Дослідження фразеологізмів німецької мови

Особливим завданням фразеології є вивчення системних зв'язків, як між фразеологізмами, і загальномовною системою значущих одиниць - переважно, словами. Одним із завдань фразеології також є вивчення процесів фразо творення в тому номінативному і комунікативно-функціональному аспектах, і навіть опис фразеологічної деривації - утворення нових значень слів з урахуванням значень фразеологізму. Фразеологія внутрішньо пов'язана з лексикологією, синтаксисом і словотворенням, оскільки структура фразеологізмів співпадає із структурою об'єднань слів або пропозицій, а значення - багатозначного лексичного типу.

Продуктивний характер парних фразеологічних одиниць підтверджується наявністю низки продуктивних структурних типів. На користь продуктивності цієї групи фразеології свідчать такі явища, як активна фразеологічна деривація з урахуванням парних об'єднань, паралельні утворення в різних частинах мови, наявність резерву змінно-стійких парних об'єднань, валюта парних фразеологізмів у літературно-розмовної сфері спілкування, преси та публіцистиці. Компаративними фразеологічними одиницями називаються постійні і відтворені об'єднання слів, фразеологічна специфіка яких полягає в традиційному порівнянні.

Одним з джерел поповнення фразеології є запозичення. Особливо численні запозичення з латинської мови, є окремі запозичення з грецької та інших мов. Запозичені фразеологічні одиниці в своїй більшості носять книжковий характер. У німецькій мові можна зустріти все більш сучасні фразеологізми з компонентами іншомовного походження, які позначають нові артефакти і нові наукові уявлення. Фразеологічний масив будь-якої мови нерозривно пов’язаний з історією, традиціями, літературою народу. Фразеологічні одиниці , відображаючи реалії, конотації, безперервний процес розвитку етнокультури, акумулюючи у внутрішній формі

найрізноманітніші вияви національної духовності, зберігають виразно чи менш виразно сліди цієї етнокультури [1, 359].

Ономастична фразеологія є найбільш яскравим репрезентантом пізнавального досвіду народу, його культурно-історичного розвитку, моральних ідеалів тощо. Багато фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом відображають певні факти вже частково забутого минулого. Інші пов’язані зі старими легендами або творами художньої літератури. Лише у виняткових випадках етимологічна мотивація зворотів є зрозумілою, походження же більшості фразеологічних одиниць не завжди легко з’ясувати. Проте фразеологічні одиниці завжди – явно чи завуальовано, на рівні етимологічних розшуків – зберігають свою історико-семантичну природу, спостереження над якою неодмінно приводить до першоджерела, до перемінного прототипу фразеологічної одиниці.

Розширення обсягу словника розмовної мови за рахунок іншомовних фразеологічних запозичень і фразеологічні одиниці з іншомовними компонентами тягне за собою не тільки його кількісні зміни, а й якісні. Прийнято вважати, що однією з ознак запозичених фразеологізмів у розмовному стилі є наявність експресивно-емоційного відтінку. Найбільш сучасні фразеологічні запозичення і фразеологічні одиниці з іншомовними компонентами слід шукати у сфері сучасних видів комунікації, інтерактивних зв'язків та Інтернету. Щоб простежити історію виникнення фразеологічних одиниць необхідно враховувати результати дослідження культурологів, етнографів, фольклористів та вчених інших галузей знань.

Список використаної літератури

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків, 1983.-137с.

2.    Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування// Мовознавство, 1988. –№3. – С. 77 – 83c.

3.  Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: ЛГУ, 1963. – 145c.
4. Арбекова Т.И. Лексикология английского языка// Учебное пособие для II – III курсов. – М.: Высш. шк., 1997. – 240с.

5.    Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. – М., 1977. – 254с.

6.    Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке. – М., 1986. – 342с.

7.      Гак В.Г. Фразеология, образность и культура// Советская лексикография. Сборник статей. – М., 1988. – С. 159 – 169.

8.   Д. О. Добровольский, Э. Пирайнен Образный язык: межкультурные и типологические аспекты. — 2005. — 419 с. 
9.   І.Г.Ольшанский. Про Деяких тенденціїй в сучасній німецькій лексикографії., ИЯШ 6 \ 77, - 93c.
10. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. – М., 1989. – 98с.
11. Райхштейн А.Д. Про перекладі стійких фраз. – Зошити переводчика.\ Вип. 5. – М., 1968. – 86c.
12. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., 1973. – 759с.
13. Солодухо Э. М. Теория фразеологического сближения (на материале языков славянской, германской и романской групп) / Э. М. Солодухо. – Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 1989. – 296 с.

14. Торсуева, Ирина Георгиевна Контекст // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: СЭ, 1990. —245c.

15. Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови. Навчадьний посібник. Київ, 2007. – 494с.

16. Чернишова І.І. Фразеологія сучасного німецького языка. Вид. «Вищу школу», М., 1970. – 117c.
17. Южченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К.: Рад. школа, 1988. - 144с.

18.                             Burger H. Phraseologie: eine Einführung am Beispiel des Deutschen. – Berlin, 1982. – 165S.

19.                             Duden. Redewendungen und sprichwörtliche Redensarten. Wörterbuch der deutschen Idiomatik. / Hrsg. und bearb. von G. Drosdowski und W. Scholze – Stubenrecht. – Mannheim; Leipzig; Wien; Zürich; Duden Verlag.- 1992. – 846S.

20. Eckert, R. Aspekte der konfrontativen Phraseologie. In: Fleischer, W./

Grosse, R. (Hg.) 1979. – 258S.

21.                             Fleischer W. Phraseologieder deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig, 1998. – 196S.

22.                             Földes Cs. Eigennamen in deutschen phraseologischen Redewendungen. Eine etymologische und semantisch – stilistische Analyse // Muttersprache. – 1985. – 185S.

23. Hans Schemann. Synonymwürterbuch der deutschen Redensarten. - Klett Verlag, 1992. -  234S.

24.                             Kunin A.V. English – Russian dictionary of idioms. – М. 2005. – 503p.

25.                             Schippan Th. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache / Thea Schippan. – Tubingen : Niemeyer, 1992. – 306S.

10