Інвестиційна діяльність у ринковій економіці

Зведений кошторисний  розрахунок вартості будівництва складається  на основі об'єктних і локальних  кошторисів, а також кошторисних  розрахунків на додаткові витрати  в базисно-поточному або базисно-прогнозному рівні цін і є основним документом, що визначає вартість будівництва підприємств, будинків і споруджень.

 

7. Ваш варіант структурної трансформації економіки України в напрямку ринкової.

Процес трансформації  макроструктури економіки України під час становлення системи ринкового господарства виявився надзвичайно складним,  суперечливим і супроводжувався не лише позитивними,  але й виразними негативними тенденціями.  Це зумовлювалося нерозвиненістю інституційного середовища ринкової економіки та політичної демократії,  слабкістю інститутів громадянського суспільства.

Структурні зміни в  економіці відбувалися в умовах проведення руйнівного макроекономічного регулювання з початку 1990-их років,  що характеризувалася високодефіцитною бюджетною та відверто емісійною грошово-кредитною політикою,  яка спровокувала гіперінфляційні тенденції,  знищення заощаджень,  різкі зміни відносних цін і конкурентоспроможності.  Мали місце широкомасштабні вливання державних ресурсів у неперспективні галузі.

Структура економіки  України, яка склалася сьогодні, в  цілому малоефективна, більш того, економічно та екологічно небезпечна. Основу її становлять енерго- та матеріаломісткі виробництва, що призводить до значних витрат природних  та людських ресурсів і, водночас, не задовольняє потребі у виробництві соціального продукту. Недосконалість структури вітчизняної економіки значною мірою пояснюється тим, що в Україні не було власної економічної системи, а існувала підсистема єдиного народногосподарського комплексу СРСР, де вироблялося тільки 20% кінцевого продукту, і близько 70% підприємств перебували в союзному підпорядкуванні. У зв'язку з цим ринки сировини, збуту, інфраструктура виробництва, організація структури управління орієнтувалися на союзний рівень

Структурні зрушення в Україні відбувалися,  по суті,  стихійно, за відсутності єдиної стратегії структурної перебудови —  у напрямі розробки окремих галузевих,  цільових державних програм,  без належного їх узгодження,  за відсутності достатнього фінансового забезпечення,  потрібної координації і логічної послідовності.  Характерним явищем є встановлення занадто великої кількості неузгоджених структурних пріоритетів,  спрямованих переважно на розв'язання поточних питань.  Відсутність ефективного стратегічного державного менеджменту є головною причиною того,  що міжгалузеві диспропорції,  що існували на момент започаткування реформ, не лише не були усунуті, а, навпаки, ще більше загострилися,  порівняно з дореформеним періодом. Структурна розбалансованість економіки негативно впливає на потенційні можливості подальшого економічного зростання.

Відсутність ефективної структурної політики є прямим наслідком  незбалансованості та неефективності існуючої в Україні системи державної влади,  яка виявилася нездатною визначити перспективи та забезпечити реалізацію економічних реформ в інтересах усього суспільства.  Вкрай несприятливий вплив на здійснення прогресивних структурних перетворень справляють дисбаланс повноважень між гілками влади,  її закритість для суспільства, переважання корпоративних і особистих інтересів над загальнодержавними, високий рівень корупції, відсутність цілісної системи стратегічного планування.

Приватизація в Україні  стала переважно засобом перерозподілу  суспільного багатства,  а не прискореного капіталоутворення,  необхідного для радикальної структурної модернізації економіки та забезпечення її конкурентоспроможності.  Формування ж справжнього приватного сектора в економіці більшою мірою виявляється сьогодні у сфері нових підприємств, аніж приватизованих старих.

Перехід до ринкової системи  в Україні супроводжується значними спонтанними зрушеннями в галузевій структурі економіки.  Найбільш виразно вони виявилися в зниженні частки галузей, що виробляють товари та зростанні частки тих галузей, що надають послуги. Загалом, цей процес співпадає із світовими тенденціями і має позитивну спрямованість.

Глибока структурна перебудова повинна охоплювати й мікрорівень - реструктуризацію й модернізацію підприємств. Остання передбачає здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Реструктуризацію підприємств забезпечують оптимально підібрані економіко-організаційні заходи, зокрема: часткова або повна приватизація, створення дочірніх підприємств, відносне вивільнення працівників, підвищення ефективності маркетингу, комп'ютеризація управління, підвищення рівня кваліфікації персоналу, пошук інвестицій та інвесторів, залучення кредитів.

Крім того, структурна перебудова регіональної економіки  повинна вирішити таку важливу проблему, як подолання невідповідності між трудовим і природно-ресурсним потенціалом та просторовою організацією господарської діяльності. Оптимізація розміщення продуктивних сил на території регіону може бути досягнута шляхом наближення виробництв до джерел сировини, палива, споживачів; вирівнювання економічного розвитку районів; розміщення нових підприємств у малих і середніх містах; обмеження розвитку екологічно небезпечних підприємств у районах з надмірним забрудненням навколишнього середовища.

Успішна структуризація територіальної соціально-економічної системи значною мірою залежить від правильності вибору пріоритетних напрямків. Вибір пріоритетів під час здійснення реструктуризації в окремому регіоні повинен враховувати: всебічну збалансованість економічних, екологічних, соціально-демографічних умов і факторів території; найбільш ефективне використання регіональної ресурсної бази; впровадження сучасних технологій; розширення економічної самостійності регіону; формування конкурентного середовища, ринкової інфраструктури та ринкових механізмів саморегулювання економічних процесів. Серед першочергових завданнь реструктуризації регіональної економіки можна виділити розробку програм, заходів, проектів, реалізація яких матиме найбільший соціально-економічний ефект для регіону. Критеріями бажаної структури економіки повинні стати: загальна ефективність, конкурентоспроможність, стійкість до циклічних коливань у процесі виробництва соціального продукту.

 

8. Ризики та оцінювання  ризиків інвестиційної діяльності  та власне бачення виникнення останньої кризи в Україні на фоні світової кризи і пропозиції цодо виходу з неї.

Інвестиційний ризик  уявляє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і  отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний  ризик, що походить від несприятливих  умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов’язаний з умовами даного проекту.

Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику :

• політичний ризик;
• загальноекономічний ризик;
• правовий ризик;
• технічний ризик;
• ризик учасників проекту;
• фінансовий ризик;
• маркетинговий ризик;
• екологічний ризик.

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилками планування та організації конкретних проектів.

Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок  широкого спектру сторін інвестування, як-от пов’язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій  з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, несплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з  місцевою владою та населенням.

Нарешті, ризик учасників  проекту може бути пов’язаний з  усіма неочікуваними подіями  в управлінні та фінансовому стані  підприємств-партнерів.

Крім того виділяють  ще три групи, залежно від сфери вкладення капіталу :

• інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу та невиробничу сфери економіки;
• інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;
• кредитні ризики.

Перша з вищезгаданих груп ризиків уявляє собою сукупність всіх тих ризиків, які діють на фірму під час проведення нею  господарської діяльності, за винятком тієї її частини, яка пов’язана з  діяльністю на фінансовому ринку.

Інвестиційні ризики, пов’язані з діяльністю на фінансовому ринку, у свою чергу поділяють на три групи :

• ризики втраченого зиску;
• ризики зниження доходності;
• відсоткові ризики.

Кредитні ризики тісно  пов’язані з відсотковими, причини  їхнього виникнення здебільшого однакові. Головна відмінність між цими двома групами ризиків зниження доходності полягає в тому, що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, а кредитні – з позицій позичальника.

Можна виділити такі основні  причини виникнення ризиків:

● зовнішньоекономічні (можливість ембарго, закриття кордонів тощо);

● несприятливий політичний клімат у країні та регіоні;

● недостатньо повна  і неточна інформація, яка застосовується під час впровадження проекту;

 

● нестабільність кон'юнктури  ринку;

● ймовірність виробничо-технологічних ризиків (аварії, брак тощо);

● непередбачуваність дій  учасників.

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується декілька методів:

● метод експертних оцінок;

● ймовірнісно-статистичний метод;

● метод розрахунку терміну  окупності проекту;

● метод аналогій;

● метод відсоткової  ставки з поправкою на ризик;

● метод критичних значень та ін.

Чим менший ступінь ризику інвестиційного проекту,  тим він є привабливішим для інвестора,  оскільки інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або призводять,  іноді,  навіть до збитків. Саме тому інвестори в умовах економічної невизначеності,  в яких змушені діяти, обов'язково повинні враховувати вплив інвестиційних ризиків на підприємницьку діяльність.

 

9. Газо-транспортна система в Україні: стан, проблеми, перспективи і потреби в інвестиційних ресурсах.

Газотранспортна система (ГТС) України – одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу через територію України  у країни Західної та Центральної Європи.

Перший газопровід на території Україні - від смт Дашава до міста Стрий - був побудований  в 1924 році. Цей рік прийнято вважати  роком заснування газової промисловості  України.

У 1948 році побудований  газопровід "Дашава-Київ". Цей рік прийнято вважати роком заснування газотранспортної системи України. На той час "Дашава-Київ" був найпотужнішим газопроводом в Європі, його пропускна здатність становила близько 2 млрд.куб.м. на рік.

У 1951 році "Дашава-Київ" був продовжений до Москви (Дашава - Москва).

Бурхливий розвиток газотранспортна  система України отримала в 60-70 роки. У 1967 році після введення в експлуатацію магістрального газопроводу "Долина-Ужгород-Західний кордон" (газопровід "Братство") почалася подача українського і російського газу в країни Центральної і Західної Європи.

У 70-80 роки почалося будівництво  трансконтинентальних газопроводів "Союз", Уренгой-Ужгород, "Прогрес" і ряду інших.

У 1970 році загальна довжина  газопроводів становила 11,5 тис. км., В 1980 році 18 тис.км., в 1990 році - майже 30 тис. км.

Газотранспортна система  України складається з магістральних  газопроводів, розподільних мереж, газосховищ, компресійних і газовимірювальних  станцій.

Параметри газотранспортної системи станом на березень 2011року: