Вивчення літописів у школі

    Остання частина твору містить листи  з переписки Мазепи і Палія, Мазепи і російського царя.

      Художні особливості літопису. Автор ретельно й обережно добирає порівняння, метафори, прислів'я та приказки для сатиричного змалювання польської шляхти (Чернецький, Конєцпольський): «жадібні як мухи до меду», «виморені голодом і холодом». Інші художні засоби використані для змалювання образів козаків і Хмельницького: «неопалимі серця», «острожний на всі сторони». З гіркотою та осудом коментує літописець чвари між козацькою старшиною, що розпочались після смерті Хмельницького: бідна вітчизна «потопає в крові».

    Значення  літопису Самійла  Величка. Літопис — нова для тогочасного українського письменства літературна форма, в якій поєдналися ознаки твору публіцистичного, історичного, художнього з вишуканими містифікаціями, автентичними документами і вмілою стилізацією під документи. Історію свого народу літописець висвітлює у зв'язках з найголовнішими подіями в навколишніх землях — Польщі, Білорусії, Росії, Угорщині, Молдавії, Туреччині, Криму, а також Швеції, Австрії, Данії і Франції. Він прагне тлумачити її в контексті світової історії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Отже, ми маємо розуміти, що розглядувані козацькі літописи цінні тим, що описи багатьох подій у них зроблені дуже реалістично і подають найбільш повну картину тогочасного життя. Автори намагалися говорити тільки правду і дуже обережно ставилися до історичних неточностей, відомостей, заснованих на здогадах. У літописах ми можемо знайти докладні відомості про соціальні верстви і прошарки тодішнього суспільства та соціальний устрій Київської Русі загалом. Літописці називають такі категорії, як старостове, бурмистрове райці, шляхта, слуги замковиє, жиди й уряди міські, "выбраный с подданных своих", посполите люде, гултяйство, ксьонзи, а також броварники, винники, могиіники, будники, наймити, пастухи. Козацькі літописи ніби завершують літописний етап української історіографії. Історичні твори наступного часу, наприклад, "Історія Русів", за жанровими особливостями відкривали новий етап у розвитку української історичної думки, зокрема нового методу передачі історичних знань: не через констатацію подій та її інтерпретацію, а через аналіз і узагальнення всієї суми історичних знань, доступних досліднику. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Література

1. Бевзо А. Львівський літопис. Острозький літописець. / А. Бевзо. -  К , 1970. – 233 с.
2. Дзира Я. І. Літопис Самовидця / Я. І. Дзира. - К. , 1971. – 134 с.
3. Дзира Я. І. Українські літописи XV1-XVII1 ст в радянській Історіографи / Я. І.Дзира // Історичні джерела та їх використання. - 1968. - Вип. 3. - С. 177-189
4. Кардаш Д. Золоте Слово. Вибір з Історичних джерел. / Д Кардаш. - Прага, 1941. - С. 8
5. Київський літопис першої чверті XVII ст. //Укр. іст журн. - 1988. - № 2. -С.107-120;
6. Київський літопис першої чверті XVII ст //Укр. іст журн. – 1989. - №5. - С. 103-114.
7. Крип'якевич І. П. Літописи XVI-XVIII ст. в Галичині / І. П. Крип'якевич //Історичні джерела та їх використання. – 1964. - Вип. 1. – С. 63-80
8. Львівський літопис // Галицько - Волинський літопис. - Львів. - 1994. - С. 169-200
9. Марченко M. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). / М.І. Марченко. - К., 1959. – С. 54 - 63
10. Марченко М. І. Історія української культури. / М.І. Марченко. - К., 1961. - С.232-245.
11. Острозький літописець // Галицько-Волинський літопис. – Львів. – 1994.- С. 201-208
12. Сафонович Феодосії. Хроніка з літописів стародавніх. - К., 1992.
13. Смолін В.А., Степанков B.C. Українська національна революція 1648-1676 pp. крізь призму століть / В. А. Смолін //Укр. іст. журн. - 1998. - № 2. - С 3-4.
14. Українська література XIV-XVI ст.. – К., 1988. - С.76-87