Сучасна зброя та наслідки її застосування

• виникне дефіцит харчування й енергії. Через сильну зміну клімату сільське господарство прийде в занепад, природа буде знищена, або сильно зміниться;
• відбудеться радіоактивне забруднення ділянок місцевості, що знову ж приведе до винищування живої природи;
• глобальні зміни навколишнього середовища (забруднення, вимирання безлічі видів, руйнування дикої природи).

 

 

 

 

 

1.2 Термоядерна або ‘воднева’ зброя

 

Термоядерна зброя —це зброя, що грунтується на термоядерних реакціях, тобто на реакціях сполучення легких атомних ядер при дуже високих температурах. Воднева зброя грунтується на термоядерній реакції, в якій бере участь тяжкий водень — дейтерій і надтяжкий водень — тритій

Починаючи з другої половини 40-х років в США зростаючими  темпами почали розвиватися роботи по вивченню інших можливостей виробництва  ядерної зброї не тільки на основі процесу поділу, але також і  ядерного синтезу.

Через 8 років після атомної  бомби з’явилася воднева бомба, вибух якої є результатом реакції з’єднання — синтезу ізотопів водню ( дейтерію і тритію ). При вибуху водневої бомби,окрім ударної хвилі, вогненого смерчу і всіх видів випромінювання, як в атомній бомбі, утворюється потужний потік швидких нейтронів, які можуть викликати реакцію поділу ядер урану-238. Застосування урану-238 в якості оболонки дозволяє змінювати потужність зброї від декількох десятків тисяч тон до декількох десятків мільйонів тон.

За підрахунками американського вченого Ф.Каплана, потужність вибухутакої  бомби розподіляється так : близько 50 % енергії зосереджено в ударній хвилі, 35 % — у тепловому випроміненні, 5 % — у проникаючій (радіоактивній ) радіації і 10 % приходиться на долю залишкової радіації ( радіоактивні осколки, заражаючі місцевість ).

Згідно з розрахунками, при вибуху в атмосфері 20-мегатонної бомби люди залишаться живі в 50% випадків, якщо вони  
1) ховаються в підземному залізобетонному притулок на відстані приблизно 8 км від епіцентру вибуху (ЕВ),  
2) перебувають у звичайних міських будівлях на відстані бл. 15 км від ЕВ,  
3) опинилися на відкритому місці, на відстані бл. 20 км від ЕВ.  
В умовах поганої видимості і на відстані не менше 25 км, якщо атмосфера чиста, для людей, що знаходяться на відкритій місцевості, ймовірність вціліти швидко зростає з віддаленням від епіцентру, на відстані 32 км її розрахункова величина становить більше 90%. Площа, на якій виникає під час вибуху проникаюче випромінювання викликає летальний результат Утворюється вогненна куля. У залежності від складу і маси пального матеріалу, залученого у вогненну кулю, можуть утворюватися гігантські вогненні урагани, що вирують в протягом багатьох годин. Проте найнебезпечніший наслідок вибуху - це радіоактивне зараження навколишнього середовища.  

3. Нейтронна зброя

 

Нейтронна бомба — це зброя, призначена для вбивства людини. Нейтронну бомбу називають бомбою без поділу, або‘чистою’ бомбою’. Нейтронна бомба грунтується на принципі детонування водневої або термоядерної бомби за допомогою хімічного детонатора великої енергії. Якби була технічна можливість не застосовувати атомний детонатор, то в результаті вибуху чисто ядерної бомби утворювалась би порівняно невелика кількість речовин радіоактивного розпаду у порівнянні з атомною і водневою бомбами. Але такий вибух дав би потік нейтронів великої енергії, здатних проникнути крізь бетон, залізо, свинець, товстий шар грунту і, звичайно, крізь тканини і тіло людини. Отже, в результаті цього вибуху неорганічні речовини залишаться порівняно незайманими : лише деякі з них ( алюміній, кремній, натрій, марганець, хлор ) стануть радіоактивними на недовгий час. Але насправді нейтронна бомба не просто вбиває людей. Вона піддає їх мукам і доводить до смерті. Своєю хімічною дією вона іонізує рідину у людському організмі ( а її майже 85 % всього складу тіла ), порушує внутрішні покриви травної системи, викликає пухлини мозку і згубно впливає на кістковий мозок. Агонія, яка передує смерті наступає не так скоро — іноді через 48 годин, а іноді і через декілька місяців. У чому ж головна особливість конструкції нейтронної бомби ? Це, по суті, термоядерна бомба, з елементів конструкції якої видалено уран-238 для того, щоб зменшити потужність вибуху і відповідно скоротити кількість радіоактивних осколків. ‘Батько нейтронної бомби’ — С.Коен. Реакції поділу дають початок реакції синтезу, в результаті чого вивільняється значна кількість швидких нейтронів. Ось чому ядерні заряди підвищеної радіоактивної дії називають нейтронною бомбою. Потужній потік нейтронів буде взаємодіяти зі всіма атомами, які зустрічаються на його шляху в повітрі, будівлях, грунті, рослинності, і перетворювати ці атоми в радіоактивні. Таким чином, окрім осколкової радіоактивності, яка неминуче буде мати місце при будь-якому атомному вибуху, при вибуху нейтронної бомби виникає також і так звана наведена радіоактивність.

 

1.4 Хімічна  зброя

 

Хімічна зброя – боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин. Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) – токсичні хімічні сполуки, що володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що уможливлюють їхнє бойове застосування з метою поразки людей, тварин і зараження місцевості на тривалий період. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може одержати поразки в результаті вживання заражених продуктів харчування і води, а також при впливі ОР на слизуваті оболонки очей і носоглотки.

Бойовий стан ОР –  такий стан речовини, у якому він  застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі.ОР у стані  пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка).

За тактичним  призначенням і за характером вражаючої  дії ОР поділяються на групи: смертельні (для смертельної  поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади),  дратівні і навчальні.

За фізіологічною  дією на організм ОР підрозділяються  на нервово-паралітичної дії, шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, психохімічної і дратівної дії.

У залежності від  тривалості збереження вражаючої здатності  ОР підрозділяються на дві групи: стійкі, які зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох тижнів; нестійкі, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

До хімічної зброї  відносять також спеціальні хімічні  речовини, що призначені для знищення рослин (гербіциди, дефоліанти й ін.).

ОР у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у момент осідання хмари зараженого повітря, так і після осідання часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а також при контакті людей з цими поверхнями і при вживанні заражених продуктів харчування і води.

ОР  нервово-паралітичної дії. VX (Ві-Ікс), зарин (GB), зоман (GD), табун (GA) вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні  в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку - кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для поразки людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.

ОР  шкірнонаривної дії Іприт (перегнаний (AD), азотистий (HN), технічний (Н)) має багатобічну дію. У краплинно-рідинному і пароподібному стані він вражає шкіру  й очі, при  вдиханні пари – дихальні шляхи і легені, при потраплянні з їжею і водою – органи травлення. Характерна риса іприту – наявність періоду схованої дії (поразка виявляється не відразу, а через якийсь час – 2 год і більше). Ознаками поразки є почервоніння шкіри, утворення дрібних бульбашок, які потім зливаються у великі і через дві-три доби лопаються, переходячи у виразки, що важко гояться. При будь-якій місцевій поразці ОР викликають загальне отруєння організму, що проявляється в підвищенні температури, нездужанні.

ОР  задушливої дії Фосген (CG)  впливає на організм через органи дихання. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Ці явища після виходу з вогнища зараження проходять, і потерпілий протягом 4-6 год почуває себе нормально, не підозрюючи про отриману поразку. У цей період (схованої дії) розвивається набряк легенів. Потім  може різко погіршитися дихання, з'явитися кашель з рясним мокротинням, головний біль, підвищення температури, задишка, серцебиття.

ОР  загальноотруйної дії Синильна кислота (АС) і хлорциан (СК) вражають тільки при вдиханні повітря, зараженого їхніми парами (через шкіру вони не діють). Ознаками поразки є присмак металу в роті, роздратування горла, запаморочення, слабість, нудота, різкі судоми, параліч. Для захисту від цих ОР досить використовувати протигаз.

ОР  дратівної дії CS (Сі-Ес), адамсит (DM), хлорацетофенон (СN), CR (Сі-Ар) викликають гостре печіння і біль у роті, горлі й очах, сильну сльозотечу, кашель, утруднення дихання.

ОР  психохімічної дії BZ (Бі-Зет) специфічно діють на центральну нервову систему і викликають психічні (галюцинації, страх, пригніченість) чи фізичні (сліпота, глухота) розлади.

Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких

поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і

більше).

 

1.5 Біологічна зброя

 

Основу вражаючої дії  біологічної зброї становлять біологічні засоби (БС) -- спеціально відібрані  для бойового застосування біологічні агенти, здатні викликати у людей, тварин, рослин масові тяжкі захворювання (ураження). До біологічних агентів відносяться: окремі представники патогенних, тобто хвороботворних мікроорганізмів - збудників найбільш небезпечних інфекційних захворювань у людини, сільськогосподарських тварин і рослин; продукти життєдіяльності деяких мікробів, зокрема з класу бактерій, володіють відносно організму людини і тварин вкрай високою токсичністю і викликають при їх попаданні в організм важкі ураження (отруєння).

Для знищення посівів злакових і технічних культур і підриву  тим самим економічного потенціалу противника в якості біологічних  засобів можна очікувати навмисне використання комах - найбільш небезпечних, шкідників сільськогосподарських культур.

Патогенні мікроорганізми-збудники інфекційних хвороб людини і тварин у залежно від розмірів будови і біологічних властивостей поділяються на наступні класи: бактерії, віруси, рикетсії, грибки, спірохети та найпростіші.

До класу бактерій відносяться збудники більшості найбільш небезпечних захворювань людини, таких, як чума, холера, сибірська виразка, сап, меліоїдоза та ін. Віруси є причиною більш як 75 захворювань людини, серед яких такі високо небезпечні, як натуральна віспа, жовта лихоманка та ін

Захворювання, що викликаються рикетсіями, називаються реккетсіозамі; серед них такі високо небезпечні, як висипний тиф, плямиста лихоманка та ін Захворювання, викликаються патогенними грибками, носять назву мікозів. Серед них такі важкі інфекційні захворювання людей, як кокцідіоадомікоз, блаотомікоз, гістоплазмоз та ін..

1.6 Звичайна зброя

До звичайних  засобів ураження відносять різного  виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю. Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей.

Найефективніші  боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. металевих або пластмасових кульок діаметром 5—6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеціальних упаковках (касетах), що містять 96—640 бомб.

Боєнрипас об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба» — авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2500—3000°С. У момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним уражальним чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами.

Запалювальна  зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєприпасів становлять запалювальні речовини і суміші Основу запалювальних боєприпасів різних типів становлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касети, заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси.

2. Шляхи обмеження озброєнь

На даному етапі розвитку цивілізації  проблема можливості обмеження озброєнь є майже невирішуємою. Насамперед через політику стримування. Політика стримування (політика ядерного стримування, англ. deterrence) - геополітична теорія, розроблена американським дипломатом Джорджем Кеннаном в 1940-х роках. Теорія стримування нерозривно пов'язана з концепцією взаємно-гарантованого знищення, яка забезпечує підтримання миру на основі неминучості тотальної відплати супротивника у разі нанесення по ньому першого ядерного удару. Ця теорія лягла в основу радянсько-американських відносин і світової політики як такої в другій половині XX століття. Основні положення теорії стримування продовжують зберігати свою актуальність і в XXI столітті, оскільки ядерна зброя досі грає значну роль у світовій політиці, і військові доктрини Росії і США багато в чому засновані на використанні її як «фактора стримування».