Рекомендації щодо розробки маркетингових стратегій ТОВ «Аква –Люкс»

Таблиця 1.1.

Основні елементи маркетингової стратегії

    Джерело: Бейкер М. Маркетинг

Фірма змінює стратегію, якщо: 
а) на протязі достатньо довгого часу вона не забезпечує досягнення задовільних показників; 
б) фірми-конкуренти різко змінили свою стратегію; 
в) змінилися інші зовнішні фактори для діяльності фірми; 
г) відкрилися перспективи для прийняття заходів, що в змозі значно підвищити прибутки фірми; 
д) змінились чи виникли нові переваги покупців чи намітились тенденції до можливих змін в цій галузі; 
е) поставлені в стратегії задачі вже вирішені та виконані [11, с.235].

     Отже, маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками.

1.Залежно  від терміну їх реалізації:

1. довгострокові;
2. середньострокові;
3. короткострокові.

2.Залежно  від стратегії життєвого циклу  товарів фірми:

1. маркетингові стратегії на стадії впровадження товару на ринок;
2. маркетингові стратегії на стадії росту;
3. маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;
4. маркетингові стратегії на стадії спаду.

3.За  станом ринкового попиту:

1. стратегія стимулюючого маркетингу;
2. стратегія синхромаркетингу;
3. стратегія підтримуючого маркетингу;
4. стратегія ремаркетингу;
5. стратегія демаркетингу.

4.Залежно  від загальноекономічного стану  фірми та її маркетингових  спрямувань розрізняють три види  базових маркетингових стратегій  фірми:

1. стратегія виживання;
2. стратегія стабілізації;
3. стратегія росту.

5.За  елементами маркетингового комплексу:

1. товарна стратегія;
2. цінова стратегія;
3. стратегія товарного руху;
4. стратегія просування.

6.За  ознакою конкурентних переваг  (за Портером):

1. стратегія цінового лідерства;
2. стратегія диференціації;
3. стратегія фокусування (концентрації).

7.Залежно  від конкурентного становища  фірми та її маркетингових  спрямувань:

1. стратегія ринкового лідера;
2. стратегія челенджерів;
3. стратегія послідовників;
4. стратегія ринкової ніші.

8.Залежно  від виду диференціації:

1. товарної диференціації;
2. сервісної диференціації;
3. іміджевої диференціації;
4. кадрової диференціації;

9.Залежно  від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпу росту її ринку збуту (за матрицею БКГ) або залежно від конкурентоспроможності СГП та привабливості його ринку збуту (за матрицею Дженерал Електрік):

1. стратегія розвитку;
2. стратегія підтримання,
3. стратегія збирання врожаю,
4. стратегія елімінації.

10.Залежно  від методу обрання цільового  ринку:

1. стратегія товарної спеціалізації;
2. сегментної спеціалізації;
3. односегментної концентрації;
4. вибіркової спеціалізації;

стратегія повного охоплення.

11.Залежно  від ступеня сегментації ринків  збуту фірми:

1. стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;
2. диференційованого маркетингу;
3. концентрованого маркетингу.

     Отже, складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях,  зростаючі вимоги споживачів  вимагають від сучасних менеджерів  всіх рівнів управління нових  знань та навичок, яки б відповідали  вимогам часу. Життєва необхідність  у використанні стратегічного  управління, як одного з найефективніших  і найпрогресивніших засобів  управління організацією, спонукається  розвитком ринкових відносин, позитивними  зрушеннями в економіці України,  зростаючою конкуренцією на всіх  ринках. Тільки чітко уявляючи  місце своєї компанії на ринку,  враховуючи його особливості,  менеджер може вирішити такі життєво важливі питання: яким бізнесом займатися, що необхідно зробити сьогодні для успіху завтра і яким чином цього добиватися, які перспективи у фірми, які можливості має компанія і як ними скористуватися? Ефективне управління неодмінно вимагає від керівників аналітичного, стратегічного мислення, вміння завчасно передбачити результати прийнятих стратегічних рішень. Існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створення протягом певного періоду можливостей розвитку й можливостей занепаду. Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії [16,с. 6]. Неможливо розробити ефективну маркетингову стратегію компанії яка не визнає стратегічного планування взагалі. Адже стратегічно орієнтовані організації мають істотні переваги які при правильному використанні можуть зумовити вихід на лідируючі позиції в галузі.

     До  таких переваг відносять: 
     а) зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів "невизначеності майбутнього"; 
     б) можливість врахувати об'єктивні фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки;  
     в) можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень; 
     г) полегшити роботу по забезпеченню довго - та короткострокової ефективності та прибутковості; 
     д) можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань; 
     е) можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін; 
     є) забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу; 
     ж) створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей; 
     з) реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління [17,с. 14].  
 

2. Фактори формування маркетингової  стратегії

     Маркетингова  стратегія компанії на сучасному  ринку формується під впливом безлічі факторів. При формуванні маркетингової стратегії підприємства перш за все враховують наступні чотири групи основних факторів:

     1. Тенденції розвитку попиту і зовнішнього маркетингового середовища (ринковий попит, запити споживачів, система товароруху, правове регулювання, тенденції в ділових колах, умови територіального розміщення)

     2. Стан та особливості конкурентної  боротьби на ринку, основні фірми-конкуренти і стратегічні напрями їх діяльності.

     3. Управлінські ресурси і можливості самої фірми (товарні, фінансові, торговельні, кадрові, науково-технічні, інформаційні), визначення своїх сильних сторін в конкурентній боротьбі.

     4. Основна концепція розвитку фірми,  її глобальні цілі і завдання  підприємницької діяльності в  основних стратегічних зонах. [11;104]

     На  формування маркетингової стратегії  впливають внутрішні резерви  підприємства (її внутрішнє середовище, включаючи наявні ресурси і компетенції) і стан зовнішнього середовища (особливості  попиту, конкуренції, інституційні чинники  і тощо). (див. табл.1.1.).

     Таблиця 1.2.

     Фактори формування маркетингової  стратегії

 

     Фактори внутрішнього середовища визначають можливий рівень якості і адаптаційні можливості підприємства до вимог споживачів, а фактори зовнішнього середовища визначають структуру попиту за рівнем якості і цін, наявності вільних  ринкових ніш, ступінь впливу різноманітних  інститутів на ведення ділових операцій.

     Внутрішні чинники, які впливають на формування маркетингової стратегії, технологічні, ресурсні та організаційні характеризуються таким чином:

     Таблиця 1.3.

     Основні внутрішні фактори, які впливають  на формування маркетингової  стратегії