Повітря робочої зони

     Окрім вище описаного пил може призвести  до розвитку професійних бронхітів, пневмоній, астматичних ринітів, бронхіальної астми, конюктивітів, ураження шкіри (дерміти).

     Пил може виявляти чисто механічну дію – подразнювати слизові оболонки дихальних шляхів та очей, порушувати цілісність шкіри і створювати вхідні ворота для інфекційних збудників.

     Запобігання професійної пилової патології  зводиться до технологічних, технічних, санітарно-гігієнічних і медико-профілактичних заходів.

     Ефективним  заходом боротьби з пилом є  дистанційне управління технологічними процесами. Надійно вирішує питання  боротьби з пилом герметизація обладнання, ізоляція пиловидних матеріалів, механізація  праці.

     Санітарно-гігієнічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації устаткування й систематичному контролюванні вмісту пилу в повітрі виробничих приміщень.

     До  колективних засобів захисту  належить система вентиляції, що забезпечує розбавлення пилового аерозолю й  видалення його за межі робочої зони.

     Для профілактики пилових захворювань  використовують індивідуальні засоби захисту – респіратори, спеціальні шоломи й скафандри з подачею  до них чистого повітря , а також  окуляри та спецодяг.

Медико-профілактичні  заходи (попередні й періодичні медичні огляди працівників) мають велике значення у боротьбі з пиловою професійною патологією.

     Для санітарної оцінки повітряного середовища важливе значення має систематичний  контроль за наявністю пилу в повітрі  робочої зони, що дає можливість охарактеризувати повітряне середовище й накреслити шляхи його нормалізації.  

4. Нормування  шкідливих речовин

 

     Шкідливі  речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

     За  величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

     — 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон).

     — 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

     — 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).

     — 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК  більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).

     Гранично  допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони та їх характеристики наведені в таблицях 1 та 2. Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:

     О — гостронаправленої дії;

     А — алергічної дії;

     К — канцерогенної дії;

     Ф — фіброгенної дії.

     При вмісті в повітрі робочої зони кількох речовин односпрямованої дії для забезпечення безпеки роботи слід дотримуватися наступної умови:

     

де C1, С2, С3,..., Сп — концентрації відповідних шкідливих речовин в повітрі, мг/м³;

ГДК1, ГДК2,...,ГДКп— гранично допустимі концентрації відповідних шкідливих речовин, мг/м³. До шкідливих речовин односрямованої дії відносяться шкідливі речовини, котрі близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.

     При одночасному вмісті в повітрі кількох шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишається таким самим, як і при їх ізольованій дії. 

     Таблиця 1

     ГДК деяких шкідливих  речовин в повітрі  робочої зони

 

5. Методи котролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень

     Для контролю концентрації шкідливих речовин  в повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують наступні методи:

     — експрес-метод. який базується на явищі  колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні. Для цього методу використовують газоаналізатори (УГ-2, ГХ-4 та інші).

     — лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах.

     Цей метод дозволяє одержати точні результати, однак вимагає значного часу.

     — метод неперервної автоматичної рямггряі дії вмісту в повітрі  шкідливих хімічних речовин з  використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (фКГ-ЗМ на хлор, „Сирена-2" на аміак, „Фотон" на сірководень).

     Запиленість повітря можна визначити ваговим, електричним, фотоелектричним та іншими методами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після протягування через нього певного об'єму запиленого повітря, а потім вираховують вагу пилу в міліграмах на кубічний метр повітря. Періодичність контролю стану повітряного середовища визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їх кількістю, ступенем небезпеки ураження працюючих. Контроль (вимірювання) може проводитись неперервно, періодично протягом зміни, щоденно, щомісячно. Неперервний контроль із сигналізацією (перевищення ГДК) повинен бути забезпечений, якщо в повітря виробничих приміщень можуть потрапити шкідливі речовини гостронаправленої дії. 

6. Захист  від шкідливої  дії речовин на виробництві

     Загальні  заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

     — вилучення шкідливих речовин  в технологічних процесах, заміна  шкідливих речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві білила амінені  на цинкові, метиловий спирт — іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання — миючими розчинами на основі води:

     — удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо),

     — автоматизація і дистанційне  управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

     — герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

     — нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінно вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

     — попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюючі у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання прави особистої гігієни;

     — контроль за вмістом шкідливих речовин  в повітрі робочої зони

     — використання засобів індивідуального  захисту.

 

     Список  використаних джерел

     1. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний  посібник для студентів вищих  навчальних закладів.- К.:Ельга,Ніка-Центр,2003.-280 с.

     2. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С.,Мельников  О.В. Основи охорони праці. Підручник.- Вид. 5-те,доповнене.-Львів:Афіша,2000.-350с.

     3. Москальова В.М. Охорона праці. Рівне. НУВГП, 2009. – 320 с.(електронна книга:http://studentbooks.com.ua/content/view/1328/76/1/0/).