Повтор як поетичний принцип у жанрi Украiнського народноi думи

• бідні невольники; [6, 27, 26, 25, 24]
• дівка-бранка; [ 27, 26, 25, 24]
• кляли-проклинали. [, 27, 26, 25, 24]

     Аналіз  думи здійснюється на основі шести  варіантів її запису.

     Власне, різниця між початковими рядками думи у різних записах полягає у таких особливостях: 1) відсутності / наявності змістовно факультативних елементів (вигуку “гей”, та специфічно початкових сполучників “що”, “та”); 2) варіаціях в означенні моря (“Чорне”, “синє”, “синеньке”); 3) різних характеристиках в’язниці (без епітету, “кам’яна”, “темна”, “темненька”); 4) кількості козаків (сімсот або п’ятсот).

     Наявність конкретної географічної реалії –  моря – не лише прив’язує художню  дію до визначених просторових меж, але й викликає вже певні емоції або припущення. Здебільшого образ Чорого моря викликає емоції негативного забарвлення. “Синє море” є більш загальним образом. Акцент переноситься на море взагалі, як певну стихію, тому його сприяняття можеть бути до волі різними.

     Образ “кам’яної темниці” є цікавим  з погляду походження епітету. У контексті думи можемо з повним правом говорити про його значення як таке, що є глибшим за простий атрибут, який дає уявлення про матеріал будівлі.

     Варіанти  мало різняться розміром і однаково описують перебіг подій. Варіанти В і Г трохи скорочені у вислові, бо мають відповідь Марусі і її обіцянку визволити їх в майбутньому, але не мають опису визволення - так як А і Б «то став пан турецький до мечету од’їзджати».

      Варіант В відрізняється від інших новішим способом викладу. Окрім того цей варіант має такі відміни від інших: згадка про невільників, великоднє пирування як причина їх розпуки, пан їде не в мечет,а просто з двору, немає традиційної фрази «для роскощі турецької, для лакомства нещасного»,а замість неї «турецькі ласощі і лагкомини».

      Однодушність  варіантів в головних епізодах оповідання підкреслюється тією обставиною, що всі  варіанти записані в місцевостях, котрі  хоч не дуже близько лежать одна від одної, але творять досить збиту територію, не поділену посередині ніяким іншим кобзарським центром. 

     2.2. Дума «Розговор Днепра с Дунаем»

     Дума  існує лише в одному записі, тому аналіз будемо проводити саме на його основі. Дума була записана у 1805 році.

     В думі зустрічаються повторення цілих рядків:

«Тихій  Дунаю,

Что я  своих козаков на тебя не видаю?

Чи твоя Дунай-вода моих козаков позабирала?

Днепр-батьку,Славуто!             
Сам себе думаю та гадаю,

Что твоих  козаков у себя не видаю!» [17]

     Повторення  окремих слів та словосполучень:

-Дніпр-батьку;  
- Дунай-вода; [17]

- сребла-залата. [17]

     Дума  має один варіант, записаний у 1805 році. Цей текст є другим випадком (після варіантного пучка “Сокіл і Соколя”), коли основними дійовими особами думи є не люди. Розмова  олюднених Дніпра і Дуная є  основним змістом думи. 

     2.3. Дума «О Сулиме, Павлюке еще о Яїцьке Остраянице»

     Дума  існує в одному варіанті запису, тому аналіз проводимо на її основі.

Дума була записана 23вересня 1928 року.

   Зустрічаємо повтории деяких словосполучень

• пани-ляхи; [17]
• город-кріпосниця; [17]
• порогом-водою. [17]

 

   2.4 .Дума «Плач невольника»

   Варіант А, який був вміщений під цим індексом у виданні Лукашевича у томі I томі, с. 64, варіант Б, вміщений під такою ж назвою у виданні Антоновича і Драгоманова у I томі, с. 95, варіант В, був вміщений під цим індексом у виданні Сперанського, с. 14, варіант Г, вміщений під цим індексом у виданні Ф.Колесси у I томі, с. 167, варіант Ґ, вміщений під цим індексом у виданні Ф.Колесси у томі II, с.193.

   У різних варіантах цієї думи спостерігаємо повторення цілих рядків:

 «То  не ясний сокіл квилить-проквиляє.

Як син  до батька до матері у городи християнські поклон посилає»; [5, 6, 7, 8, 9]

«Нехай-же батько й матуся  мою пригодоньку  знають,

Статки, маєтки ізбувають, великі скарби збувають,

Козацьку  голівоньку з тяжкої неволі визволяють.» [5, 6, 7, 8, 9] 
«Таді-ж то далася бідному невільнику турецька неволя добре знати: 
Кайдани руки і ноги заїдали,

Сирая сириця до жовтої кості біле тіло проїдала.» [5, 6, 7, 8, 9]

 «Соколе  ясний

Брате мій рідний…»[5, 6, 7, 8, 9]

     Також зустрічаємо повтори окремих слів і словосполучнь:

• сокіл квилить-проквиляє; [5, 6, 7, 8, 9]
• поклон посилає; [5, 6, 7, 8, 9]
• сирая сириця. [5, 6, 7, 8, 9]

   Центральність ліричного начала у думі, наявність  розгорнутих монологів, звертання до батьків, а не до козаків – усе це говорить на користь давності виникнення думи (виходячи з концептуальних положень О.М. Веселовського [1, 464 – 465] та Ф.М. Колесси [13, 1 – 2] про генетичну первинність ліричного начала щодо епічного).

   Суб’єктом звернення у думі є “бідний невільник”, відповідно текст думи надалі розгортається як увиразнення і конкретизація епітету “бідний”.Два просторові позначники – “земля турецька, віра бусурманська” і “городи християнські” – створюють основу розгортання конфлікту як два несумісні у свідомості бранця поняття. Так само на текстовий рівень виноситься образ птаха і звернення до нього.

      Всі чотири варіанти запису дум кардинально  відрізняється один від одного. Варіант  А стоїть окремо від інших варіантів  і за довжиною,і за змістом. Варіант Б невідомого походження належить до більш розповсюдженого типу. Варіант В потребує  особливої уваги, це буквальний переспів першого невольницького плачу Гренчікових «Дум кобзаревських». Закінчення варіанту Г досі невідомо.

      Але всі варіанти подібні, вони ніби творять одну редакцію думи.  

     2.5. Дума «Отаман Матяш старий»

      Доступним донині лишається один варіант, записаний  у 1805 році, тому аналіз думи будемо проводити без порівняння.

      В думі зустрічаємо повторення цілих  рядків:

«Стали  козаки вечора дожидати,

Стали терновые огни раскладати,

Стали козацкіе седла от себе далеко откидати,

Стали казоцкіе семипядніе пищали по-за кустами  ховати.» [79]

«Козаки бравослвцы-небывальцы!

На коні козацкіе сидайте…» [79]

      Також можна знайти повторення словосполучень або окремих слів:

• турки-янычары; [79]
• бравославцев-небывальцев; [79]
• серебро и золото турецкое. [79]

      Витворення  незрозумілих словосполучень свідчить про віддаленість часу постання поетики  думи від часу виконання. Водночас, маємо констатувати факультативність конкретизації місця дії при необхідності його називання. Складність аналізу думи полягає у невиразності окресленого простору, принциповій несполучуваності названих географічних понять:

«На устьи  Самары-Богу,

Семенова  козацкого рогу

Уси поля самарскіе пожарами погоріли,

Только  два терны-байраки не вигоріли…» [79]

      Символічний характер числа дванадцять (кількість  козаків) може прочитуватися залежно  від визнання домінування тієї чи іншої традиції – християнської (кількість апостолів) чи власне фольклорної (повнота, цілісність – річний цикл місяців).

     Таким чином, події, описані в думі, створюють очікування трагічного (небезпеки), однак очікування виправдовуються не повністю: образний ряд, пов’язаний зі смертю, обривається одразу після початкового цілісного утворення. 

     2.6. Дума «Три брати самарські»

     Варіант А був вміщений під цим індексом у 1805р., варіант Б, був опублікований під цією назвою у 1854р., рік запису не відомий, варіант В, був записаний під цим індексом 20 травня 1876р., варіант Г, був записаний під цієї назвою в 1908р., варіант Ґ, записаний 21 лютого 1912р. під цієї ж назвою, варіант Д був записаний під даним індексом у 1930р.

     Урізних варіантів цієї думи ми спостерігаємо  повторення однакових рядків:

«Що там три брата рідненькі,

Постріляні, порубані спочивали,

Що на рубані рани та на стріляни знаемагали…» [89, 90, 92, 94, 96, 97]

«Гей,як обізветься старший брат

До середущого словами:

«Ой,брате  мій сердущий!

Та добре  ти, брате, учини,

Холодной  води знади,

Рани  мой постріляні та порубані

Окропи, охолоди!» [89, 90, 92, 94, 96, 97]

«Гей, ти брате мій рідненький,

Чи ти мені,брате, віри не діймеш,

Чи ти мене, брате, на сміх піднімаєш?

Чи не одна нас шабля порубала,

Чи не одна нас куля порубала?» [89, 90, 92, 94, 96, 97]

«Нехай  же нас будуть старанні козаки зачувати,

Гей, та будуть до нас приїжджати,

Ідуть нашої смерті доглядати,

І тіло наше козацьке молодецьке

А в  чистому полі поховати». [89, 90, 92, 94, 96, 97]

«То тільки нас будуть

Турки-яничари,

Безбожні  бусурмани,Наші ігри козацькі зачувати,

То будуть до нас приїжджати,

Будуть  наше тіло

Сікти і рубати,

Або будуть у тяжку неволю завертати.

Ой уже  ми будем, брати рідненькі,

Голубоньки  сивенькі,

Отут  помирати,

Уже нам  отця, матки й родини сердешної

Повік у вічі не забачати…» [89, 90, 92, 94, 96, 97]

      Також зустрічаємо повторення окремих  слів і словосполучень:

• брати рідненькі; [89, 90, 92, 94, 96, 97]
• голубоньки сивенькі; [89, 90, 92, 94, 96, 97]
• рани смертені порубані й посічені; [89, 90, 92, 94, 96, 97]
• брат найстарший; [89, 90, 92, 94, 96, 97]
• брат середущий; [89, 90, 92, 94, 96, 97]
• турецькі яничари; [89, 90, 92, 94, 96, 97]
• безбожні бусурмани. [89, 90, 92, 94, 96, 97]

  Аналіз  дум проведений нами на матеріалі текстів шести варіантів.У всіх варіантах запису думи можемо прослідкувати такі головні моменти: 1) життя серед смерті; 2)смертельні рани, які приносять сильні страждання; 3) опис місця, де розгортаються події.

      Важливими композиційними елементами є згадка про можливу неволю і молитва, які наявні в усіх записах:

«Дай же, боже, з неба дрібний дощик,

А з  низу буйний вітер.