Поняття та види земельних правовідносин

За характером дій зобов’язаного суб’єкта на:

• активні, в яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчиняти певні дії;
• пасивні, в яких він повинен утримуватись від виконання певних дій.[8;с.191]

Прикладом активних є обов’язок власника, землекористувача своєчасно надавати відповідним  органам виконавчої влади та органам  місцевого самоврядування дані про  стан і використання земель та інших  природних ресурсів у порядку, встановленому  законом.(ст.91,96 ЗК України); пасивних – не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів.(Ч.1,П.г. ст.91 ЗК України)

За волевиявленням сторін:

• договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення уповноваженої особи, так і зобов’язаної сторони (наприклад, договір оренди);
• управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої (наприклад, накладення адміністративного стягнення).
• За рівнем індивідуалізації суб’єктів:
• відносні – в яких точно визначені права і обов’язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов’язаних (покупець і продавець);
• абсолютні - в яких визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визнаються зобов’язаними не заважати здійсненню ним своїх прав ( наприклад, відноси власності, в яких точно визначений власник, а всі інші – зобов’язані не втручатися в його справи) [8;c.191-192]

Також, як зазначалося  раніше земельні правовідносини можна  поділити на

• матеріальні та процесуальні;
• регулятивні та охоронні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ І ПРИПИНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

 

Підставою виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин  є юридично значимі обставини, з  якими пов'язується виникнення права  на землю (власності, постійного користування, оренди), на цільове використання земельної ділянки, відповідальності за конкретні порушення земельного законодавства.

Такими обставинами  є юридичні факти, які у земельних  правовідносинах, як і в інших  галузях права, поділяються на правовстановлюючі, правозмінюючі і правоприпиняючі.

До правовстановлюючих юридичних фактів відносяться:

а) закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються: поділ усіх земель і землекористування, суб'єкти земельних правовідносин, правовий режим земель відповідної  категорії, права та обов'язки суб'єктів земельних правовідносин, відповідальність за порушення земельного законодавства тощо;

б) угоди про  придбання земельної ділянки  у власність чи у користування або відчуження її чи передачу права  користування;

в) угоди про  передачу земельної ділянки в оренду;

г) акти органів  державної влади і місцевого  самоврядування про приватизацію землі, передачу її у власність;

д) рішення органів  сільськогосподарських підприємств (сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств).[9;с.73]

Виникнення  земельних правовідносин у багатьох випадках має комплексний характер і базується на застосуванні цілої  низки послідовних і пов'язаних між собою обставин. Сукупність юридичних  фактів, що стосуються земельних відносин, настання яких є необхідною умовою для виникнення передбачених законом наслідків, називається юридичним складом.[10;с.113]

Це можна  підтвердити прикладами на отримання  земельної ділянки у постійне користування юридичних осіб. Для  юридичної особи, яка виявила бажання отримати у постійне користування земельну ділянку, повинні настати такі юридичні факти:

1) подача клопотання  до районної, Київської та Севастопольської  міської державної адміністрації  або сільської, селищної, міської  ради;

2) підтвердження  документами, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, призначення та місце розташування;

3) розгляд клопотання  відповідною районною державною  адміністрацією або сільською,  селищною, міською радою у місячний  строк;

4) дача згоди  на розроблення проекту відведення земельної ділянки;

5) погодження  проекту відведення земельної  ділянки із землекористувачем,  органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним  органами, органами архітектури  та охорони культурної спадщини;

6) одержання  висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають;

7) подача проекту  відведення до відповідної державної  адміністрації або сільської,  селищної, міської ради;

8) розгляд проекту  відведення у місячний строк  ;

9) прийняття  рішення державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою про надання земельної ділянки;

10) при наданні  земельної ділянки у користування  обласними державними адміністраціями,  Радою міністрів Автономної Республіки  Крим або Кабінетом Міністрів  України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим;

11) при наданні  земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України;

12) відведення  земельної ділянки в натурі (на  місцевості) і передача її юридичній  особі у постійне користування  з рішенням відповідної ради;

11) у разі відмови або залишення клопотання без розгляду оскарження відмови органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування в судовому порядку.[4;с.31]

По кожній з  цих обставин виникають і здійснюються відповідні земельні правовідносини, але для передачі земельної ділянки у постійне користування юридичних осіб потрібен юридичний склад.

Юридичний склад  має місце і в процесі виникнення права власності на землю чи тимчасового  землекористування за договором  оренди. Наприклад, в окремих випадках виникнення права приватної власності громадянина на земельну ділянку відбувається після того, як ця земельна ділянка буде викуплена (у власника) чи вилучена (у землекористувача). У цих випадках має місце ще один юридичний факт, згідно з яким виникає ще один вид земельних правовідносин між органом місцевої ради і землевласником, у якого викупляється ділянка, чи землекористувачем.

Юридичні факти, на підставі яких виникають земельні правовідносини, поділяються, як і в  інших галузях права, на події і дії (вчинки, поведінку).[9;с.83]

а) Події в  свою чергу можуть бути такі, що здійснюються як поза волею людини, так і внаслідок  того чи іншого втручання людини у  природні властивості землі. Поза волею  людини, наприклад, здійснюється припинення права власності на земельну ділянку (права землекористування) громадян, у зв'язку з стихійним лихом (затоплення, зсуви) чи іншими природними явищами.

Через втручання  людини відбулася Чорнобильська  катастрофа, наслідком якої стало  обов'язкове переселення людей із зони радіаційного забруднення в інші регіони України, де їм передавали земельні ділянки у власність чи надавали у користування, що призвело до виникнення відповідних земельних правовідносин у зоні нового поселення.

б) В окремих  випадках земельні правовідносини виникають внаслідок правомірної чи неправомірної поведінки.

Поведінка у  сфері земельних правовідносин  проявляється у діях чи бездіяльності  громадян, посадових осіб, юридичних  осіб, органів державної влади  і місцевого самоврядування.[10;с.127-128] До поведінки як юридичного факту відноситься, наприклад, юридичний стан земельних відносин і перехід до іншого стану. Так, у разі реформування радгоспу шляхом перетворення у КСП, а КСП шляхом перетворення у АСГТ, землі новоствореного АСГТ набувають зовсім іншого правового стану. Спочатку вони перетворювалися із державної форми власності у колективну, а потім вони перетворюються із колективної власності у приватну. Внаслідок цього спочатку у підприємстві проводиться паювання земель, поділ земель на умовні земельні частки (паї) без визначення земельної ділянки в натурі, на місцевості, видача сертифіката, яким підтверджується право на умовну земельну частку (пай). Потім відбувається визначення земельної ділянки в натурі, на місцевості, видача державного акта, яким підтверджується право власності на земельну частку (пай) кожного члена новоствореного акціонерного товариства. До 1 січня 2005 року заборонено внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств. У відповідності з Перехідними положеннями (п.15) Земельного кодексу України власники земельних часток (паїв) не можуть до 1 січня 2005 року продавати, або іншим способом відчужувати належні їм земельні частки (паї) крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.[4]

Зміна земельних  правовідносин відбувається також  внаслідок тих чи інших обставин, тих чи інших правозмінюючих юридичних  фактів, юридичного складу. Так, в процесі  земельної реформи проводиться  приватизація землі, яка полягає у зміні державної форми власності на приватну форму. Перехід права (власності чи користування) на земельну ділянку має місце в разі купівлі-продажу будинку, зміни в установленому порядку цільового призначення землі.

Правоприпиняючі юридичні факти (юридичний склад) призводять до припинення земельних правовідносин. Якщо договір купівлі-продажу земельної ділянки в сукупності породжує зміну земельних правовідносин, зокрема зміну суб'єктів права власності, то для продавця має місце припинення земельних правовідносин.

Юридичними  фактами, що є підставою для припинення земельних правовідносин, можуть бути: смерть власника землі чи землекористувача, рішення органів місцевого самоврядування про викуп (вилучення) земельної  ділянки для громадських потреб, рішення суду про припинення права власності чи землекористування в разі нераціонального використання земельної ділянки, припинення права власності чи землекористування у зв'язку з добровільною відмовою землевласника чи землекористувача від земельної ділянки та ін.[9;с.96-98]

 

ВИСНОВОК

 

Земельні правовідносини, які виникають щодо землі як основного  засобу виробництва, територіального  базису і одночасно об'єкту природи, що знаходиться у взаємодії з  навколишнім природним середовищем, тісно пов'язані із суспільними  відносинами, об'єктом яких виступають води, ліси, тваринний і рослинний світ та ін. Саме в силу тісної природної взаємодії між усіма природними ресурсами, серед яких земля займає домінуюче місце, земельні відносини поряд з водними, лісовими та іншими входять до складу єдиної групи екологічних відносин.

В сучасних умовах характер і зміст земельних правовідносин  суттєво змінюється. Так, в результаті встановлення множинності форм власності  та суб’єктів прав власності на землю, включення певної частини  земель в систему ринкового обігу шляхом укладення цивільно-правових угод із землею ці відносини, залишаючись по суті земельними, набувають майнового характеру.

Земельні правовідносини складаються між фізичними особами, між юридичними особами, а також  між фізичними особами, юридичними особами і державою. Земельне законодавство, закріплюючи правові приписи, що регулюють ці відносини, наділяє їх відповідними правами і покладає на них певні обов'язки, а отже визнає їх суб'єктами земельних відносин. Суб'єктам будь-яких правових відносин притаманні певні якісні ознаки, які складають їх правосуб'єктність.

В процесі дослідження  ми з'ясували, що земельна правосуб'єктність — це можливість суб'єкта бути учасником  земельних правових відносин. До складу правосуб'єктності входить земельна правоздатність, яка дає можливість суб'єкту мати земельні права і обов'язки, а також земельна дієздатність — тобто здатність суб'єкта своїми діями набувати земельні права і створювати для себе земельні обов'язки.

 

Підсумовуючи  вищезазначене, можна зробити наступний висновок:

а) земельне правовідношення  в теоретичному плані розглядається  як інститут земельного права, за нормами  якого виникають, здійснюються і  припиняються конкретні земельно-правові  відносини;