Еволюція систем управління на рівні фірми

- обґрунтування     перспективних     орієнтирів     діяльності підприємства  на основі   оцінювання   його   потенційних можливостей    і    прогнозування   розвитку    зовнішнього середовища;

- генеральний  напрямок розвитку підприємства, який забезпечує узгодження його  цілей і можливостей та інтересів  усіх суб'єктів;

- ефективну   ділову   концепцію   досягнення   конкурентних переваг підприємством; S сукупність    перспективних     орієнтирів     для     роботи підприємства;

- план  дій, що визначає пріоритети розв'язання проблем і ресурси для досягнення основної мети.

За A.A. Томпсоном  й А. Дж. Стріклендом  терміном "ділова стратегія" ("бізнес-стратегія") позначають план управління окремою сферою діяльності компанії.

Якщо компанія займається одним  видом бізнесу (вузькопрофільна  компанія), то в цьому випадку  корпоративна і ділова стратегія  збігаються. Ці стратегії відрізняються  тільки в диверсифікованій компанії. Ділова стратегія спрямована на встановлення і зміцнення довгострокової конкурентоспроможної позиції компанії на ринку. Розробка ділової стратегії пов'язана найбільшою мірою з розробкою конкурентних підходів, які нейтралізували б конкурентні  заходи противників. Серед способів досягнення конкурентної переваги можна  назвати такі: випуск високоякісних  товарів; відмінне обслуговування клієнтів; більш низькі ціни на товари, ніж  у конкурентів; володіння унікальною технологією; розробка і впровадження товарів у короткий термін та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Величко  В. Етапи розробки бізнес-плану  підприємства / В. Величко // Економіка  України. – № 5, 2002.

2. Костюк  О. Конкурентні стратегії підприємства  в маркетинговій і логістичній  інтерпретації / О. Кос-

тюк // Вісник ТАНГ. – № 3, 2005.

3. Саєнко  М. Г. Стратегія підприємства : підручник / М. Г. Саєнко. – Тернопіль  : Економічна думка. –

2006. –  390 с.

4. Шершньова  З. Є. Стратегічне управління : підручник / З. Є. Шершньова.  – Вид. 2-ге, перероб. і доп. –

К. : КНЕУ, 2004. – 699 с