Лейтмотив  твору – заперечення жорстокості.  Кріста зазнає органічну потребу  всякий раз оголошувати їй  війну. В німецькій антифашистській  літературі дуже істотна тема  зловісній ролі вчителя - нациста.  Кріста належить к новому духовному  поколінню педагогів, протиставлених  колишнім. Думками звертаючись к  тим, кому за тридцять, - колишнім  вихованцям  Крісти, вдивляючись  в стару фотографію, оповідачка  питає :  «Усвоили  ли вы – хотя бы только это, - как она заклинала вас не топить в речке котят, не забрасывать камнями старых ослепших собак, не убивать птенцов ударом об стену? Смеялись ли вы над ней? А может быть , вы, девочки, чьи женские лица просвечивают на старой карточке, может, вы вспомнили её хоть раз, когда прижали к груди собственных детей? » [2,с.154]. «Ось чому Кріста в діалозі, неважливо, реально-минулому чи уявленному (він виражає суть її натури), знайомлячись з людиною, теж педагогом,  шукає суть його души, питає, чи не знімав він з дерева гніздо сороки, чи не шпурляв він маленьких,  ще не прикрашених пір’ям пташенят о стінку сараю, замість того, щоб спитати : чи не вилазив він колись на тополь.»  [6, с. 20]

  Все це  не застаріле проявлення сентиментальності,  невтрачені  актуальності питання,  як це доводиться в ключовому  епізоді «Роздумів», які відносяться  вже до  демократичної Німеччини.  Сльози  Крісти – вчительки  -  не прояв слабкості нервів  і не сентиментальність, героїню  душив сум, вона бачила, що знову  б’ють  чорного кота о стіну  сараю, знову яйця сороки розлітаються  від удару о камінь, знову чиясь  рука змітає сніг з задубілого  дитячого обличчя. « Кріста досягала цілі без слов, морально вона перемогла: хлопець все зрозумів. Але проблема залишилась: вчителька – біолог побачила  в цьому лише парадокс (колега родом з села и плаче за тваринами!), а директор школи – «забуття виховних обов’язків»…»

   «Людяність, здатність до жалю та переживанню як сутність характеру Крісти, протест проти деспотизму, жорстокості та рабської покірності не покидають її і на трагічному етапі її життя, надбувають значення духовної перемоги над небуттям фізично приреченої героїні.» [4,с.184-185]

  Образ Крісти  Т. займає особливе и принципіально  нове місце в галереї емансипованих  героїнь сучасної літератури  НДР. Її образ на собі подальшою  еволюції жінки, яка сполучає  усвідомлення своєї суспільної  значущості, високу духовність з  найкращими традиційними особливостями  німецького національного жіночого  характеру. Кріста Т. з захопленням  вникає у професійні справи  мужа – ветеринара, чутка и  любляча матір, яка створює  в домі затишок і тепло з  істинною поезією. 

  Останні  сторінки «роздумів» повні суму, і це зрозуміло: смерть молодої   таланливої жінки – завжди  трагедія. Однак , вникаючи в подробиці  хвороби своєї героїні, К. Вольф  наповнює їх не натуралістичним  змістом, а  філософсько-психологічним.  В цьому реалізується ідея  твору. «Роздуми про Крісту  Т.» встановлюють, що кожна людське  життя – цілий світ, треба , щоб після неї залишився творчий  слід, тоді вона збережеться в  пам’яті живих і буде перемогою  над смертю.  Головне для цього  – непохитність – особливість,  якою була обдарована Кріста  Т. «Она не была создана для того ,чтобы сдаваться, хотя и наделена способностью терпеть поражение. В ней жило упорство, помогающее ей подниматься снова и снова, отвоевывать – сантимерт за сантиметром – почву под ногами» [2,с.175]

Висновки

Кріста Вольф -  знаменита німецька письменниця та критик,  лауреат багатьох престижних літературних премій. Одночасно повість «Роздуми о Крісті Т.» зробила її  знаменитою. Це історія нездійсненої особи , історія так і незакінчившегося  «шляху  всередину», в кінці кінців це історія молодої, привабливої та талановитої жінки , яка покинула цей світ, не залишивши в ньому свого світла. У повісті розкриваються такі проблеми : 

         • Проблема  «приходу людини до самої себе». У контексті основній думці роману слід придивитися до «проблематичного» образу головної героїні. Не всі «звичні мірки», за допомогою яких прийнято оцінювати внесок людини в загальну справу, для неї прийняті. У творчості письменниці етичне самопізнання особи набуває часом форми конфронтації її з самою собою і з великим світом. 

           • Проблема «недомовленості»  долі головної  героїні, яка  починає писати, яку рано в  могилу загнала хвороба, –  це своєрідний характер в центрі  роману.  Головний початок у тому, що Кріста Т. мріє зразу, негайно знищити все жорстоке, вульгарне, недобре. І зазнає поразки. Розповідь ведеться від імені її близької подруги, яка зворушена її  загибеллю і її тяжким життям. 

          • Проблема нового світосприйняття - основна проблема, так як ми бачимо, як головна героїня бореться на протязі всього роману  з рамками поведінко життя того часу. Лейтмотив твору – заперечення жорстокості. Кріста Т. належить к новому духовному поколінню, протиставлених колишньому. 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Вольф К. От первого лица  / К.Вольф – М. : Прогресс, 1990. – 313с.
2. Вольф К. Размышления о Кристе Т. / К. Вольф // Избранное; [пер. с нем. Фридлянд С. и др.]. – М. : Радуга, 1988. – С. 25-181.
3. Воротникова А. Э. Немецкая литература ХХ века : новый взгляд / А. Э. Воротникова // Материалы вузовской научной конференции. – М.: 2008.
4. Лущик Л. Г.  Криста Вольф / Л. Г. Лущик // Учённые записки - Пермск. ун-та. № 7. – М. : 1984. – С. 172–189.
5. Ратгауз Г. Раздумья о Кристе Вольф / Г. Ратгауз // Литературное обозрение. - № 3. – М. : 1980. – С. 76 –77. 
6. Рудницкий Г. М. Криста Вольф / М. Г. Рудницкий. Предисловие //Вольф К.  Избранное. – М. : Радуга, 1988. – С. 5–25.
7. Руцкая Г.С. Поэтологические аспекты изображения творческой личности в романах ГДР 60 – 70х годов / Г. С. Руцкая // Учённые записки - Пермск. ун-та. № 12. – М.: 1989. – С. 119 –127.