Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2012 в 15:44, реферат
Вступ
Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, вчитель має відзначити, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літописання. Розвивався цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко розповідають про визвольну боротьбу українського народу 1648-1654 рр.,— це явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від літописців київських, тобто староукраїнських.
Остання частина твору містить листи з переписки Мазепи і Палія, Мазепи і російського царя.
Художні особливості літопису. Автор ретельно й обережно добирає порівняння, метафори, прислів'я та приказки для сатиричного змалювання польської шляхти (Чернецький, Конєцпольський): «жадібні як мухи до меду», «виморені голодом і холодом». Інші художні засоби використані для змалювання образів козаків і Хмельницького: «неопалимі серця», «острожний на всі сторони». З гіркотою та осудом коментує літописець чвари між козацькою старшиною, що розпочались після смерті Хмельницького: бідна вітчизна «потопає в крові».
Значення
літопису Самійла
Величка. Літопис — нова для тогочасного
українського письменства літературна
форма, в якій поєдналися ознаки твору
публіцистичного, історичного, художнього
з вишуканими містифікаціями, автентичними
документами і вмілою стилізацією під
документи. Історію свого народу літописець
висвітлює у зв'язках з найголовнішими
подіями в навколишніх землях — Польщі,
Білорусії, Росії, Угорщині, Молдавії,
Туреччині, Криму, а також Швеції, Австрії,
Данії і Франції. Він прагне тлумачити
її в контексті світової історії.
Висновки
Отже,
ми маємо розуміти, що розглядувані
козацькі літописи цінні тим, що описи
багатьох подій у них зроблені дуже реалістично
і подають найбільш повну картину тогочасного
життя. Автори намагалися говорити тільки
правду і дуже обережно ставилися до історичних
неточностей, відомостей, заснованих на
здогадах. У літописах ми можемо знайти
докладні відомості про соціальні верстви
і прошарки тодішнього суспільства та
соціальний устрій Київської Русі загалом.
Літописці називають такі категорії, як
старостове, бурмистрове райці, шляхта,
слуги замковиє, жиди й уряди міські, "выбраный
с подданных своих", посполите люде,
гултяйство, ксьонзи, а також броварники,
винники, могиіники, будники, наймити,
пастухи. Козацькі
літописи ніби завершують літописний
етап української історіографії. Історичні
твори наступного часу, наприклад, "Історія
Русів", за жанровими особливостями
відкривали новий етап у розвитку української
історичної думки, зокрема нового методу
передачі історичних знань: не через констатацію
подій та її інтерпретацію, а через аналіз
і узагальнення всієї суми історичних
знань, доступних досліднику.
Література