Травматизм на виробництві та його соціально-економічні наслідки

Таким чином, Пт = П1 + П2 + ПЗ.

Матеріальні витрати в  результаті захворювань визначаються за формулою:

Тб = (Об ´ Пр.д + Вд) • 0,25,а

де Об — середня оплата листків непрацездатності за день;

Пр.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;

Вд — середньоденний виробіток одного працюючого;

0,25 — коефіцієнт, який  враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання. [2]

Щорічні втрати економіки, за оцінкою фахівців Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, тільки внаслідок загибелі та травмування громадян у сфері, не пов'язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. гривень, зокрема внаслідок загибелі  - 9,2 млрд., тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасними випадками невиробничого характеру  - 1,12 млрд. гривень, що становить близько 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України.

Ці кошті могли б  бути спрямовані на соціальний розвиток

країни, заходи щодо модернізації виробничих процесів, екологізацію виробництва. А відбувається навпаки  – вони спрямовуються на компенсації збитків. Також треба зазначити той факт, що високий рівень травматизму спричиняє значні втрати робочого часу, що, в свою чергу, знижують продуктивність праці. Це дуже негативно позначається на економіці країни.

Крім цього найгіршим  соціальним наслідком є значна кількість  смертельних випадків через виробничий травматизм. До 30 відсотків українських робітників працюють у небезпечних умовах. Близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45-50 років. В Україні у 2011 році зафіксовано 618 смертей на виробництві, всього з початку року було травмовано 7700 працівників. Це менше, ніж у минулі роки - в 2009-му, 2008-му, але, на жаль, значно більше, ніж у 2010 роцi.[6] 

ВИСНОВОК

Отже, під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв’язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого завдання та громадського доручення.

Травматизм на виробництві викликає наслідки соціального й економічного характеру. Соціальні наслідки полягають у загибелі працівників і травматизмі різного ступеня важкості. Вони можуть бути як локальними (тобто компенсуватися тільки відповідними витратами на підприємстві), так і загальнодержавними. Економічні наслідки — припинення випуску продукції на визначений час, зруйнування устаткування, споруджень, гірничих виробок, втрата частини виробленої продукції.

На мою думку, основною причиною виробничого травматизму є недотримання правих техніки безпеки, а також небезпечні умови праці, які надають роботодавці. Тому для відповідальність за здоровя та життя працівників несуть обидві сторони – як самі працівникик, так і роботодавці.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гогіташвілі Г. Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В. М. Управління охороною праці таризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007.
2. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 215 с.
3. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. –К.: КНЕУ, 2001. –252 с.
4. Москальова В.М. Основи охорони праці – К.: ВД"Професіонал", 2005. – 672с.
5. http://www.mns.gov.ua/files/prognoz/report/2011/4_2_2011.pdf
6. http://novynar.com.ua/politics/203118