Оцінка та управління ризиками при кредитуванні інвестиційних проектів

     Механізм проведення такого контролю прийнято називати моніторингом кредиту. Основна мета, яку ставить банк при здійсненні моніторингу, полягає у налагодженні ефективної організації процесу інвестиційного кредитування та пошуку досконаліших механізмів кредитування інвестиційних проектів.

     Специфікою моніторингу при банківському інвестиційному кредитуванні є те, що він включає в себе основний і додатковий моніторинг, зокрема організація основного моніторингу має здійснюватися за такими напрямами:

• обов’язкове дотримання принципів кредитування;
• контроль за виконанням умов кредитної угоди;
• виявлення проблемних інвестиційних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості;
• аналіз балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;
• контроль за збереженням застави.
• контроль за своєчасним погашенням відсотків за кредитом;
• контроль за своєчасним погашення заборгованості за кредитом (відповідно до розробленого графіка);
• контроль за станом, ринковою вартістю та ліквідністю застави, іншим забезпеченням кредиту;
• аналіз якості та структури кредитного портфеля банку;
• виявлення проблемних кредитів і розробка заходів щодо мінімізації втрат банку;
• контроль за рівнем кредитного ризику.

Метою перевірки цільового  використання кредиту є підтвердження  напрямів руху кредитних коштів із кредитного рахунку. Підтвердженням цільового  використання кредиту можуть бути фінансові документи (платіжні доручення, акредитиви, рахунки-фактури, митні декларації тощо), укладені договори з господарської діяльності, бізнес-плани, техніко-економічні обґрунтування та ін. Ці документи обов'язково додаються до кредитної справи та зберігаються до закінчення дії кредитного договору.

У разі встановлення факту  нецільового використання кредиту  банк може підвищити відсоткову ставку за кредитом у розмірах, передбачених кредитним договором, або призупинити  подальше перерахування кредитних коштів у випадку кредитування за кредитною лінією. Як крайній захід сума кредиту може бути стягнена з позичальника достроково.

Для моніторингу своєчасного  погашення позичальником відсотків  і заборгованості за кредитом працівники кредитного відділу складають відповідний графік погашення за сумами платежів і за строками. У разі несвоєчасного погашення боргу за позикою та сплати відсотків (комісій) за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право застосувати штрафні санкції у розмірах, передбачених кредитним договором.

Контроль за станом предмета застави як невід'ємна складова кредитного моніторингу передбачає:

• своєчасне отримання достовірної інформації про стан і вартість предмета застави;
• контроль за виконанням умов договору з боку заставодавця;
• відстеження ринкової кон'юнктури з метою оцінки ліквідності заставленого майна.

Якщо предмет застави  залишено в розпорядженні заставодавця, то в договорі застави мають бути зазначені характер і періодичність  відомостей, які заставодавець надає банку. На підставі цієї інформації банк має змогу перевіряти стан предмета застави та порівнювати ринкову вартість застави із заставною вартістю.

Для моніторингу кредитного ризику на рівні окремого кредиту  банк має постійно відстежувати зміни  у фінансовому стані позичальника з метою виявлення можливих ускладнень і застосування відповідних заходів щодо мінімізації втрат банку від кредитної операції. Періодичність аналізу фінансового стану позичальника визначається банком самостійно з урахуванням рекомендацій Національного банку.

Кредитний моніторинг дає  змогу забезпечити заплановану  прибутковість кредитних операцій банку, а також належний рівень фінансової стійкості та ліквідності банку

в цілому. Звідси випливають два правила, які є важливими  для успішної кредитної діяльності будь-якого банку:

1. кожний банк повинен мати свою систему моніторингу кредитних операцій;
2. кредитний контроль мають здійснювати найбільш кваліфіковані та досвідчені працівники банку.

Виходячи з перелічених  вище напрямів, банківський моніторинг при інвестиційному кредитуванні передбачає:

• періодичну перевірку всіх видів інвестиційних кредитів (наприклад, кожні 30, 60, 90 днів, якщо кредит ризикований, та частіше);
• ретельну розробку етапів перевірки кредитів, щоб забезпечити: перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредитному договору, в тому числі реального графіка платежів позичальника, якості та стану забезпечення; оцінку змін фінансового стану; оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку;
• більш часту перевірку проблемних інвестиційних кредитів, тобто збільшення кількості перевірок в міру зростання проблем, пов’язаних з конкретним кредитом;
• більш часту перевірку найбільших інвестиційних кредитів, оскільки невиконання позичальником своїх зобов’язань може серйозно вплинути на фінансовий стан банку;
• більш часті перевірки в умовах економічного спаду та при появі значних проблем у тих галузях, в які банк вклав значну частину своїх ресурсів.

     Додатковий моніторинг проводиться банком у два етапи: на стадії освоєння інвестицій (проектування та будівництво) та після введення об’єкта в експлуатацію.

     На першому етапі банківський моніторинг проводиться в розрізі використання джерел фінансування проекту (власних та позички банку). У процесі такого моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації інвестиційного проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів або про припинення чи заморожування фінансування.

     Після введення об’єкта в експлуатацію підприємство починає виготовляти продукцію, таким чином утворюється грошовий потік, кошти якого йдуть на відшкодування власних витрат та на погашення кредиту з відсотками. Тому на цьому етапі банки мають проводити оцінку поточних показників ефективності інвестицій і порівнювати їх з плановими. Наприклад, у випадку зниження внутрішньої норми дохідності проекту та збільшення строку окупності банк повинен вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного і своєчасного погашення позички. Якщо вжиті заходи не дають необхідного ефекту, то банкові залишається вимагати від позичальника погашення боргу за рішенням судових органів.

Моніторинг кредитних  операцій полягає у постійному контролі за станом виданого кредиту. Такий контроль допомагає вчасно виявити проблеми з погашенням заборгованості за кредитом і вжити відповідних заходів. Крім того, моніторинг кредитних операцій дає змогу перевірити відповідність дій працівників кредитного відділу основним вимогам кредитної політики банку.

Механізм кредитного моніторингу має бути закріплений  у відповідних банківських інструкціях і положенні банку "Про кредитування".

Контроль за кредитними операціями відіграє важливу роль в  управлінні кредитним портфелем  банку, адже банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлюють рівень відсоткових ставок і розмір комісійної винагороди.

Відповідно до цього  основна мета кредитного моніторингу  полягає в тому, щоб не допустити  підвищення кредитного ризику понад  встановлений рівень. Головна вимога до процедури кредитного моніторингу - це постійний контроль та оцінка рівня кредитного ризику. До основних факторів, що впливають на рівень ризику кредитної операції, можна віднести зміну фінансового стану позичальника, зміну ринкової вартості та ліквідності застави, порушення графіка погашення відсотків і заборгованості за кредитом.

Згідно зі статистичними  дослідженнями, 80 % проблемних кредитів виникають внаслідок недостатнього  контролю за рівнем кредитного ризику. Інші причини, такі як неадекватна оцінка кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризація кредиту, помилки у кредитному договорі, породжують близько 20 % проблемних кредитів.

     Таким чином, банківський контроль (моніторинг) — це необхідна передумова оптимізації системи організації інвестиційного кредитування в комерційних банках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

     Отже, досліджуючи проблему управління ризиками щодо кредитування інвестиційних проектів, ми дійшли висновку, що банки повинні ретельно керувати та удосконалювати процес кредитування на всіх його стадіях.

     Належним чином організований кредитний моніторинг дає можливість банку оцінити сукупний кредитний ризик на рівні кредитного портфеля і визначити потребу в нарощуванні банківського капіталу та можливості розширення кредитної діяльності. Також кредитний моніторинг дає змогу банкам своєчасно виявити проблемну заборгованість за кредитами та вжити необхідних заходів, спрямованих на мінімізацію втрат банку. Отже, першочерговим завданням для банків є забезпечення належного внутрішнього контролю за дотриманням банківських інструкцій та положень щодо організації кредитної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

• Пересада А. А., Майорова Т. В.П 27 Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с.
• Вовк В.Я. , Хмеленко О.В.Кредитування і контроль Навч. посібник. 2000