Интернет как источник информации для журналиста

2. Інтернет як джерело інформації для журналіста: переваги, перестороги та специфіка використання

     У наші дні журналіст, який  не вміє використовувати Інтернет  в своїй роботі, - такий же анахронізм, як домогосподарка, яка не вміє користуватися газовою плитою.

     Коротко розповідаючи про виникнення  всесвітньої мережі Інтернет, слід  виділити три найважливіші дати:

1. 1969р. – здійснено перший зв'язок між двома комп’ютерами, встановленими в Каліфорнійському університеті (Лос-Анджелес). На відстані 5м було передано слово LOGIN; перші чотири комп’ютера найбільших дослідницьких установ США були з’єднані між собою в мережу APRANet – попередника сучасного Internet; 
2. 1971р. – Рей Томлінсон розробляє першу програму для роботи з електронною поштою SENDMSG – народжується e-mail;
3. 1983р. – з 1 січня APRA переходить на новий протокол передачі даних у мережі – TCP/IP (Transmission Control Protocol /Internet Protocol). Відбувається різке збільшення кількості користувачів мережею. Саме тому цю дату вважають датою народження Інтернету.

     Журналіст працює з фактами,  подіями і думками, які він  упорядковує, осмислює, тлумачить  і представляє у вигляді деякої  історії. У тому, як він викладає  факти або розглядає проблему, завжди виявляється його індивідуальна  (суб'єктивна) позиція, проте він завжди спирається на документальні (об'єктивні) свідоцтва. У своїй роботі журналісту доводиться використовувати безліч різних джерел інформації. У наші дні одним з таких джерел є всесвітня комп'ютерна мережа Інтернет.

     Значення Інтернету для журналіста важко переоцінити. По-перше, як вже було сказано, це джерело різноманітної інформації, яка може бути використана як для моніторингу новин, так і для написання аналітичних матеріалів та проведення журналістських розслідувань.

     По-друге, Інтернет дозволяє здійснювати пошук необхідних відомостей, починаючи від довідкової інформації (статті в словниках та енциклопедіях, статистичні дані, бібліографії, карти, адреси, відомості про компанії та організації тощо) і закінчуючи думками людей відносно різноманітних приводів , висловлюваними в різних формах мережевого спілкування (телеконференції, форуми, гостьові книги та ін.). Таким чином, Інтернет - це одночасно і океан інформації, і мережа, щоб виловлювати з цього океану потрібне.

     По-третє, Інтернет - це ефективний засіб комунікації, який у багатьох випадках перевершує телефон, факс та інші звичні способи зв'язку.

     Нарешті, по-четверте, Інтернет у  багатьох своїх проявах сам  по собі є величезним медійним  простором, в якому відбувається  бурхливе становлення ЗМІ нового типу. Електронні ЗМІ тіснять на ринку ЗМІ традиційні, нерідко випереджаючи останні як в плані оперативності, так і за якістю розробки інформації. Гіпертекстові та мультимедійні можливості електронних ЗМІ залучають до них як читачів, число яких стрімко зростає, так і рекламодавців. У мережі формується новий клас журналістів; розвивається мережева (онлайнова) журналістика зі своїми особливими прийомами і методами; виникають свої профспілки і "зірки"; репортери і оглядачі з традиційних ЗМІ поступово перетікають в онлайн.

     Звичайно, існує тут і своя темна сторона. По-перше, слід зазначити, що при великому різноманітті інформації в Інтернеті, її пошук викликає ряд труднощів. Інтернет можна порівняти з величезною бібліотекою, де всі книги поскидали з полиць і перемішали. На щастя, спеціалісти намагаються удосконалити сервіси пошукових систем. Можливо, у майбутньому журналісту буде легше знайти потрібну йому інформацію.

     По-друге, слід відмітити правову  неврегульованість Інтернету. Користуючись  недосконалістю законодавств окремих  країн і неспівпаданням юридичних підходів між ними, творці інтернет-сайтів мають можливість порушувати права інтелектуальної власності і використовувати інформацію без зазначення джерела.

     По-третє, Інтернет є простором  для розповсюдження вірусів і  спаму, які крім того, що погіршують якість роботи в ньому, також шкодять комп’ютерам користувачів.

     Очевидно, що незалежно від конкретної  медійної сфери, в якій працює  журналіст (преса, радіо, телебачення  і т.п.), Інтернет є для нього  (або, принаймні, повинен бути) найважливішим знаряддям праці. Як, втім, і для кожної людини, що професійно працює з інформацією. 

     Є кілька правил, які безпосередньо  стосуються специфіки використання  Інтернету.

     Перше правило таке: якщо ви  використовуєте матеріали, опубліковані в Інтернеті (тексти, фотографії, дизайн, статистичні дані тощо) - посилайтеся на джерело. Слід зазначати назву мережевого видання чи сайту, а також ім'я автора і назву використаного матеріалу. Крім того, якщо ви пишете для друкованого або мережевого видання, доречно вказати URL – адресу джерела.

     Друге правило: якщо ви хочете  опублікувати мережевий текст  або його переклад повністю - зв'яжіться  з автором і попросіть у  нього дозволу. Як правило,  будь-які підписані матеріали  в Інтернеті містять адресу електронної пошти автора - скористайтеся цією перевагою мережевого середовища. У своєму запиті ввічливо викладіть своє прохання, повідомте про передбачувані терміни і умови публікації. Пам'ятайте: "Використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації, які є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правовласника". Публікуючи мережеві матеріали без згоди автора, ви порушуєте як закон, так і елементарні правила етики.

     Третє правило: при наявності копірайтної інформації на сайті або сторінці, уважно ознайомтеся з умовами використання матеріалу і дотримуйтесь цих умов. Як правило, вони зводяться лише до вимоги посилатися на джерело при відтворенні або цитуванні.

     Враховуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що на даний момент Інтернет є найбільш важливим джерелом інформації для журналіста. Але варто знати і негативні сторони його використання. Так можна убезпечити себе і читачів від неприємних наслідків, куди варто включити недостовірність фактів і дезінформацію.