Управління інноваційно-інвестиційними процесами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА З  ДИСЦИПЛІНИ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ  НА ТЕМУ:

“УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ”

 

Керівник                                                                  Виконав студент ЕіМ III-2

         Литвинець Л.Ф

 

 

 

 

 

Київ

2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні основи управління інноваційно-інвестиційною  діяльністю……………………………………………………………………………5

1. Інноваційно-інвестиційні процеси як складова частина управління діяльністю підприємства……………………………………………………..5
2. Інвестиції в інноваційну діяльність підприємства …………………………9
3. Управління інноваційно-інвестиційною діяльністю…………………….13

Розділ 2.    Аналіз діяльності та оцінка управління інноваційно-інвестиційними процесами на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат  №12 ……………………..…18

2.1      Загальна  характеристика ДП ВАТ «Київхліб»  Хлібокомбінат №12…….18

2.2  Оцінка інноваційно-інвестиційних процесів на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 12…………………………………………………………28

Розділ 3.       Напрямки вдосконалення управління інноваційно-інвестиційними процесами…………………………………………………………………….41

3.1  Інвестиційна політика  підприємства Планування інноваційно-інвестиційних  процесів…………….………….…………………………….41

3.2     Впровадження  інноваційно-інвестиційних проектів  на підприємстві…...48

Висновки…………………………………………………………………………….54

Список використаної літератури…………………………………………………..56

Додатки

 

 

 

 

 

 

Вступ

Обрана тема -  «Управління  інноваційно-інвестиційними процесами  підприємства» є досить актуальною, оскільки саме управління інноваційно-інвестиційною діяльністю повинне забезпечити реалізацію її стратегії, взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем та ефективне вирішення основних його задач. І в широкому розумінні задача керівників при цьому полягає в тому, щоб обрати інноваційно-інвестиційну політику, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на нього.

У цьому зв’язку зростає  роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.

В сучасних умовах необхідна  система знань що потребується для вдалого інноваційно-інвестиційного процесу про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо інноваційно-інвестиційної діяльності. Це дозволить освоїти методику, методологію  і використання у своїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики інвестиційної діяльності відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Володіння прийомами і  методами управління інноваційно-інвестиційними процесами створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

Це особливо важливо в  умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які  об’єктивно ускладнюють завдання у  сфері прийняття управлінських  рішень на кожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.

Проблема інноваційно-інвестиційними процесами для забезпечення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

Метою дослідження є аналіз управління інноваційно-інвестиційними процесами підприємства.

Відповідно сформульованій мета курсової роботи передбачається виконання наступних завдань:

1. вивчити теоретичні основи економічної сутності управління інноваційно-інвестиційними процесами підприємства;
2. провести аналіз основних показників діяльності підприємства та надати загальну характеристику ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12;
3. надати загальну характеристику управління інноваційно-інвестиційним процесам ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12;
4. розробити методи оптимального ведення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства та дати оцінку ефективності інноваційно-інвестиційних процесів.

Об’єктом дослідження  обране дочірнє підприємство ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12.  Предметом – управління інноваційно-інвестиційними процесами підприємства.

Методи дослідження у  роботі базуються на принципах логіки та достовірності конкретних фактів. Також методологічна основа роботи ґрунтується на системному розумінні  теорії економіки підприємств та економічного аналізу.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

 

1.1 Інноваційно-інвестиційні процеси як складова частина управління діяльністю підприємства

Забезпечення динамічного  розвитку економіки і соціальної сфери, високої якості рівня життя  населення неможливе на основі використання традиційної техніки і технології, організації виробництва і методів  управління економікою, що сформувалися в середині минулого століття. На початку  ХХI ст. відбувається переворот не тільки в техніці, технологіях, знаннях, але  і в концепціях економічного розвитку, джерелах економічного зростання, масштабах  потреб ресурсного потенціалу, цілях  і способах їх поєднання. Сутність цього  процесу відображає поняття “інноваційний  розвиток”.

Дослідження діяльності вітчизняних  підприємств із точки зору ефективності методів управління інноваційно-інвестиційними процесами показало, що формування науково обґрунтованої концепції  інноваційного розвитку неможливе  поза межами загальної концепції  системної трансформації економіки, без урахування тенденцій макроекономічної ситуації, основних особливостей і  деформацій в економіці, що склалися, а також факторів, які перешкоджають  чи сприяють розвитку економіки інноваційного  типу.

Аналіз теоретичного матеріалу  у сфері управління інноваційно-інвестиційними процесами показав, що інноваційний розвиток містить значний потенціал  економічного зростання, але сам  по собі не веде автоматично до позитивних соціально-економічних результатів. Підвищити ефективність цього процесу  повинна орієнтована на відтворювальний  процес інноваційна політика з урахуванням  стратегічних цілей, пріоритетів і  специфіки національної економіки. Інновації стають найважливішим  ресурсом виробництва, капіталом, з  одного боку, і продуктом, товаром  – з іншого. Використання інновацій  ефективніше за все здійснюється через інноваційні проекти.

До цього часу ні в зарубіжній літературі, ні в роботах вітчизняних  економістів немає єдності у  визначенні понять “інновація”, “інноваційний  процес”, “інноваційна діяльність”, що перешкоджає створенню системи  управління інноваційно-інвестиційними процесами.

Дослідження інноваційно-інвестиційних  процесів показало, що в науковій літературі існує широка класифікація ознак  інновацій і найпоширенішими  є сфера вживання інновації та ступінь новизни інновації (ринкової). Інновація охоплює весь спектр видів  діяльності – від досліджень і  розробок до збуту. Тому слід розглядати інновації в таких формах їх прояву: інформаційній, матеріальній, економічній  і організаційній.

До цього часу спірним  є визначення інноваційно-інвестиційної  діяльності. У більшості публікацій її подано як цілеспрямовано здійснюваний процес пошуку необхідних інвестиційних  ресурсів, вибору ефективних об'єктів  інвестування, формування збалансованої  за вибраними параметрами інвестиційної  програми (інвестиційного портфеля) і  забезпечення її реалізації.

Зміст інноваційно-інвестиційної  діяльності підприємства (ІІДП) виявляється  в єдності всіх її елементів, властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, суперечностей  і тенденцій. Тому ІІДП слід розглядати як сукупність заходів економічного, фінансового, комерційного і організаційного  характеру, що здійснюються учасниками інноваційного процесу з метою  пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, раціонального формування їх структури, вибору найефективніших об'єктів  для інвестування, а також розробки збалансованої інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

Дослідження дозволило виділити шість основних підходів у визначенні інноваційно-інвестиційних процесів: класичної політичної економіки; концепції  Й. Шумпетера і його послідовників; теорії циклів і кон'юнктури Кондрат’єва; теорії ендогенного зростання; неокласичних і еволюційних теорій. Інноваційно-інвестиційна діяльність і управління її організацією мають найбільшу віддачу при органічному поєднанні концептуальних положень теорії інновацій та інвестиційного менеджменту.

Економічна теорія обґрунтовує  взаємозв'язки інновацій і інвестицій. Проте відпрацьовані концепції  економічної теорії вітчизняні підприємства реалізують досить повільно. Інвестиційна діяльність ще не є активною опорою інноваційного розвитку. Однією з  причин цього є те, що основні  теоретичні постулати теорії інвестицій не були сформульовані для інноваційного  етапу економічного розвитку. Трансформаційній економіці притаманні нестабільний стан економіки, низькі рівні доходів  підприємств і розвитку корпоративного капіталу, що зрештою призводить до низького рівня заощаджень і формування інвестиційних ресурсів. Змінюється сама модель економічного розвитку, і  цей процес вимагає свого теоретичного і методологічного забезпечення. Відсутність сучасних концептуальних підходів до управління інноваційно-інвестиційною  діяльністю підприємств є однією з причин її низької активності.

Кожна з теоретичних моделей  результативна на певному етапі  і має певний життєвий цикл. Щоб  економіка підприємства розвивалася  стало, необхідно своєчасно міняти ці моделі. Для інвестування інноваційних проектів, як правило, використовують комбіновані джерела фінансування, як зовнішні, так і внутрішні. Основна  проблема у сфері мобілізації  фінансових ресурсів полягає у виборі найоптимальнішого співвідношення між власними і позиковими коштами.

Виходячи з цього необхідно  визначити раціональну структуру  джерел фінансування інвестицій і відібрати  ті проекти, які їй відповідають. На основі проведеного аналізу виявлено проблеми інвестування інноваційних проектів і шляхи їх вирішення.

Незважаючи на достатньо  широку популярність і відносну дослідженість  окремих елементів системи управління інноваційно-інвестиційними процесами, саме поняття “система управління інноваційно-інвестиційним процесом”  є в економічній теорії недостатньо  чітко визначеним.

Доведено, що систему управління інноваційно-інвестиційною діяльністю слід розглядати як упорядковану систему  впливу на інноваційно-інвестиційні процеси, що протікають на підприємстві, на основі сукупності регламентуючих положень, які забезпечують структурним підрозділам  підприємства досягнення індикативно-заданих або прогнозованих результатів на основі інноваційної моделі розвитку.

Відповідно до методології  системного підходу модельне подання  системи управління інноваційно-інвестиційною  діяльністю включає такі елементи: суб'єкт, об'єкт, цілі, форма, методи, засоби. У даному розділі дисертаційної  роботи сформовано систему управління інноваційно-інвестиційною діяльністю як особливий різновид і відносно самостійну, локальну підсистему управління підприємством.

Особливий інтерес становить  структура системи управління ІІДП, яку складають елементи і зв'язки між ними. Структурна схема дає  найзагальніше уявлення про те, як працює система і від чого залежить її стан. При скороченні числа елементів  у структурній схемі неминуче скорочується і кількість зв'язків, оскільки з розгляду випадають ті з них, які утворюють ці елементи. Для ефективного функціонування управляючої підсистеми вважається за необхідне включати підсистеми другого  рівня: цільову, забезпечуючу і функціональну. Така система управління інноваційно-інвестиційною  діяльністю створює основу високих  темпів розвитку підприємства і підвищення його ринкової вартості.

Сучасна теорія розвитку господарських  систем в умовах ринку має у  своєму розпорядженні різноманітні економічні прийоми, моделі, алгоритми  і методи управління інноваційно-інвестиційною  діяльністю. Разом із тим у практиці вітчизняних підприємств застосовується лише мала частка сучасного економічного інструментарію.