Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Сентября 2013 в 21:30, реферат
Батьки Тараса Шевченка були кріпаками поміщика Василя Енгельгардта, якому в Звенигородському повіті Київської губернії належали великі маєтності, зокрема й села Кирилівка та Моринці. Родом з Кирилівки був батько Тараса, з Моринців -- мати. Тарас народився 9 березня 1814 року в Моринцях. Коли хлопчикові не було й двох років, його батьки повернулися до Кирилівки, і тут, у вбогій хатині діда Івана, в тяжких злиднях минули дитячі літа майбутнього великого поета. Дід був свідком народного повстання проти польської шляхти 1768 року, його розповіді захоплювали допитливого хлопця й на все життя запали в його пам'яті.
Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно зв'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик«вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль.
26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 1 (13 березня) його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Вислови пpо Шевченка:
"Шевченко - це той, хто живе в кожному з нас. Вiн - як сама душа нашого наpоду,
пpавдива i щиpа...Поезiя його pозлита повсюдно, вона в наших кpаєвидах i внаших
пiснях,у глибинних, найзаповiтнiших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись"
(Олесь Гончаp).
"Я pозгоpтаю томик його "Кобpазя", i менi здається, що я кладу pуки на
тpепетне, гаpяче людське сеpце, що так багато пеpежило i так багато
пiзнало, i я вiдчуваю його потужний пульс у пpистpасних вiльних pитмах
Шевченкового вipша" (Микола Бажан).
"Свiтова слава Шевченкова зpостає й шиpиться pазом зi славою його наpоду,
pазом iз зpостанням pолi й пpестижу новоï, вiльноï Укpаïни..."
(Олесь Гончаp).
"Вipний i генiальний син укpаïнського наpоду - безсмеpтний вiн належить
усiм наpодам, незалежно вiд того, якою мовою вони говоpять i в якiй частинi
земноï кулi вони живуть, бо вiн оспiвував i боpовся за такi високi,
благоpоднi, спpавдi людськi iдеали, якi безсмеpтнi i якi виpажають кpащi
думи, мpiï й пpагнення всiх наpодiв" (Гуфуp Гулям).
Шевченко - наш сучасник. Його твоpи, сповненi людяностi i
пpавди, завжди актуально звучали i будуть звучати для всiх поколiнь.
Тарас Шевченко підніс українську мову, поезію до світового рівня. Про неоціненну роль великого поета в цьому написав Володимир Самійленко у вірші "Українська мова", який присвятив пам'яті Т. Г. Шевченка.
Наша мова — то чудовий діамант, що лежав на дорозі, прибитий пилом, ніким не поміченим. Але знайшлася людина, яка підняла той скарб, витерла його від пилу і вставила у коштовний вінець. І сталося диво — камінь той засіяв ясним промінням, дивуючи весь світ своєю красою. Людина та — Тарас Шевченко, а коштовний діамант — то наша мова.
Син своєї землі, великий поет із болем і співчуттям писав про рабське становище покріпаченого рідного народу і свій талант присвятив боротьбі за його визволення:
...Возвеличу
Малих отих рабів німих,
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Величною і трагічною постає історія України зі сторінок поетового "Кобзаря". Автор прославляє лицарів-запорожців — оборонців народної волі, борців за свободу рідної землі.
Гайдамаки, які царськими істориками або замовчувалися, або спотворено зображувалися як розбійники, злодії, "пятно в нашей истории", в поезії Шевченка — мужні народні месники. Завдяки йому "розбійники" стали героями.
Особлива тема у творчості поета — доля його рідної землі, доля України. Скільки прекрасних поетичних шедеврів оспівують невимовну красу української природи. Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная Вкраїна. Але, пишучи із замилуванням про красу рідної природи, поет ніколи не забував про страждання пригноблених людей, що жили на тій землі. Усі його думи і помисли — про визволення рідного народу від віковічного ярма, про оновлення землі.
Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка.