Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (імпорт апельсин)

І якщо у цій ситуації стрибок  курсу долара мав би призвести до підвищення цін на апельсини і компенсувати витрати, то все відбувається навпаки - деякі компанії тепер змушені її знижувати, аби встигнути продати товар, який швидко псується. Найпарадоксальнішим є те, що такий обвал цін відбувся якраз у розпал сезону, коли на імпортовані апельсини зазвичай  найбільший попит. В Україні взимку продажі інколи сягають до 40% (!) ринку всіх апельсинів. Наприклад,  влітку цей показник тримається на рівні 25%.

4. Характеристика умов імпорту товару

Згідно Українському класифікатору товарів ЗЕД апельсини (корольки та напівкорольки ) мають такий код 0805 10 10 00.

Будь-яка держава обов’язково визначає певні правила та вимоги до здійснення зовнішньоекономічних операцій певного виду. При цьому використовуються різноманітні методи регулювання.

До тарифного регулювання належить розмір ставок мита, їх  диференціація, порядок сплати, пільги. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито, пільгова ставка  на апельсини 0%.Пільгова ставка, оскільки апельсини походять з Туреччини, з якою укладено торговельно-економічну угоду про встановлення режиму найбільшого сприяння.

Податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування ПДВ є операцiї з увезення товарiв у митному режимi iмпорту. Ставка ПДВ 20 %.Для товарiв, якi імпортуються на митну територiю України платниками податку, базою оподаткування є договiрна (контрактна) вартiсть таких товарiв, але не менша митної вартостi, зазначеної у ВМД з урахуванням супутніх витрат.

Нетарифне регулювання.

Єдиний збір в пункті пропуску. Єдиний збiр справляється з транспортних засобiв, якi перетинають державний кордон, за здiйснення у пунктах пропуску митного, санiтарного, ветеринарного, фiтосанiтарного, радiологiчного та екологiчного контролю вантажу i транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобiльними дорогами та за проїзд автотранспорту з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та [або] габаритних параметрiв. Не справляється у разi: перетинання державного кордону водними транспортними засобами.

Сертифікація в місцях доставки. Ввезення апельсинів в Україну можливе без подання митниці на кордоні сертифіката відповідності [свідоцтва про визнання]. 
Умовами пропуску на митну територію України є ввезення товару у якості сировини для здійснення подальшої переробки, перебування його пiд митним контролем для здiйснення обов'язкової сертифiкацiї та представлення письмового зобов'язання про вивезення цього товару за межi України у разi вiдмови у видачi сертифiката-вiдповiдностi. 
Вказані вимоги стосуються сировини, яка ввозиться безпосередньо переробним пiдприємством або поставляється до нього прямими посередниками на пiдставi вiдповiдних договорiв (контрактiв).

Фітоконтроль. Ввезення в Україну апельсинів здійснюється після проведення обов'язкового фiтосанiтарного контролю службою Головної державної iнспекцiї з карантину рослин в пунктi пропуску через державний кордон України. 
Підставою для переміщення через митний кордон України об'єктів регулювання є: 
- фітосанітарний сертифікат , що видається органами з карантину і захисту рослин країни-експортера, 
- карантинний дозвіл на імпорт , що видається Головдержінспекцією з карантину рослин України.

Санітарний контроль на кордоні . Під час ввезення в Україну апельсинів товарумитними органами здійснються його санітарно-епідеміологічний контроль в пункті пропуску через митний кордон України у формі попереднього документального контролю [перевіряється наявністьсанітарно-епідеміологічного висновку на товар]. 
Санiтарно-епідеміологічний висновок. Ввезення в Україну апельсинів можливе лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення.Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем.У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.Санітарно-епідеміологічний висновок видається підрозділами МОЗ України та є однією з підстав для митного оформлення товару. 
Наявність такого висновку є підставою для проведення попереднього документального контролю митними органами в пунктах пропуску.

Наявність сертифіката походження. Митне оформлення апельсинів може бути здійснено за умови надання сертифiката походження.Додатковою підставою для митного оформлення, є наявність на тарi [коробах, упаковках, розфасовках] або безпосередньо на продуктi, вiдомостей про назву продукту, масу [об'єм]. Окремо наводяться вiдомостi про дату граничного строку використання, побiчнi ефекти споживання або про їх вiдсутнiсть, мiсце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктiв та посилання на власника торгової марки за його наявностi.

Заборони.  Забороняється реалізація  і   використання  ввезенних в Україну апелсинів без маркування державною мовою України.

Обмеження. Вартiсть давальницької сировини.  Вартiсть давальницької сировини, при вивезенні з України для переробки у готову продукцiю, що класифiкується за цим кодом, повинна становити не менш як 80 % вартостi готової продукцiї, що ввозиться в Україну. Ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України або здійснення операцій, пов'язаних з її переробкою на території України, може тимчасово обмежуватися або заборонятися Кабінетом Міністрів України, якщо такі дії можуть завдати шкоди економіці країни.

Зовнішньоекономічна діяльність і насамперед зовнішня торгівля пов'язані з переміщенням через митний кордон країни як юридичними, так і фізичними особами товарів і транспортних засобів. При цьому товари і транспортні засоби підлягають митному контролю і митному оформленню — держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні додержуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю.

Митний контроль — це сукупність заходів, здійснюваний митними органами України.з метою забезпечення дотримання законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, укладених державою, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Митне оформлення — процедура  розміщення товарів і транспортних засобів у визначений митний режим і завершення дії цього режиму.

Відповідно до  Типової технології в Україні передбачено чотири етапи митного оформлення: 
         Перший етап митного оформлення — попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Уміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується поставленням штампа «Перевірено».

До попередніх операцій належать всі  дії, які мають відношення до митної справи дії і передують основному  митному оформленню та приведенні товарів  і транспортних засобів під визначений митний режим. При попередніх операціях митні органи роблять попереднє митне оформлення, яке спрямоване на недопущення ввезення на митну територію держави і вивезення з цієї території товарів і транспортних засобів, що заборонені до такого ввезення і вивезення, а також ідентифікацію товарів і транспортних засобів для митної мети.

Другий етап митного оформлення — перевірка ВМД і документів, оголошеної митної вартості і нарахування  митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне, цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД «Сплачено».

Третій етап митного оформлення — перевірка вантажним відділом митниці позначених декларантом  у ВМД відомостей на відповідність  митним правилам та поданим комерційним  документам. Після такої перевірки  на всіх аркушах ВМД проставляються штамп «Під митним контролем» і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок — з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній декларації присвоюється реєстраційний номер, який заноситься в журнал обліку ВМД із вказівкою: її порядкового та реєстраційного номерів, типу, відомостей про відправника й отримувача, про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання, про декларанта. Якщо буде прийняте рішення про відмову в митному оформленні, то вказується відповідний письмовий документ.

Четвертий етап митного оформлення — проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими.

5.Визначення країни-імпортера товару

Апельсини в Україні не вирощують. Вони закуповуються за кордоном. Основними виробниками апельсинів є США, Іспанія, Мексика, Італія, Єгипет, Марокко, Ізраїль, Туреччина.

Розглянемо світовий ринок апельсинів, його запаси, обсяги, динаміку географічну та товарну структуру, провідні країни виробники, та основні фактори, що впливають на вирощування апельсинів. Дані офіційної статистики виражені в таблицях 4.1 – 4.2.

Таблиця 4.1.

Географічне розміщення центрів  вирощування апельсинів за світовими регіонами

Таким чином, як показано в таблиці 4.1 найбільший регіон по запасам апельсинів Азія. Це не випадково, адже саме Азійський регіон є найбільшим експортером апельсинів в інші регіони.

Розглянемо структуру поділу запасів  апельсинів за країнами, головним експортерам. Це країни Азіатського регіону (табл. 4.2).

Таблиця 4.2.

Структура розміщення запасів апельсинів по найбільшим країнам-експортерам

       Існує ряд факторів, що сприяють великому розміщенню запасів апельсинів саме на Азіатському регіоні. По-перше – це сприятливий клімат та земля для вирощування апельсинів (сонце, тепло, вологість); по-друге – в Азіатському регіоні розміщена найдешевша по всьому світі робоча сила, яка й має найбільшу кількість.

Туреччина — південний морський сусід України. Відстань між Одесою і Стамбулом становить 690 км, від Криму до турецьких берегів — 250 км.

Азіатська частина Туреччини становить 97 % площі і тільки 3 % припадає на європейську частину — Фракію. Гірський рельєф Анатолії та Вірменського нагір'я з напіваридними ландшафтами разюче контрастує з прибережними смугами, що оточують півострів Мала Азія. Найбільш населеною і найбільш економічно розвиненою частиною країни є узбережжя Егейського та Мармурового морів з їх широкими річковими долинами.

 Туреччина належить до середньорозвинутих  країн з багатогалузевим господарством. Це - індустріально-аграрна країна, в якій поступово першість починає вести промисловість. Успішно розвивається нематеріальна сфера - торгівля, фінансова діяльність, міжнародний туризм, освіта і наука. В структурі ВВП частка промисловості (разом з будівництвом і транспортом) перевищує 40 %, сільського господарства - 20 %, хоча в ньому зайнято все ще половина економічно активного населення. Промисловість Туреччини добуває вугілля, нафту, залізні і хромові руди. Розвинуті легка і харчова промисловість доповнюються металургією, нафтопереробкою і хімією, підприємствами, що виробляють автомобілі та військову техніку, устаткування і транспортні засоби.Основа сільського господарства країни - рослинництво, яке дає 2/3 продукції. Обробляється 28,5 млн гектарів, з них 3,8 млн - зрошувані землі. Також використовується 24 млн гектарів пасовищ. Головні культури - зернові, зокрема пшениця, збір якої досягає 20 млн тонн. Вирощують ячмінь і кукурудзу. Важливе місце займають технічні культури - цукрові буряки, тютюн, бавовник, соняшник, а також виноград, інжир (фіги), цитрусові, маслини. Тваринництво - переважно екстенсивне, використовує пасовища Центральної та Східної Анатолії. Розводять корів, овець, кіз, які дають цінну ангорську вовну (мохер).

Господарство Туреччини поступово  переходить до моделі експортне орієнтованої економіки, яка активно виходить на світовий ринок. Основу становить експорт продукції легкої (особливо текстильної та швейної), харчової промисловості та сільського господарства.  Туреччина є асоційованим членом ЄС, що в свою чергу відбивається на напрямку її торгівлі, так країни в основному торгує з країнами Західної Європи Туреччина вивозить тканини, одяг, вироби із шкіри, пшеницю, ізюм, інжир, сухофрукти, горіхи, тютюн, бавовну, мохер, хромову руду. Довозить рідке паливо, машини і обладнання. Негативний торговий баланс компенсується грошовими переказами емігрантів (кілька мільйонів турків працює за Кордоном), доходами від туризму, іноземними позиками.