на інвестиційні цілі. Тому джерелами формування інвестиційних ресурсів крім власного капіталу можуть виступати, як правило, тільки довгострокові кредити і позики, а також фінансовий лізинг. Короткострокові позикові інвестиційні ресурси використовуються в процесі інвестиційної діяльності лише у виняткових випадках.

Крім того, при виборі джерел формування інвестиційних ресурсів слід врахувати, що їх надання підприємству на тривалий період формує для кредитора більш високий рівень фінансового ризику (у порівняно з короткостроковим кредитуванням), що відповідно істотно підвищує вартість позикових інвестиційних ресурсів і визначає необхідність більш надійного їх забезпечення (додатковими гарантіями,заставою, закладом тощо). З урахуванням цих умов вартість пропонованого довгострокового позикового капіталу на вітчизняному фінансовому ринку часто перевищує не тільки вартість власного капіталу (з урахуванням податкової його навантаження), але й можливий рівень інвестиційного доходу підприємства (що робить його інвестиційну діяльність, пов'язану з використанням позикового капіталу, неефективною). Тому в процесі вибору джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства їх вартість повинна порівнювати не тільки між собою, але і з прогнозованим рівнем інвестиційного доходу.

І нарешті, при виборі конкретних джерел формування інвестиційних ресурсів слід враховувати прогнозовані пропорції обсягів окремих напрямків інвестування - реального і фінансового. Якщо фінансова інвестування підприємства здійснюється переважно за рахунок власних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів, то реальне – за рахунок більш широкого кола як власних, так і позикових коштів.

Фінансове забезпечення інвестиційного процесу - це, по суті, участь фінансів у відтворенні основного капіталу. В економічній теорії розвинених країн розрізняються поняття фінансування та інвестування.

Процес визначення джерел та виділення (залучення позики) грошових коштів для інвестицій називається фінансуванням.

Процес застосування грошових коштів в якості довгострокових вкладень означає інвестування, тобто фінансування передує інвестуванню.

2. Фінансування на безповоротній  та поворотній основі. Принципи  фінансово-кредитних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності

Після пошуку джерел фінансування та визначення структури, оформлення договорів фінансування (кредитного договору) починається процес інвестування, тобто перетворення грошової форми капіталу в продуктивну. Потім капітал у процесі обігу починає приносити дохіду вигляді грошових потоків (прибутку та амортизації) і частково вивільнятися  
(через ліквідність), поповнюючи тим самим власні джерела фінансування.

Фінансове забезпечення проектів може здійснюватися на безповоротній або поворотній основі.

Фінансування на безповоротній  основі - це надання грошових коштів (здійснення витрат) різними інвесторами на невизначений час у надії на одержання від реалізації проекту в майбутньому доходів,які покриють із прибутком ці витрати.

Фінансування на поворотній основі - це надання інвесторомг рошових коштів на певний час, із зобов'язанням повернути їх дообумовленого терміну з відсотками.

При першому методі джерелами фінансування є бюджетні асигнування, державні субсидії, кошти позабюджетних фондів,власні кошти інвесторів, а також залучені ними кошти  
(фінансування за рахунок випуску акцій).

При другому методі використовується національний кредит, кредити міжнародних фінансово-кредитних інститутів, комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Дедалі більшого значення як джерело  фінансування набувають інші позикові кошти: комерційний кредит, іпотечні позики, кошти кредитних спілок, кошти від випуску та продажу облігацій, кошти від лізингових і факторингових операцій.

Основними принципами фінансово-кредитних  відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності є договірною, прямий, цільовий і безперервний характер фінансування, принцип взаємного фінансового контролю.

Фінансування проектів здійснюється на підставі договорів  
(контрактів) по мірі їх виконання. Відповідно до цього принципу оплата робіт чи послуг здійснюється після їх виконання в цілому або в міру виконання окремих етапів.

Проектно - вишукувальні роботи звичайно оплачуються або за проект вцілому, або за виконану проектно-кошторисну документацію.

Прямий і цільовий характер фінансування зумовлюють надходженнякоштів безпосередньо  замовнику і лише на той об'єкт, для якого вонипередбачені.

Ритмічність і безперервність виробництва  вимагають і безперервності його фінансування, своєчасної оплати виконаних робіт.

Фінансовий контроль за цільовим і  раціональним використанням виділених коштів здійснюється в залежності від форми власності інвестора і використовуваних джерел фінансування проекту, наприклад, при бюджетних асигнування його здійснюють державні органи фінансово - господарського контролю, при довгостроковому кредиті - комерційні банки.

 

Характеристика  джерел інвестиційних ресурсів

 

Інвестиційна діяльність є процесом вкладення інвестицій (інвестування) і сукупністю практичних дій з  їх реалізації. Інвестиційна діяльність підприємства в усіх її формах здійснюється за рахунок усіх можливих джерел. Інвестиційні ресурси — це всі види фінансових та інших активів, які залучаються  з метою здійснення вкладень в  об'єкти інвестування.       Джерела формування інвестиційних ресурсів у ринковій економіці різнобічні. Перелік усіх можливих джерел інвестування за каналами надходження інвестиційних коштів наведено в Законі України "Про інвестиційну діяльність": власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків щодо аварій, стихійного лиха, грошових накопичень та заощаджень фізичних та юридичних осіб та ін.); займані (позикові) фінансові кошти інвестора (облігаційні займи, банківські та бюджетні кредити); залучені фінансові кошти інвестора (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян.

Джерела формування інвестиційних  ресурсів поділяються на три основні групи: власні, залучені та позикові.

Власні інвестиційні джерела підприємства є основними. До них належать:

— прибуток, що залишається у розпорядженні  підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів;

— амортизаційні відрахування;

— раніше виконані довгострокові  фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді;

— реінвестований прибуток шляхом продажу  частини основних фондів;

— страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна;

— частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції;

— гранти.

Прибуток — головна форма  чистого доходу підприємства, що відображає вартість додаткового продукту. Розмір прибутку визначається як різниця між ціною реалізації продукції (робіт, послуг) й витратами на її виробництво на підприємстві. Прибуток є узагальнюючим показником комерційної діяльності підприємства, важливим джерелом формування фінансових ресурсів як для самого підприємства, так і для держави.

На підприємствах використовується система показників, яка відображає різноманітні форми прибутків і доходів. Ця система включає: прибуток від основної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства; загальний результат (прибуток або збиток), який відображається у балансі підприємства; чистий прибуток. Розрізняють прибуток, що оподатковується, і прибуток, який не оподатковується. Невід'ємною ознакою ринкової економіки є консолідований прибуток (прибуток від усіх видів діяльності).