Інвестування

ЗМІСТ 
 
 

 

     

ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ

     Інвестиційний ринок у сучасній ринковій економіці  є одним із найважливіших сегментів загального ринку. Це складний механізм, що поєднує велику кількість виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в інвестиційній сфері на основі розгалуженої системи норм інвестиційного бізнесу.

     Інвестиційний ринок (ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів) — це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, та об'єктів інвестування в усіх його формах.

     Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується пропозицією інвестицій (або пропозицією  інвестиційного капіталу) з боку інвесторів, що виступають у цьому випадку  як продавці, та попитом на інвестиції і боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (інвестиційного капіталу).

     Врівноваження інвестиційного попиту та пропозиції проходить через механізм ціноутворення, який виникає та діє тільки в умовах вільних конкурентних ринків, які передбачають організацію обміну товарами на основі врівноваженого попиту та пропозиції. Наприклад, інвестиційний попит на конкретний об'єкт вкладання перевищує пропозицію. В умовах конкурентного ринку це, своєю чергою, обумовить підвищення цін певного інвестиційного товару, а висока ринкова вартість інвестиційного товару є свідченням його привабливості щодо найбільшої віддачі інвестицій. З іншого боку, переливання капіталу (інвестицій) у певну "ефективну" точку інвестиційної сфери призведе у кінцевому підсумку до розширення цього інвестиційного товару і відповідного зниження його ціни.

     Функціонування  інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно поділити на регулюючу, функціональну та інформаційну складові.

     Зокрема, регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкування інвестиційних  відносин шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, та яка поєднує: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Держінвестицій та ін.), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її основою є законодавча база, яка регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності на інвестиційному ринку.

     Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку — це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність із:

     ♦ залучення тимчасово-вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

     ♦ створення правових, економічних  та організаційних умов для сталого  розвитку приватного підприємництва;

     ♦ співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

     ♦ забезпечення проведення техніко-економічних  експертиз програм та проектів підприємницької  діяльності та вирішення питання;

     ♦ консультаційної підтримки підприємців з юридичних питань, ведення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних джерел фінансування;

     ♦ страхування інвестиційних ризиків;

     ♦ сприяння становленню ринкових відносин в Україні через створення, підтримки та розвитку малих та середніх приватних підприємств тощо.

     Інформаційна  складова інфраструктури інвестиційного ринку містить ділові видання, Інтернет-сайти  рейтингових систем привабливості  підприємств тощо.

ОЦІНКА  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

     Одним з головних завдань, які стоять перед  інвестором на ринку інвестицій, є вибір об'єктів інвестування компаній та фірм тих галузей, які мають найкращі перспективи розвитку та можуть забезпечити найбільшу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів, окремої сфери діяльності (галузі) та підприємств чи фірм

     Значна  частка факторів інвестиційної привабливості  та їх показників с спільною для  переважної більшості структурних  рівнів економіки, наприклад, таких, як обсяги внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємства, темпи зміни прибутку та обсягів промислового виробництва, відсоток збиткових підприємств порівняно із загальною їх кількістю в країні, або в регіоні, або в конкретній галузі. Інші ж фактори характерні лише для одного або декількох структурних рівнів економіки. Наприклад, ставлення населення до курсу економічних реформ, яке можна визначити за результатами президентських або парламентських виборів, — є фактор, спільний лише для макроекономічного та регіонального рівнів.

     Визначення  інвестиційної привабливості окремого підприємства (фірми) полягає у визначенні інтегральної характеристики окремого підприємства як об'єкта інвестування з позицій перспективності розвитку, менеджменту, обсягів і перспектив збуту продукції, виробничого та експортного потенціалу, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності та фінансової стійкості.

     Інвестиційна  привабливість окремого підприємства (фірми) включає:

1. Загальну характеристику підприємства — характер технології, наявність сучасного обладнання, складського господарства, власного транспорту, географічне розміщення, наближеність до транспортних комунікацій.
2. Характеристику технічної бази підприємства — стан технології, вартість основних фондів, коефіцієнт фізичного і морального старіння основних фондів.
3. Номенклатуру продукції, що випускається.
4. Виробничу потужність.
5. Місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монопольності.
6. Характеристику системи управління.
7. Статутний фонд, власники підприємства, ціна акцій.
8. Структуру витрат на виробництво.
9. Обсяг прибутку та напрямки його використання.
10. Оцінку фінансового стану підприємства.

     Найчастіше  у світовій та вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підприємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, яка містить розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей, що ставить перед собою інвестор.

     Основним  джерелом інформації для визначення інвестиційної привабливості є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період, а саме: бухгалтерський баланс Ф.1 (річний або квартальний), звіт про дебіторську або кредиторську заборгованість (Ф.1-б), звіт про фінансові результати діяльності підприємства (Ф2), звіт про фінансово-майновий стан (Ф3), примітки до річної фінансової звітності (Ф5) та, за необхідності, розшифровки дебіторсько-кредиторської заборгованості, структури запасів, готової продукції, основних фондів тощо.

     Оцінка  фінансового стану підприємства складається з таких етапів: 

     – оцінки майнового стану підприємства та динаміки його зміни;

     – оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

     – оцінки ліквідності;

     – аналізу ділової активності;

     – аналізу платоспроможності (фінансової стійкості);

     – аналізу рентабельності. 

     1. Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідковувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів, див. табл.1.

     Таблиця 1.1

     Розрахунок  показників оцінки майнового  стану підприємства

 

2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування розміру чистого прибутку (збитку) підприємства.

     За  результатами аналізу складається висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

     3. Аналіз ліквідності  підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта покриття,
• коефіцієнта швидкої ліквідності,
• коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

     Таблиця 1.2.

     Розрахунок  показників ліквідності  підприємства

            

     4. Аналіз платоспроможності  (фінансової стійкості)  підприємства здійснюється за даними балансу підприємства. Характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості й незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

     Аналіз  платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

 

     

Таблиця 1.3

Розрахунок  показників платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства