Давньоруські літописи книжкові пам’ятки
Реферат, 19 Декабря 2011, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Літописи як джерело відносно добре вивчені. Традиції дослідження давньоруських літописів закладені ще у XVIII ст. російським ученим німецького походження А. Шльоцером, який у 1767 р. першим видав найдавніший Київський літопис за Радзивилівським списком. У XIX— XX ст. ці традиції були розвинуті у працях російських і українських учених — М. Костомарова, О. Шахматова, М. Грушевського, І. Франка, Д. Лихачова, М. Дашкевича, Л. Черепніна, В. Пашуто, О. Бевзо, М. Котляра, Л. Махновця та багатьох інших. Хоча давньоруським літописам присвячена величезна кількість наукових праць, на сьогодні з погляду культурології розглянуті не достатньо
Содержание
Вступ 2
1. Давньоруські літописи, як книжкові пам’ятки. 3
1.1. Повість минулих літ (Повість временних літ). 7
1.2. Київський літопис 11
1.3. Галицько-Волинський літопис 13
2. Українські та білоруські літописи XV-XVII ст. 15
3. Козацькі літописи 18
Висновки 21
Література .22
Работа содержит 1 файл
реферат.doc
— 217.50 Кб (Скачать)— найповніше збереглися чотири групи літописів: київська, галицько-волинська, новгородська і володимиро-суздальська. Їх аналіз дозволяє стверджувати наявність літописної традиції у Києві, Новгороді, Чернігові, Переяславі Руському, Галичі, Володимирі Волинському, Ростові, Суздалі, Володимирі на Клязьмі;
— характерною особливістю давньоруського обласного літописання був нерозривний його зв'язок із київською традицією історичної писемності, яка знайшла свій класичний вияв у "Повісті минулих літ";
— давньоруське літописання нагадує велетенське вікове дерево, коріння якого глибоко проросло в київський духовний ґрунт, а потужний стовбур розгалузився рясними гілками по усіх давньоруських землях.
Література:
- Багалій Д.
Нарис української
історіографії. К.,1925, Вип. 2. - Галицько-Волинський літопис Львів, 1994. С. 3-168.
- Грушевський Михайло. Найдавніша Київська літопись //Історія Украіни-Руси. У 12 т. К, 1991. Т 1.С. 579-601.
- Дзира Я.І. Самійло Величко та його літопис // Історіографічні дослідження в Українській РСР. К., 1971.
- Лаврентьевская летопись //Полное собрание русских летописей. М., 1962. Т 1.
- Луценко Ю. Літопис Г.Грабянки в працях дожовтневих дослідників // Рад. літературознавство. 1988. N 8.
- Драгоманов М. Вибране. К., 2008.
- Иконников В.С. Опыт русской историографии. К., 2008. Т.2. Кн.2.
- Истрин В, М. Хроника Георгия Амартола. — Петербург, 1920, т. 1, с. 9
- Котляр М. Ф. Галицько-Волинський літопис XIII ст. — К., 2003, с. 73.
- Крекотень В. Сказання про війни козацькі та його автор // Київ. 986.
- Летопись Самоила Величка. К., 1851. Т.2.
- Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX віку). К., 2009.
- Мишанич О.В. Українська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість. К., 2009.
- Летровський М.Н. Нариси з історії України. К., 2007.
- «Повесть временных лит», ч. 1, с. 9.
- Рыбаков Б. А. Древняя Русь..., 2008 г. 217 с.
- Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва. — К., 1970, с. 93—102.
- Толочко П. П. Древний Киев, с, 202— 204.
- Шевчук В. Самійло Величко та його Літопис // Величко Самійло. Літопис. К., 2010, Т.1.