Майнові права інтелектуальної власності

 

Вступ

Давно відомо, що інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил  розвитку цивілізації, і означає  результати інтелектуальної творчості  людини.  
Інтелектуальна власність є нематеріальною категорією і регулює здебільшого нематеріальні відносини між суб’єктами права інтелектуальної власності.

Як юридична категорія  інтелектуальна власність складається  з таких категорій: авторське  право, яке включає в себе такі поняття як літературні, музичні, художні  твори, комп’ютерне програмне забезпечення тощо; та промислову власність –  тобто патенти на винаходи, корисні  моделі, промислові зразки та ін.

З розвитком категорії  права інтелектуальної власності  виникла необхідність у її детальному визначенні та захисті, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні.  
Так, з цією метою створюється відповідна нормативна база у кожній державі. На міжнародному рівні інтелектуальна власність захищається законодавством міжнародних організацій. Такими організаціями є наприклад Всесвітня організація інтелектуальної власності та Світова організація торгівлі.

Міжнародними організаціями  прийняті такі акти з регулювання та охорони права власності:

-Паризька конвенція про охорону промислової власності;

- Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів;

- Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від

незаконного відтворення їх форм.

В Україні право інтелектуальної  власності регулюється Цивільним  кодексом України, прийнятий 16 січня 2003 року; Законом України «Про знаки  на товари та послуги», Законом України  «Про винаходи та корисні моделі»; Законом України «Про авторське право та суміжні права» та деякими іншими нормативно-правовими актами.

 

1.Загальні поняття  інтелектуальної власності

Термін "інтелектуальна власність" увійшов у науковий обіг в нашій  країні на початку 90-х років. Право  інтелектуальної власності —  це сукупність правових норм, які регулюють  правові відносини, пов'язані із встановленням правомочностей конкретних осіб на строкове чи безстрокове володіння, користування і розпорядження нематеріальними  об'єктами, які виражені в об'єктивній формі.

Конституція України у  ст. 54 гарантує кожному громадянинові  свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної  власності, авторських прав, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності. Окрім цього, держава визнає за кожним громадянином право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, встановлює пряму заборону використання чи поширення вказаних результатів без згоди автора.

Усі ці положення дістають свій розвиток у нормах ЦК України, зокрема, Книзі Четвертій та цілій  низці інших актів цивільного законодавства, які регулюють суспільні  відносини у сфері інтелектуальної, творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності  — це право особи на результат  інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної  власності, визначений чинним законодавством.

У ЦК України (ст. 420) визначено  такі об'єкти права інтелектуальної  власності: літературні та художні  твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організації  мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин та породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні  марки (знаки для товарів і  послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Суб'єктами права інтелектуальної  власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові  та/або майнові права інтелектуальної  власності відповідно до актів цивільного законодавства чи договору (ст. 421 ЦК).

Всі ці об'єкти є різними  за походженням, природою створення, тому їм відповідають різні методи законодавчого  забезпечення. Так, літературні і художні твори, комп'ютерні програми, виконання, фонограми охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Об'єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування та ін.) захищаються правом промислової власності.

Зміст права інтелектуальної  власності становлять особисті немайнові  та майнові права. До особистих немайнових прав інтелектуальної власності  належать:

1) право на визнання  людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права  інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати  будь-якому посяганню на право  інтелектуальної власності, здатному  завдати шкоди честі чи репутації  творця об'єкта права інтелектуальної  власності;

3) інші особисті немайнові  права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

Своєю чергою, майновими  правами інтелектуальної власності  є:

1) право на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності;

2) виключне право дозволяти  використання об'єкта права інтелектуальної  власності;

3) виключне право перешкоджати  неправомірному використанню об'єкта  права інтелектуальної власності,  в тому числі забороняти таке  використання;

4) інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені  законом.

Використання права інтелектуальної  власності здійснюється або особою, яка має виключне право, або за її дозволом іншою особою, крім випадків правомірного використання без такого дозволу. Здійснення права інтелектуальної  власності, що належить декільком особам, здійснюється за договором між ними чи за спільною згодою. Певними особливостями  наділено також і використання об'єкта інтелектуальної власності, який створено у зв'язку з виконанням трудового  обов'язку чи на замовлення. В цьому  разі, особисті немайнові права залишаються  у творця, тоді як майнові права  на об'єкт інтелектуальної власності  спільно належать творцеві та особі, з якою він перебуває у трудових відносинах, чи замовнику, якщо інше не встановлено законом чи договором.

 

2.Майнові права  інтелектуальної власності

Майновими правами інтелектуальної  власності є:

1) право на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності;

2) виключне право дозволяти  використання об'єкта права інтелектуальної  власності;

3) виключне право перешкоджати  неправомірному використанню об'єкта  права інтелектуальної власності,  в тому числі забороняти таке  використання;

4) інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені  законом.

Законом можуть бути встановлені  винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної  власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а  також використовуватися в інших  цивільних відносинах.

Майновими правами суб'єкта права інтелектуальної власності  слід визнавати ті права, які становлять для нього певний майновий інтерес. У законодавстві про інтелектуальну власність майнові права творця та його правонаступників превалюють серед усіх інших його прав.

Новий ЦК України поділяє  усі майнові права інтелектуальної  власності на дві групи: виключні і невиключні. До виключних законодавець відносить право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності і право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання. До невиключних майнових прав він відносить право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Таким чином, виключне право означає, що тільки суб'єкт цього права може дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності чи перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання.

Суб'єкт права інтелектуальної  власності відповідно до ст. 41 Конституції  України має право володіти, користуватися  і розпоряджатися результатами своєї  інтелектуальної, творчої діяльності. Це означає, що він має право утримувати цей результат за собою, у своєму майні, безпосередньо здійснювати  свій правовий вплив на цю власність. Інші особи, яким суб'єкт права інтелектуальної власності передав цей результат для тимчасового використання, чи які на законній підставі придбали матеріальний носій цього результату, здійснюють володіння від імені суб'єкта права інтелектуальної власності.

Використання об'єкта права  інтелектуальної власності може здійснюватися будь-яким способом і у будь-якій формі, але в межах закону. Не може використовуватися зазначений об'єкт у такий спосіб чи з такою метою, які прямо заборонені законом.

Суб'єкт права інтелектуальної  власності має право розпоряджатися цим об'єктом (правом на нього) на свій власний розсуд. Це означає юридичну можливість визначати правову долю даного об'єкта: продавати його, дарувати, обмінювати, здавати в оренду чи у найм, вчиняти будь-які інші цивільно-правові правочини щодо нього.

Виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єктів  права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання, надає власникові цих прав можливість здійснювати своє право інтелектуальної  власності, виходячи із свого інтересу.

Суб'єкт права інтелектуальної  власності має право здійснювати  передбачені законом превентивні  дії, спрямовані на недопущення чи припинення неправомірного використання об'єктів  права інтелектуальної власності. Зокрема,він може вимагати припинення підготовчих дій до порушення  права інтелектуальної власності, призупинення митних процедур. Він  може брати участь в інспектуванні  виробничих приміщень, складів, технологічних  процесів і господарських операцій, пов'язаних із виготовленням контрафактних  творів та інших промислових виробів, вимагати вжиття інших заходів, спрямованих  на недопущення порушення права  інтелектуальної власності.

Майнові права суб'єктів  права інтелектуальної власності  можуть бути обмежені у випадках, передбачених законом. Зокрема, Закон України  «Про авторське право і суміжні  права» визначає випадки так званого  вільного використання творів науки, літератури і мистецтва; Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі» містить норми, відповідно до яких використання винаходів чи корисних моделей без дозволу  суб'єкта права на них не є порушенням суб'єктивних прав цього суб'єкта.

У передбачених законом випадках суб'єкт права інтелектуальної  власності може бути позбавлений  цих прав або вони можуть бути скасовані.

Майнові права суб'єктів  права інтелектуальної власності  є об'єктом цивільного обороту. Вони можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної сили, предметом застави, об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів.

Розпоряджання  майновими  правами інтелектуальної власності 
здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної 
власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір   про  створення   за  замовленням  і  використання 
об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір   про   передання    виключних    майнових    прав 
інтелектуальної власності;

5) інший   договір   щодо   розпоряджання  майновими   правами 
інтелектуальної власності.

Договір    щодо    розпоряджання     майновими     правами 
інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі    недодержання    письмової   форми   договору   щодо 
розпоряджання майновими правами  інтелектуальної  власності  такий 
договір є нікчемним.

Законом можуть бути встановлені  випадки,  в яких договір щодо 
розпоряджання майновими  правами  інтелектуальної  власності  може 
укладатись усно.

 

3. Види майнових  прав інтелектуальної власності  та їх особливості

За новим ЦК України (ст. 441) використанням твору є:

1)опублікування (випуск у світ);

2)відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

3)переклад;

4)переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

5)включення складовою частиною  до збірників, баз даних, антологій,  енциклопедій тощо;

6)публічне виконання;