Хімічні і біологічні фактори небезпеки

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………………3-4
2. Обґрунтування важливості досліджуємої проблеми в загальній структурі системи БЖД……………………………………………………5
3. Розкриття змісту проблемних питань обраної теми……………….

3.1. Загальна характеристика  шкідливих хімічних речовин.....................6 
3.2. Токсична дія шкідливих речовин на організм людини……………..7 
3.3. Характеристика отруйних речовин………………………………...8-9 
3.4. Поняття гранично допустимої концентрації шкідливих речовин....................................................................................................10-11

3.5. Хімічна зброя…………………………………………………………12

3.6. Дегазація……………………………………………………………...13 
3.7. Загальна характеристика біологічних факторів небезпек…………14 
3.8. Отруйні тварини і рослини………………………………………15-16 
3.9. Патогенні організми…………………………………………………17

3.10. Основні інфекційні захворювання……………………………...18-19

3.11. Біологічна зброя……………………………………………………20

3.12. засоби і заходи захисту від біологічної небезпеки……………21-22

4. Розрахункова частина…………………………………………………….23
5. Висновок ………………………………………………………………24-26
6. Список використаної літератури………………………………………27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Безпека життєдіяльності — галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на:

• вивчення:
• загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини;
• основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек,
• а також на розробку і реалізацію відповідних засобів і заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини, як у побутових умовах, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

 

Визначення пріоритетів  розвитку в "Безпеці життєдіяльності" пов'язане з суспільним розвитком  країни і складається з: 
— формування передумов для забезпечення здоров'я нації шляхом соціально-економічного розвитку держави; 
— надання першочергового значення питанням забезпечення безпеки людини в процесі її життєдіяльності; 
— регіональних і локальних завдань у галузі безпеки, які мають бути підпорядковані глобальним і національним цілям; 
— запобігання виникненню криз в життєдіяльності і оптимізації середовища існування людини; 
— встановлення регіональної безпеки, що містить у собі функцію раннього попередження негативних тенденцій в розвитку негараздів та передбачає гарантії їх мінімізації;

— розміщення і розвитку матеріального виробництва на певній території, що має здійснюватися  відповідно до її еколого-економічної  збалансованості; 
— безпеки життєдіяльності в суспільстві, що тісно пов'язана з рівнем культури, освіти і виховання людей у ньому.

 

Середовище людини виступає складним утворенням, яке інтегрує множину різноманітних компонентів, що дає можливість говорити про велику кількість середовищ, стосовно котрих «середовище людини» виступає родовим  поняттям. Розмаїтість, множинність  різнорідних середовищ, що складають  єдине середовище існування людини, визначають у кінцевому рахунку  різноманіття його впливів на нього.

Середовище існування  людини складається з 3 компонентів:

• природного(повітря, водоймища, рослини, тварини і т.д.);
• соціально-політичного(форми спільної діяльності людей, єдність способу життя);
• техногенного(житло, транспорт, зброя, знаряддя праці і т.д.).

 

Завдання особистої безпеки людини полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.

Сучасні обставини змін в середовищі відображають стан історичного розвитку суспільства та його взаємодію з  довкіллям. Характер історичного розвитку відносно змін довкілля пов'язують з  екологічними кризами та відповідними до них революціями, які дали змогу  подолати ці кризи.

БЖД розглядає таку проблему, як хімічні та біологічні фактори  небезпеки, яка є дуже важливою, тому що має значний вплив на здоров’я людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Обґрунтування  важливості досліджуємої проблеми  в загальній структурі системи  БЖД.

 

Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Протягом свого життя  людина постійно стикається з великою  кількістю шкідливих речовин, які  можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров'я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Все, що оточує людину, може бути носієм небезпеки. Незалежно від того, чи це природне середовище, чи техногенне. 

Численні наукові дослідження  присвячені вивченню регіональних особливостей ксенобіотичного забруднення довкілля в Україні. Проте майже всі  вони дають оцінку екологічного стану  лише окремих невеликих територій  нашої держави – деяких областей, міст, сільських районів. Поряд з цим дотепер немає інтегральної оцінки стану основних об’єктів навколишнього середовища (повітряний басейн, питна вода, ґрунт, продукти харчування) в масштабі усієї України.

Природа України багата на різноманітні рослини. Серед них  зустрічаються дуже небезпечні для  здоров’я.

Також на території України  є велика кількість отруйних тварин, серед яких є змії, павуки, комахи, риби.

Людині потрібно вміти  захищати себе в будь-якій ситуації.

 Саме тому проблема хімічних і біологічних факторів небезпеки займає дуже важливе місце в загальній структурі єдиної системи БЖД в Україні.

 

 

 

3. Розкриття змісту  проблемних питань обраної теми

3.1. Загальна характеристика  шкідливих хімічних речовин.

 

Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:

• промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

• хімічна зброя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Токсична дія  шкідливих речовин на організм  людини.

 

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на:

• токсичні,
• подразнюючі,
• мутагенні,
• канцерогенні,
• наркотичні,
• задушливі,
• ті, що впливають на репродуктивну функцію,
• сенсибілізатори.

Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).

Ці речовини можуть викликати патологічні  зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо.

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення — пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжу вальну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

 Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад розчинники, формалін, лаки на основі нітро - та нітрозосполук тощо

3.3. Характеристика  отруйних речовин.

 

Дуже негативні наслідки має  вплив саме отруйних речовин на живі організми, повітря, ґрунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'я та працездатність людей, на їх майбутнє покоління.

Отруйними називаються речовини, які  призводять до ураження всіх живих  організмів, особливо людей та тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин  в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

За  вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

• серцеві — кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо;
• нервові — порушення психічної активності (чадний газ, фосфор органічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки);
• печінкові — хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;
• ниркові — сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;
• кров'яні — похідні аніліну, анілін, нітрити;
• легеневі — оксиди азоту, озон, фосген.

За  тривалістю дії шкідливі речовини можна  поділити на три групи:

• летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) — термін дії до 10 діб;
• тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях — термін дії від 2 до 5 діб;
• короткочасні — тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

 

Велика  кількість захворювань, а також  отруєнь виникає із проникненням шкідливих речовин — газів, парів, аерозолів — в організм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини, потрапляючи у кров, розносяться по всьому організму. Аерозолі викликають загально токсичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.

Отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт через недотримання правил особистої гігієни, — наприклад, харчування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До таких речовин, наприклад, належать Жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди.

Шкідливі  речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру, як при контакті з руками, так і у випадках високих  концентрацій токсичних парів і  газів у повітрі на робочих  місцях. Розчиняючись у шкірному жирі та потових залозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать легкорозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо. Ураження шкіри безумовно прискорює проникнення отруйних речовин в організм.

 

 

 

 

 

 

 

3.4. Поняття гранично  допустимої концентрації шкідливих  речовин. 

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми, проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об"єктів чи районів в усьому світі користуються такими поняттями, як:

• гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин,
• гранично допустимі викиди (ГДВ),
• гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН),
• максимально допустимий рівень (МДР),
• тимчасово погоджені викиди (ТПВ) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах.

ГДК встановлюються головними санітарними  інспекціями в законодавчому  порядку або рекомендуються відповідними установами, комісіями на основі результатів комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на виробництвах, воєнних дій, природних катастроф з використанням тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах (хімічні виробництва, АЕС, шахти, кар’єри, ливарні цехи).

Доки існують шкідливі види антропогенної  діяльності, щоб обмежити їх вплив  на природне середовище, потрібно нормувати  кількість шкідливих речовин, які  викидаються в повітря, ґрунти, води всіма типами забруднювачів, постійно контролювати викиди різного типу об"єктів, прогнозуючи стан довкілля та приймаючи відповідні санкції і рішення щодо порушників законів про охорону природи.

В основу нормування всіх забруднювачів  у нормативах різних країн покладено визначення ГДК у різних середовищах. За основу приймають найнижчий рівень забруднення, що ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах.