Роль аналогії в пізнавальній діяльності

Аналогія в політиці дає обгрунтовані висновки за умови ретельного аналізу конкретної обстановки, уважного вивчення усіх "за і проти". Складність виявлення усієї схожості і відмінностей призводить до того, що аналогія в суспільно-історичному дослідженні, як правило, забезпечує отримання висновків ослабленої модальності. У одних випадках уподібнення дає проблематичне, в інших - достовірне знання, але лише про можливу, а не дійсну приналежність переносимої ознаки досліджуваному явищу. Тому при аналізі суспільно-історичних явищ аналогія повинна доповнюватися іншими формами виводів, що забезпечують достовірне їх пізнання.

4. Роль аналогія в правовому процесі.

 До аналогії звертаються  в особливих випадках правової  оцінки, а також в процесі розслідування злочинів і проведенні криміналістичних експертиз.

(1) Аналогія в правовій  оцінці. З логічного боку юридична  оцінка обставин справи протікає, як правило, у формі силогізму,  де більшою посилкою виступає  певна норма права, а меншою - знання про конкретний факт. Разом з цим в окремих правових  системах допускається правова  оцінка аналогічно закону або  по прецеденту.

Виходячи з практичної трудності передбачати і перерахувати в законі усі, що можуть виникнути в майбутньому конкретні види правовідносин, законодавець надає суду право оцінювати непередбачені законом випадки по нормах, які регулюють схожі правовідносини. У цьому і полягає суть правового інституту аналогії закону.

У російській правовій системі  аналогія карного закону не передбачена. Вона діє лише в цивільному праві, що пояснюється складністю господарського обороту і практичною трудністю  передбачити в системі права усі, що можуть виникнути в майбутньому нові види цивільно-правових відносин.

Згідно з теорією і  правовою практикою оцінка цивільно-правових відносин аналогічно закону допускається лише при дотриманні певних умов. По-перше, вимагається відсутність в системі права норми, яка б прямо передбачала цей вид відносин. По-друге, вживана аналогічно норма права повинна передбачати схожі за своїми істотними ознаками відносини при несуттєвості відмінностей.

Логічну структуру висновку аналогічно при оцінці діяння в суді можна представити у вигляді  наступної схеми:

Посилки:

1) Передбачена законом  дія di, має ознаки Р, Q, М і  правовий наслідок S

2) Не передбачена законом  дія db має ознаки Р, Q, N

Висновок:

до d2 застосовано передбачений для di правовий наслідок S

Схожі для дій di і d2 ознаки Р і Q мають бути юридично істотними, такими, що визначають рід правовідносин. Окрім схожих порівняльному аналізу  підлягають також ознаки М і N. Перенесення  ознаки - в даному випадку правового  наслідку S - буде виправданий лише у  тому випадку, якщо ознаки М і N будуть видовими, при цьому ознака N не суперечитиме правовому наслідку S.

Правова оцінка протікає у формі умовиводу по аналогії і у разі допущення в судочинстві прецеденту, коли суд у своїх висновках про підстави і межі правової відповідальності у конкретній справі спирається на раніше винесену судом ухвалу у схожій справі.

Таке уподібнення не може претендувати на демонстративність. Кожне правопорушення, особливо в області карного права, - це строго певна сукупність об'єктивних і суб'єктивних обставин, що вимагає конкретної оцінки і строго індивідуального підходу до обрання міри покарання. Посилання ж на судовий прецедент часто нівелює відмінності і тим самим не забезпечує правової справедливості. Саме тому звернення до судового прецеденту, яке практикується, приміром, в англо-американській правовій системі, ніколи не признавалося в теорії і практиці досить надійним джерелом права.

У правовій діяльності окрім  поняття аналогії закону зустрічається  поняття аналогії права. Суть його полягає  в тому, що за відсутності закону, прямо регулюючого спірне відношення, а також за відсутності норми, що розглядає схожий випадок, суду надається  право оцінювати спірне відношення, керуючись загальними началами і  сенсом законодавства. В цьому випадку  правова оцінка протікає не у формі  умовиводу по аналогії, а у формі силогізму, більшою посилкою якого виступає конкретне положення загальних начал законодавства. Інститут аналогії права, отже, не має прямого відношення до умовиводу по аналогії, збіг тут чисто термінологічний.

(2) Аналогія в процесі  розслідування. Аналізуючи фактичний  матеріал, суддя і слідчий використовують  не лише загальні знання, отримані  наукою і практикою, не в  меншій мірі вони звертаються  і до індивідуального досвіду - свого і чужого. Порівняння конкретної справи з раніше дослідженими одиничними випадками допомагає з'ясувати схожість між ними і на цій основі, уподібнивши одну подію іншому, виявити раніше невідомі ознаки і обставини злочину.

У найбільш виразній формі умовивід по аналогії зустрічається при розкритті злочинів за способом їх здійснення.

Наприклад, у справі про  квартирну крадіжку слідчий звернув  увагу на той факт, що злочинці проникли в квартиру в той час, коли господарка розвішувала у дворі білизну, яку випрала. Виявилось, що кілька місяців тому прокуратурою було припинено розслідування по двох інших справах про квартирні крадіжки, де злочинці використовували аналогічну обставину для проникнення в квартиру. Здогадка на основі аналогії надалі була підтверджена - виявилось, що квартирні крадіжки були здійснені однією і тією ж групою.

Вірогідний характер отримуваного за допомогою аналогії знання зумовлює неоднакову роль цього висновку на різних стадіях судового дослідження. Так, в процесі попереднього розслідування  і судового слідства звернення до аналогії цілком правомірне, тут вона виконує евристичну функцію - служить  стимулом до роздумів, виступає логічною основою побудови версій.

Умовивід по аналогії часто використовується при виробництві окремих видів криміналістичних експертиз, що ставлять завдання ідентифікації особи або матеріальних предметів : встановлення особи за ознаками зовнішності, по відбитках пальців, слідами ніг, зубів, рук і так далі; виконавця тексту або підпису; встановлення зброї по стріляних кулях і гільзах, а також інструментів, знарядь злому, транспортних засобів по їх слідах.

З логічного боку висновок експерта в таких випадках ідентифікації - це перехід від знання про один одиничний предмет до знання про інший, подібний предмет. Перенесеною ознакою в цьому випадку виступає або знання про те, що, наприклад, знайдений слід належить конкретній особі, або знання про те, що злом здійснений певним знаряддям або інструментів, або висновок про те, що слід на грунті залишений конкретним автомобілем, мотоциклом, підводою і так далі

Обгрунтованість висновку експерта-криміналіста визначається передусім правильністю оцінки схожості і відмінностей в порівнюваних об'єктах. Виявлення схожості в стійких повторюваних ознаках при випадковому характері відмінностей, а також виявлення якісно неповторної, індивідуальної залежності між схожими ознаками - такі основні умови, виконання яких забезпечує обгрунтований вивід по аналогії при виконанні криміналістичної експертизи. Ці вимоги співпадають з тими правилами, які пред'являються логікою до умовиводів строгої аналогії.

Через низку обставин виводи експерта-криміналіста бувають проблематичними. На відміну від достовірних виводів такі вірогідні висновки, як і всякі інші припущення, не можуть виконувати роль судових доказів. Але ці ж вірогідні висновки нерідко грають важливу евристичну роль, надаючи неоціниму послугу слідству у пошуках істини: при побудові версій і їх перевірці, виконанні оперативних дій і тому подібне

Оскільки суддя і слідчий, оперативний працівник і експерт-криміналіст звертаються до умовиводу по аналогії, виникає необхідність практичного засвоєння основних особливостей, правил і структури цього виду висновку, що допоможе правильній оцінці і використанню тих результатів, які можуть бути отримані з його допомогою.

 

Висновок

Умовивід по аналогії –  це виведення про приналежність  одиничному предмету певної прикмети, основане на схожості цього предмета в суттєвих прикметах з іншим  одиничним предметом.

Чим менший запас наукових і практичних знань має людина, тим частіше вона судить про нові явища по аналогії з тими, що раніше зустрічалися в особистому досвіді або досвіді інших.

За відсутності у людини широких досвідчених узагальнень, при недостатньому запасі практичних знань уподібнення явищ за схожими  ознаками - найбільш природний і  єдино можливий спосіб міркування.

У сучасних умовах аналогія набуває значення важливого для  примноження наукових знань типу умовиводу. Історія розвитку науки і техніки показує, що аналогія послужила основою для багатьох наукових і технічних відкриттів.

Істотна роль умовиводу по аналогії в політології і політиці при розробці стратегічних завдань і визначенні тактичної лінії в конкретних умовах суспільно-політичного розвитку. Аналогія в політиці дає обгрунтовані висновки за умови ретельного аналізу конкретної обстановки, уважного вивчення усіх "за і проти".

Аналогія знаходить широке застосування в процесі судового дослідження. До неї звертаються  в особливих випадках правової оцінки, а також в процесі розслідування конкретних справ:

1. Аналогія в правовій оцінці. З логічного боку юридична оцінка обставин справи протікає, як правило, у формі силогізму, де більшою посилкою виступає певна норма права, а меншою - знання про конкретний факт. Разом з цим в окремих правових системах допускається правова оцінка аналогічно закону або по прецеденту.

Виходячи з практичної трудності передбачати і перерахувати в законі  усі, що можуть виникнути в майбутньому конкретні види правовідносин, законодавець надає суду право оцінювати непередбачені законом випадки по нормах, які регулюють схожі правовідносини. У цьому і полягає суть правового інституту аналогії закону.

2.Аналогія в процесі розслідування. Аналізуючи фактичний матеріал, суддя і слідчий використовують не лише загальні знання, отримані наукою і практикою, не в меншій мірі вони звертаються і до індивідуального досвіду - свого і чужого. Порівняння конкретної справи з раніше дослідженими одиничними випадками допомагає з'ясувати схожість між ними і на цій основі, уподібнивши одну подію іншому, виявити раніше невідомі ознаки і обставини злочину.

У найбільш виразній формі  умовивід по аналогії зустрічається при розкритті злочинів за способом їх здійснення.

 

Список використаної літератури

1. Войшвилло Е.К., Дегтярев  М.Г. Логика: Учебник для вузов.  — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. — 505 с. 

2. Жеребкін В.Є. Логіка: Підруч. для студ. юрид. спец. — 6.вид., стер. — К.: Знання, 2003. — 255 с. 

3. Конверський А.Є. Логіка: Навч. посібник. — К.: Укр. Центр  духовної культури, 1999. — 400 с. 

4. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник  для студентів вищих навчальних  закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 368 с. 

 5. Хоменко І.В. Логіка — юристам: Підручник. — К.: Четверта хвиля, 1997. — 392 с.