Система управління персоналом

Комбінація цих підсистем  унікальна для кожної організації  і визначає її специфіку.

Підприємство є відкритою  соціальною системою, його потреби  в персоналі обумовлюються стратегією його розвитку, на яку впливає велика кількість як внутрішніх (цілі організації, рух робочої сили), так і зовнішніх факторів (джерела робочої сили, інфляція, безробіття, розвиток економіки, політична ситуація).

Сучасні організації  використовують різні методи планування від найпростіших до більш складних:

• екстраполяції (перенесення сьогоднішньої ситуації в майбутнє);
• методу експертних оцінок (кожен керівник підрозділу дає оцінку);
• методу трудових балансів (на основі документів по руху робочої сили і фонду робочого часу в плановому періоді);
• нормативного методу (система нормативів визначає кількісний склад по функціонально через норми виробітку, чисельності, часу);
• штатно-номенклатурного методу (ґрунтується на показниках розвитку підприємства, типових структурах і штатах, а також номенклатурах посад, які повинні займати спеціалісти з вищою та середньо-спеціальною освітою);
• методу розрахунку коефіцієнта насиченості (визначається відношенням кількості спеціалістів на 1 тис. працівників, або на обсяг виробництва і може застосовуватись при визначенні потреб в спеціалістах як для підприємства в цілому, так і окремих його підрозділів);
• методу лінійного програмування;
• комп’ютерних моделей.

Список використаної літератури

1. Крушельницька О. В., Мельничук Д. П. Управління персоналом: Навчальний посібник. –– Житомир: ЖІТІ, 2002. –– 345 с.
2. Петюх В. М. Управління персоналом: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с.