Розвиток управління сільськогосподарським виробництвом на прикладі СВК «Хильківський»

На сучасному  етапі вдосконалення управління всебічно впливає на суспільне виробництво  і є важливим резервом його інтенсифікації і підвищення ефективності.   Необхідність   безперервного   вдосконалення      управління сільськогосподарським   виробництвом   зумовлена   динамічним   розвитком економіки   сільського   господарства,   зростанням      обсягу   виробництва, підвищенням застосування технічних засобів механізації  виробничих процесів, розвитком міжгосподарських й внутрішньогосподарських зв'язків  кооперації, агроропромислової інтеграції, зміною взаємозв'язку між економічними явищами і процесами.[9]

З урахуванням  прогресивних змін систему управління слід постійно приводити у відповідність  з об'єктами, що розвиваються, а перебудову її здійснювати згідно з особливостями  соціально-економічного розвитку народного  господарства країни.

Організовуючи процес раціоналізації управління потрібно уникати однобічного захоплення окремими заходами. Ще недавно основний акцент робився на раціоналізацію оперативного управління, на раціоналізацію структур управління, впровадження галузевих  структур. При цьому часто не перерозподілялися  функції, права і відповідальність службових осіб, не приводилися у  відповідність із структурою управління інформаційні системи, організація  управлінських процесів тощо. В результаті помітно знижувалася віддача від цих нововведень.Тому вдосконалення управління повинно мати комплексний характер і забезпечувати системний підхід до розроблюваних й впроваджуваних заходів. Слід раціоналізувати структуру управляючої системи, весь управлінський процес, методи та процедури управління, техніку і прийоми виконання управлінських функцій, питання регламентації і мотивації управлінськоїдіяльності, організації і нормування управлінської праці, підбір і розстановку кадрів тощо. Систему управління потрібно удосконалити на всіх рівнях, починаючи  від керівництва трудовим колективом й господарством і закінчуючи галузевими, міжгалузевими та функціональними органами господарського керівництва.[9]

Зміст заходів,  спрямованих на удосконалення системи  управління залежить від того, в  якому стані перебуває система, наскільки вона забезпечує досягнення мети, поставленої керівництвом, на якому рівні проводиться це удосконалення  і які ресурсні можливості господарства. Раціоналізація    може    передбачати    проектування    нової    системи управління, поступове поліпшення існуючої системи, починаючи з якого-небудь  елемента, який найбільше обмежує її ефективне  функціонування.

Залежно від завдань і об'єктів раціоналізації потрібні дані дістають різними методами і при вивченні виробничого і  управлінського процесів проводять  спеціальне обстеження, збирають дані безпосередньо на виробництві і  порівнюють їх з плановими й нормативними показниками, потім аналізують дані, матеріали адміністративного діловодства. На підставі зібраних і роблених матеріалів дослідження роблять висновки, розробляють пропозиції росконалення системи управління.[10]

Перелік заходів і зміст основних робіт  з удосконалення управління виробництвом в СВК «Хильківський» такі:

• удосконалення зовнішніх виробничих зв'язків, економічних взаємовідносин із заготівельними і торговельними організаціями;
• внесення змін в організаційну побудову господарства, вибір прогресивних форм організації і оплати праці, визначення чисельності трудових колективів;
• структура управління: визначення функцій і обсягу управлінських робіт, розрахунок оптимальної чисельності різних категорій працівників арату управління;
• удосконалення системи контролю якості на всіх етапах виготовлення продукції;
• раціоналізація управлінських процесів і регламентація порядку виконання окремих видів управління робіт, розробка алгоритмів управління, стандартів на управлінські функції, технологічних карт на здійснення управлінських операцій, удосконалення процедур розробки, прийняття і організації;
• інформаційна система і документаційне забезпечення управління: побудова управлінської інформаційної системи, складання плану інформаційного забезпечення керівника і упорядкування схеми документообігу, скорочення обсягу і зміни напрямів руху документації, уніфікація і стандартизація документів, механізація інформаційних процесів;
• методи управління: переважний розвиток економічних методів управління,  а саме вибору раціональних форм стимулювання працівників, правильне поєднання економічних методів з адміністративними і соціально-психологічними методами, врахування психологічних факторів при формуванні трудових колективів, налагодження психологічних взаємовідносин у колективі, планування соціального розвитку трудових колективів;
• протягом реалізації управлінських функцій: удосконалення оперативного управління матеріально-технічним постачанням і збутом, перехідуправління маркетингом, управління науково-технічним прогресом, розробка комплексної системи управління якістю праці;
• організація і нормування праці в сфері управління: раціональний поділ і кооперація праці, підвищення організаційного рівня управління, пристосування матеріальних засобів та умов праці до особливостей діяльності управлінських працівників;
• кадри управління: удосконалення методів підбору, розстановки і використання кадрів, методів вивчення, атестації і оцінки особистих та ділових якостей працівників, підвищення кваліфікації і стабільності кадрів управління;
• використання технічних засобів механізації і автоматизації робіт в правлінні.

При розробці заходів удосконалення управління передбачається відповідні форми, способи  і послідовність їх впровадження. Як правило, ті чи інші зміни в організації  управління впливають на інтереси багатьох працівників апарату   управління:   змінюється   підлеглість,   характер   взаємодії   міжструктурними  підрозділами і окремими працівниками, їх права і коло обов'язків і  іноді виникає необхідність проведення спеціалізації перепідготовки працівників. Тому при впровадженні пропозицій удосконалення управління особливу роль відіграють психологічні аспекти раціоналізаторської роботи. З метою успішного подолання певного психологічного бар'єру намічувані заходи слід здійснювати поетапно, в міру адаптації працівників до нових умов праці, придбання і впровадження технічних засобів, перепідготовки кадрів тощо.

Торкаючись  питання щодо шляхів удосконалення  управління виробництва продукції  рослинництва, слід відмітити, що саме його покращення в значній мірі залежить від удосконалення і технології виробництва рослинницької продукції  та його організацію. Реалізація наявного потенціалу продуктивності сільськогосподарських  культур, навіть за несприятливих кліматичних  і метеорологічних умов поточних років, як показує вітчизняна і світова  практика безпосередньо залежить від  впровадження інтенсивних технологій вирощування, що базується на ефективному  використанні наявних матеріально-технічних  ресурсів, широкому впровадженні новітніх досягнень насінництва, удосконалення  агротехніки, системи добрив, засобів  захисту рослин, бур'янів, шкідників  і хвороб, застосуванні регуляторів  і стимуляторів росту, методів зрошення врожаїв, тощо.

Напрями удосконалення управління виробництвом, які забезпечать збільшення обсягів  виробництва продукції в СВК «Хильківський» і зменшення витрат на її одиницю повинні включати комплекс таких заходів поліпшення використання землі і підвищення її родючості, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів, впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій, підвищення якості і збереження виробленої продукції, широке використання прогресивних форм організації виробництва й оплати праці, оренди як нової прогресивної форми господарювання, розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм і видів господарювання та створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Для збільшення прибутків та рентабельності виробництва  необхідно передусім підвищити  урожайність сільськогосподарських  культур. Розрахунки економічної ефективності виробництва продукції рослинництва, проведені інститутом зрошуваного  землеробства УААН (Українська академія аграрних наук) показали, що у разі дотримання вимог інтенсивної технології, навіть за існуючих високих цін на ресурси, прибутки від вирощування сільськогосподарських культур хоч і не високі, але достатні для ведення розширеного відтворення виробництва. Проте для підвищення врожаїв слід вкладати у виробництво більше коштів.

На сучасному  етапі потрібно збільшувати інвестиції у виробництво продукції рослинництва. Кошти направляти на ресурси і  техніку. Необхідно збільшити внесення добрив, засобів захисту рослин та виконувати вимоги технологій. Придбання  добрив і пестицидів навіть за існуючих високих цін є ефективнішим. Вони забезпечать великі надбавки урожаю і прибутки.

Для збільшення врожаїв та ефективності виробництва  в СВК «Хильківський»необхідно впровадити ресурсозберігаючі технології вирощування культур, Вони дають змогу одержувати високі врожаї культур за менших витрат палива, добрив  та інших ресурсів (на20- 30 %), і значно підвищують рентабельність його виробництва порівняно з існуючими технологіями. Витрати на виробництво можна також значно скоротити, якщо всі операційні процеси здійснювати досконалішою технікою. У цьому плані позитивну роль можуть відіграти створювані сьогодні МТС, бо господарства не в змозі закупити нову техніку.

Зростання економічної ефективності забезпечує також використання сотрів напівінтенсивного  типу, які менш вибагливі, ніж інтенсивні, до умов вирощування, краще використовують вологу, стійкі до захворювань і  не завжди потребують застосування фунгіцидів. За тривалого вирощування сорту  втрачається чистосортність через  механічне і біологічне засмічення, заявляється розщеплення, збільшується вірогідність ураження рослин хворобами. Тому насіннєвий матеріал у господарстві потрібно періодично поповнювати. Велика роль при цьому належить сортозміні, тобто зміні застарілого сорту  новими районованими, більш цінними. Сортозміна є одним з найдешевших  засобів підвищення врожаїв. Щоб  поліпшити економічні показники  вирощування сільськогосподарських  культур, слід ефективніше використовувати  наявні ресурси. УААН встановлено, що добрива  значно краще використовуються при  застосуванні інтегрованого захисту  рослин. Це пояснюється тим, що захист рослин поліпшує фітосанітарний стан посіву, а здорові рослини краще використовують поживні речовини.Навіть при екстенсивному веденні сільськогосподарського виробництва завжди існують резерви збереження продукції. Тому крім досягнення зростання урожайності за допомогою інтенсивного ведення господарської діяльності, звернути більшу увагу на резерви підвищення виробництва продукції.

3.2 Розвиток  контролю якості продукції на  СВК «Хильківський»

Система контролю якості продукції — це сукупність методів і засобів  контролю та регулювання компонентів  зовнішнього середовища, які визначають рівень якості продукції на стадіях  маркетингу, НДДКР та виробництва, а  також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

Для підвищення якості продукції на СВК «Хильківський» необхідно неухильно виконувати відповідні види контролю на різних етапах виготовлення продукції.

Важливою  ланкою в системі управління якістю продукції на підприємстві є технічний  контроль. Головне завдання технічного контролю - забезпечення випуску високоякісної  і комплектної продукції, що відповідає стандартам і технічним умовам.

 Основними  об'єктами технічного контролю  є: 

• що надходять на підприємство сировину, матеріали, паливо, комплектуючі вироби та ін;
• стан виробничого обладнання, технологічної оснастки, інструментів;
• дотримання технологічної дисципліни на робочих місцях;
• деталі, вузли, складальні одиниці, готова продукція.

За призначенням технічний контроль підрозділяється  на попередній, проміжний, остаточний і інспекційний.

Попередній (вхідний) контроль полягає у перевірці якості сировини, матеріалів  до початку їх використання.

Проміжний (поточний) контроль здійснюється в  процесі вирощування продуції за окремими операціями. Він може бути поопераційний і груповим. Поопераційний - це контроль після кожної операції, груповий - після декількох (групи) операцій.

Остаточний (приймальний) контроль передбачає перевірку  придатності молока, зерновихпісля їх збору для виявлення неякісної продукції. Нерідко супроводжується спеціальними випробуваннями і аналізами з визначення рівня якості ухвалених об'єктів і їх відповідності стандартам або технічним умовам.

Інспекційний  контроль полягає у перевірці  продукції, вже пройшла контрольний  операції, з метою з'ясування достовірності  первинних результатів контролю, а також для оцінки роботи контролерів. За місцем виконання контрольних операцій розрізняють стаціонарний і рухомий (ковзаючий) контроль.

Стаціонарний  контроль проводиться на спеціально обладнаному контрольному пункті, куди доставляються об'єкти контролю.

Рухомий контроль здійснюється безпосередньо  на місці виконання технологічних  операцій і застосовується для перевірки  громіздких та незручних для транспортування  об'єктів, а також у тих випадках, коли не потрібне використання для  контролю спеціальних складних приладів і апаратів. За ступенем охоплення  контроль може бути суцільним і вибірковим. При суцільному контролі перевірці  піддаються всі без винятку об'єкти одного найменування. Застосовується він при виготовленні відповідальних деталей, після операцій, які мають  вирішальне значення для подальшої  обробки виробів, а також супроводжуються  великим відсотком браку.