Джон Донн – засновник “метафізичної школи” в англійській поезії.

Джон Донн – засновник “метафізичної школи” в англійській поезії.

 

Виконала: 

студентка групи Ін-27

Бережна Ольга

 
 
Бароко (португальською означає «перлини неправильної форми») - стиль у європейській літературі та мистецтві, що припадає на кінець XVI-середину XVIIІ століть.  

 

Характерні 

ознаки бароко

 

Багата 

і пишна

метафоричність

 

Поєднання 

“непоєднуваного”

 

Декоративність,

вигадливість

Метафізична поезія

 

• Дуже поширеним у всіх країнах Європи було метафізичне, або релігійне бароко. Воно спостерігалося в Англії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Для нього характерне заглиблення у світ метафізики, містики. Йому властиве відречення від життя і всього земного, намагання цим врятувати людину від зла, навернути її на благочестиві релігійні та ідеологічні позиції, прищепити їй християнські чесноти.

• «Метафізична школа» як поетична традиція довгий час залишалася невідомою і мало хто перекладав вірші поетів-метафізиків. Наше знання англійської метафізичної поезії та наш інтерес до неї змінився завдяки Йосифу Бродському.

• Джон Донн — визнаний лідер “метафізичної школи” в англійській поезії першої половини 17 ст., доктор богослов’я, автор понад 160 проповідей.

• Джон Донн народився 21 січня або між 24 січня і 19 червня 1572 в Лондоні в католицькій родині. Його батько, Джон Донн, був старостою цеху лондонських торговців залізними товарами. Мати, Елізабет Хейвуд, також походила з католицької сім'ї, була дочкою драматурга Джона Хейвуд. Батько помер, коли синові було три роки. Мати Донна через кілька місяців вийшла заміж.

• Навчався в Оксфордському і Кембриджському університетах, але ні там, ні там не одержав диплома: діяли обмеження, введені для католиків. Продовжив навчання в школі баристерів Лінкольнз Інн.

• Подорожував Європою. Після повернення Донн влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, сера Томаса Еджертона. Закохавшись в його племінницю, Анну Мор, потай одружився на ній (1601). Коли Еджертон дізнався про це, він вигнав Донна і домігся його ув'язнення в тюрму.

• Звільнившись з в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів Перфорд в графстві Саррей. Донн заробляв на життя адвокатурою і був помічником єпископа Томаса Мортона.

• Його родина швидко зростає - протягом ряду років у Ганни практично щорічно народжується по дитині. У серпні 1617 Ганна народила мертву дитину і померла через п'ять днів після пологів. У листопаді 1621 Донн стає настоятелем Собору Святого Павла в Лондоні.

• Донн виправдав себе як одного із найкращих проповідників того часу. Однак його проповіді не схожі на звичайні, а більше на покаяння. В них дуже виразно звучить: «Господи, я негідний, але скажи тільки слово...». Донн не прагне доводити щось, а переконує; саме в цьому криється сильний вплив його проповідей на людей.

• Донн помер 31 березня 1631. Безпосередньо перед смертю велів створити власний портрет в савані. Скульптурний варіант цього портрета встановлений над могилою Донна в Соборі Святого Павла.

Творчість Донна ділять  на декілька періодів:

 

• І період; студентські роки і перші роки одруження; найбільш значний період. Донн пише світську поезію, новаторську за формою і змістом, сатири, елегії.
• ІІ період; до прийняття сану; перехідний період, під час якого написані метафізичні поеми «Анатомія світу», «Друга річниця», антикатолицькі памфлети.
• ІІІ період; останній; релігійна поезія, проповіді.

Новаторство поета:

 

• звільняє мову від умовної поетичної лексики, архаїзмів, богів та богинь, німф, сирен, фей, умовних тем, характерних для пасторалі, алегорії;
• зображує коханих жінок як реальних істот, не ідеалізує їх;
• вводить розмовну мову, збагачену термінологічною лексикою ремесел і наук (від схоластики до сучасної фізики);
• ліквідує сільську тематику, як вже було сказано, він поет-урбаніст (люди зображені на фоні міських пейзажів, міського побуту);
• поезія сповнена драматизму, митець зосереджує увагу на внутрішньому світі людини, її психологічних конфліктах;
• поезія біографічна;
• поезія еротична і цинічна, натуралістична (елегії про короткочасну любов);
• відмовляється від плавності вірша, яка була характерна для Спенсера та послідовників Петрарки, ритміка поезій складна і різноманітна;
• використовує парадоксальні поєднання ідей та образів;

Теми поезії Донна:

 

• Тема кохання, яке він ставить вище життя, оскільки воно дарує вічність, ніщо не може встояти проти нього («Алхімія кохання», «Світанок», «Річниця»)
• Тема смерті; вона страшна, бо може розлучити коханих («Погребіння», «Прощання, що забороняє сум», «Привид», «Лихоманка»)

Умовно творчість Джона  Донна можна поділити на три  групи творів:

 

• ліричні вірші про кохання; “Songs and Sonnets” (1590), вірші послання “The Storm” (1593), “The Calm” (1597);
• сатиричні поеми та елегії – Satires and Elegies (1597);
• релігійно-філософські поеми і сонети “An Anatomy of the World” (1611-1612), цикл “The Holly Sonnets”, а також ряд прозових релігійно-етичних трактатів.

Висновок:

 

• Джон Донн - поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамках готових визначень і немов навмисно дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думки, постійними пошуками і постійною незадоволеністю. Спадок Джона Донна є неоціненним, адже він зробив дуже великий внесок в літературу   бароко. Він розширив поняття «бароко», його вірші сприяли подальшому вивченню особливостей тієї доби.